Невільники

У найбільш пригнобленому становищі перебувало повністю залежне населення, що поділялось на дві категорії:

- холопи (посажені на землю раби) – люди, які стали невільниками внаслідок скоєного злочину, неповернення боргу, само продажу, одруження з рабинею. Холопами також ставали закупи-втікачі. Холопів інколи називали „обель”, тобто повний раб. Вони не були суб’єктами злочину, не могли виступати свідками, їхнє життя захищалось лише стягненням урока;

- челядь (дворові слуги) – особи, що потрапили в рабство в результаті полону.

Невільні люди в історичних джерелах називалися челяддю і холопами. Челядь – це, як правило, раби з полонених. Холопи – це раби-співвітчизники.

Слід зазначити, що в Київській Русі фактично кожне залежне відношення могло бути джерелом рабства: полон на війні, шлюб з невільними, народження від невільних, продаж себе у рабство при свідках, злочин тощо.

Холоп був позбавлений будь-яких прав. За злочини холопа відповідав пан і за злочин проти холопа винагороду одержував пан. Холоп не мав власності, сам був власністю свого пана. Холоп міг дістати волю через самовикуп або звільнення його паном.

Закон передбачав умови, за яких холоп міг дістати волю.

Питання 3. Правова система Київської Русі.

Розгляд правової системи Київської Русі слід розпочати з аналізу джерел права давньоруської держави.