Складське господарство

Запаси матеріалів, сировина. Палива, напівфабрикатів, інструмента, обладнання, готової продукції зберігаються на різних складах підприємства. Склади являють собою сховища різного роду виробничих запасів. Крім зберігання на складах виконується великий комплекс робіт по підготовці матеріалів до виробничого споживання і постачання ними цехів і інших підрозділів заводу.

Основними задачами складського господарства є приймання і зберігання матеріалів, підготовка матеріалів до виробничого споживання, постачання цехів матеріалами, дотримання норм запасів і контроль за витрачанням матеріалів.

Структура складського господарства заводу визначається в залежності від номенклатури споживаних матеріалів, типу і обсягів виробництва, рівня його спеціалізації і кооперування. Найчастіше склади класифікуються по їх місцю у виробничому процесі, по роду матеріалів, що зберігаються, по технічному пристрою і мірі пожежної небезпеки.

По місцю у виробничому процесі (і підлеглості) склади підприємства поділяються на матеріальні (постачальницькі), виробничі і збутові Матеріальні склади підлеглі відділу матеріально-технічного постачання. Це склади виробничих запасів сировини, матеріалів і інших матеріальних ресурсів до їх включення в процес виробництва. До виробничих складів відносяться склади напівфабрикатів, обладнання і запасних

частин до нього, центральний інструментальний склад. Ці склади підлеглі відповідно відділам виробництва, головного механіка і інструментальному відділу підприємства. На збутових складах зберігається готова продукція і підлеглі вони відділу збуту.

По роду матеріалів, що зберігаються склади бувають універсальні і спеціалізовані, вони можуть бути також централізованими, прицеховими і цеховими.

По технічному оснащенню склади поділяються на відкриті (майданчики),

напівзакритий (навіси) і закритих (будівлі).

Загальна площа складських приміщень розраховується з урахуванням максимальної норми запасу матеріалів, вона включає корисну площу, зайняту під матеріалами або пристроями для їх зберігання; оперативну площу, зайняту приймально-відпускними і сортувальними майданчиками, проходами і проїздами; конструктивну площу під перегородками, колонами, сходами, підйомниками і площа службово-збутових приміщень.

Відношення корисної площі до загальної називається коефіцієнтом використання площі складу.

Розрахунок корисної площі проводиться по питомих навантаженнях (при

зберіганні матеріалів в штабелях) або по об'ємних вимірниках (при зберіганні в стелажах). Корисна площа по питомих навантаженнях визначається розподілом максимальної норми складського запасу на допустиме навантаження на 1 м² площі підлоги складу.

Розміщення складів на території заводу повинно забезпечувати найбільш короткі перевезення вантажів і їх найшвидшу доставку в цехи.

При цьому повинно враховуватися наступне: прямолінійність вантажопотоків, зручність транспортування вантажів і хороший зв'язок з під'їзними шляхами, наближення матеріалів, що зберігаються до найголовніших цехів споживачам цих матеріалів, пожежна безпека.

Складські приміщення оснащуються стелажами, підіймально-транспортним, ваговим і іншим обладнанням.

Організація складських робіт передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до видачі і видачу матеріалів, а також облік рушення матеріалів.

Завезення матеріалів на склад проводиться по оперативних місячних або декадних планах ОМТП. Матеріали, що поступили зазнають кількісного і якісного приймання відповідно до супровідних документів і технічних умов. У разі недостачі або неякісності матеріалів складаються відповідні документи.

При розміщенні і зберіганні матеріалів повинні забезпечуватися збереження матеріалів, максимальне використання площ, а також зручність виконання приймально-відпускних і облікових операцій. Розрізнюють наступні принципи розміщення матеріалів: сортовий, партіонний і комплектний. При зберіганні матеріали звичайно розташовуються в порядку послідовності їх номенклатурних номерів.

Організація відпустки матеріалів передбачає підготовку їх до виробничого споживання, т. е. комплектування, нарізку, розкрій металу на заготівлі і т. д. Це забезпечує економію матеріалів і контроль за їх використанням. Основою для відпустки матеріалів зі складів є ліміти, що встановлюються для цехів і дільниць на основі їх виробничої програмі і норм витрати. Доставка матеріалів в цехи проводиться або самими цехами (пасивна форма), або складами по графіку (активна форма).

Основним напрямом в розвитку складського господарства е комплексна механізація і автоматизація робіт, поліпшення використання складських приміщень, а також організація матеріально-технічного постачання на основі оптової торгівлі, впровадження систем матеріально-технічного постачання типу «точне вчасно» («джиг» США, «канбано» Японія), які значно скорочують об'єм складських запасів.

До техніко-економічних показників роботи транспортного і складського господарств відносяться: питома вага транспортно-складських витрат в собівартості продукції, собівартість перевезення вантажів; витрати на машино-час роботи транспортного засобу або підіймально-транспортної машини,

собівартість складського зберігання 1 т вантажу і інші.