Основні етапи визвольної боротьби

Особливу увагу Хмельницький звернув на встановлення зв’язку з Кримським ханством, що давав змогу забезпечити власний тил і посилити повстанське військо мобільною татарською кіннотою. Тому гетьман сам вів переговори і навіть не зупинився перед тим, щоб залишити в Криму заручником свого сина. У середині березня 1648 р. союз було укладено, і на допомогу повстанцям вирушило понад 3 тис. татарських вояків на чолі з Тугай-беєм.

Блискучі перемоги повстанців під Жовтими Водами, Корсу­нем, Пилявцями над регулярними військовими формуваннями Речі Посполитої зумовили вихід визвольної боротьби за межі звичайного повстання. У короткий час вона охопила майже всю територію України.

Восени 1648 р. Б, Хмельницький, маючи можливість розгромити польську армію і захопити столицю, обмежився ли­ше викупом зі Львова і укладенням перемир'я під Замостям і в грудні 1648 р. Б. Хмельницький на чолі повстанського війська тріумфально вступає до Києва.

У травні 1649 р. розпочався масований наступ на україн­ські землі. Річ Посполита готувала комбінований удар, який мали здійснити три потужні збройні формування на чолі з королем Яном Казимиром, Яремою Вишневецьким та литовським геть­маном Янушем Радзивілом.

Проте литовська армія не змогла подолати протидію біло­руських повстанців, яким Хмельницький відправив на допомогу козацькі загони. У скрутну ситуацію потрапив і Я. Вишневецький, військо якого Хмельницький оточив під Збаражем. Коли ж польський король вирушив на допомогу оточеним, гетьман швид­ким маневром не тільки зупинив наступ поляків, а й примусив їх поспіхом будувати табір для оборони. Шляхетське військо опи­нилося у катастрофічному становищі — назрівала подвійна по­разка Речі Посполитої — під Зборовом і під Збаражем.

Але у вирішальний момент, підкуплений поляками, крим­ський хан Іслам Гірей зрадив Хмельницького.

Під тиском обставин Хмельницький був змушений піти на укладення 8 серпня 1649 р. Зборівського мирного договору, згідно до якого:

- козацький реєстр зростав до 40 тис. осіб;

- козацька територія охоплювала Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства;

- влада належала гетьманові та його адміністрації;

- Київський митрополит одержав місце в сенаті;

- усім учасникам повстання проголошувалася амністія;

- більшість селян повертались у кріпацтво;

- воєводства Волинське та Подільське, як і до повстання, залишалися під владою короля.

У наслідок зради кримського ханства, армія хмельницького потерпіла поразку.

Поразка під Берестечком зводила нанівець автономію козаць­кої держави. Відповідно до умов укладеного 18 вересня 1651 р. Білоцерківського договору козацький реєстр обмежувався до 20 тис. чоловік, влада гетьмана поширювалася лише на Київсь­ке воєводство, йому заборонялися зовнішні відносини. Крім то­го, шляхті було дозволено повертатися до своїх маєтків.