Система технічного обслуговування виробництва включає

Інструментальне господарство. До загальнозаводських підрозділів

відносяться інструментальний відділ (управління), інструментальні цехи, центральний інструментальний склад (ЦІС), вимірювальні Мораторії. До цехових підрозділів відносяться цехове бюро (ЦБ), інструментально-роздавальні комори (ІРК) і майстерні по заточуванню і ремонту інструмента.

Ремонтне господарство. Організаційно-виробнича структура ремонтного господарства визначається обсягом виробництва і прийнятою формою організації ремонту. До загальнозаводських ремонтних підрозділів відносять відділ головного механіка (ОГМ) ремонтно-механічний цех (РМЦ), склад обладнання і запасних частин. На невеликих підприємствах до складу ремонтного господарства входить і енергогосподарство. До цехових ремонтних підрозділів відносять цехові корпусні ремонтні бази (КРБ) у виробничих цехах.

Керівництво ремонтним господарством здійснює головний механік заводу через ОГМ, який складається з ряду бюро: обладнання планового ремонту), планово-виробничого, технічного. Відділ головного механіка здійснює конструкторську, технологічну, виробничу і планово-економічну роботи для усього ремонтного господарства заводу.

Транспортне господарство. Структура транспортного господарства визначається головним чином об'ємом вантажообігу, особливостями вантажів і обсягом виробництва. До складу транспортного господарства заводу можуть входити залізничний транспорт з під'їзними шляхами і депо, колісний транспорт з гаражами і ремонтними майстернями, водний транспорт з причалами, підвісні дороги і т. п.

На великих заводах з великим вантажообігом, що вимагає застосування всіх видів "транспорту, організуються спеціалізовані цехи залізничного, безрейкового (автомобільного) і водного транспорту. Транспортне господарство на таких заводах очолює транспортно-технічний відділ. На середніх заводах створюється єдиний транспортний цех, що включає декілька дільниць по видах транспорту. Для дрібних заводів з невеликим вантажообігом, але що вимагає застосування всіх видів транспорту, створюються об'єднані транспортні господарства для декількох підприємств. Ці господарства можуть

створюватися при головному заводі або виділятися в самостійні транспортні господарства відомчого характеру.

Транспортні цехи мають в своєму складі ряд служб і дільниць. Так, залізничний цех має службу рушення (експлуатації), службу тяги (рухомого кладу), службу шляху, службу вантажно-розвантажувальних робіт. Цехи безрейкового транспорту звичайно мають службу експлуатації. Складське господарство. Основними задачами складського господарства є приймання і зберігання матеріалів, підготовка матеріалів до виробничого споживання, постачання цехів матеріалами, дотримання норм запасів і контроль за витрачанням матеріалів.

Структура складського господарства заводу визначається в залежності від номенклатури споживаних матеріалів, типу і обсягів виробництва, рівня його спеціалізації і кооперування. Найчастіше склади класифікуються по їх місцю у виробничому процесі, по роду; матеріалів, що зберігаються, по технічному пристрою і мірі пожежної небезпеки.

По місцю у виробничому процесі (і підлеглості) склади підприємства поділяються на матеріальні (постачальницькі), виробничі і збутових Матеріальні склади підлеглі відділу матеріально-технічного постачання, Це склади виробничих запасів сировини, матеріалів і інших матеріальних! ресурсів до їх включення в процес виробництва. До виробничих складів відносяться склади напівфабрикатів, обладнання і запасних частин до нього, центральний інструментальний склад. Ці склади підлеглі відповідно» відділам виробництва, головного механіка і інструментальному відділу заводу. На збутових складах зберігається готова продукція заводу, і підлеглі вони відділу збуту. По роду матеріалів, що зберігаються склади бувають універсальні і спеціалізовані, вони можуть бути також централізованими, прицеховими і цеховими.

По технічному оснащенню склади поділяються на відкриті (майданчики), напівзакритий (навіси) і закритих (будівлі).

Енергетичне господарство. Основною задачею енергетичного господарства є надійне і безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімізації витрат. Обсяг і структура споживаних енергоресурсів залежать від потужності підприємства, виду продукції, що випускається, характеру технологічних процесів, а також від зв'язків підприємства з районними енергосистемами.

Енергетичне господарство підприємства поділяється на дві частини — загальнозаводську і цехову. До загальнозаводської відносяться ті, що генерують, преобразуючі установки 1 загальнозаводські мережі, які об'єднуються в ряд спеціальних цехів (дільниць) — електросиловий, теплосиловий, газовий, слаботочний, електромеханічний. Склад цехів залежить від енергоємності виробництва і зв'язків заводу із зовнішніми енергосистемами. На великих і середніх машинобудівних підприємствах енергетичне господарство очолює головний енергетик. На невеликих підприємствах все енергогосподарство може бути об'єднано в один-два цехи або навіть дільниці в службі головного механіка. Цехову частину енергогосподарства утворюють первинні енергоприймачі (споживачі енергії — пічі, станки, підіймально-трапспортне обладнання), цехові преобразуючі установки і внутрицехові розподільні мережі.