Розділ I.Основні тенденції розвитку вітчизняного автомобілебудування

Розділ I.Основні тенденції розвитку вітчизняного автомобілебудування.

Розвиток проектів будівництва нових автозаводів і розширення існуючих потужностей потребує значних інвестицій. Залучення інвестиційних ресурсів для розширення і модернізації виробничих потужностей, збільшення номенклатури продукції, освоєння нових ринків збуту, створення ефективної торгово-сервісної мережі – пріоритетні завдання компанії. Крім внутрішнього ринку, значна увага приділяється і зовнішнім запозиченням: так, у січні 2006 р. Луцький автомобільний завод вийшов на Франкфуртську і Берлінську біржі з продуктом Private Placement.

На сьогодні на підприємствах корпорації «Богдан» зайнято 5400 співробітників. Завдяки реалізації інвестиційних проектів корпорацією, кількість співробітників на всіх її підприємствах збільшиться на 8 тис. – майже до 14 тис. штатних робітників.

Практично єдиним великим автоскладальним підприємством в Україні, що не займається збіркою російських автомобілів, є компанія «Єврокар» (Закарпатська обл.). «Єврокар» – українське підприємство, забезпечене з боку концерну Volkswagen Group (Skoda AUTO a.s.) сучасним технологічним устаткуванням, ліцензійною документацією і жорстким контролем якості. Реалізація цього проекту мала на увазі будівництво нового автоскладального підприємства на території вільної економічної зони «Закарпаття» для великовузлової збірки автомобілів марки SKODA, потужністю 15 тис. автомобілів на рік. У подальшому планувалося збільшення частки українських компонентів в готовій продукції заводу. У 2006 р. пройшов перший етап збільшення потужностей підприємства, в подальшому планується вийти на показники 120 тис. автомобілів на рік.

У 2007 р., за експертними оцінками, компанія «Єврокар» виробила близько 23 тис. автомобілів SKODA, що на 21% перевищує показник 2006 р. з врахуванням виробництва автомобілів інших торгових марок VOLKSWAGEN Group (VOLKSWAGEN і SEAT), загальний обсяг виробництва в 2007 р. оцінюється на рівні 30 тис. автомобілів.

Виробництво вантажних автомобілів в Україні, так само, як і легкових, складається з власне виробництва і крупновузлової збірки. Виробництво представлено гігантом автомобільної промисловості СРСР «Кременчуцьким автомобільним заводом» (зараз – Холдингова компанія «АвтоКрАЗ»). Основна спеціалізація підприємства – важкі вантажівки, в тому числі вантажівки підвищеної прохідності і всіляка спецтехніка на шасі автомобілів КрАЗ (автоцистерни, бетономішалки, бурові установки, крани тощо).

До недавнього часу саме ХК «АвтоКрАЗ» залишалась найбільшим експортером автомобілів в Україні, оскільки машини КрАЗ відмінно зарекомендували себе в складних кліматичних умовах. В 2007 р. експорт автомобілів КРАЗ перевищив 2900 одиниць, що на 45% більше результату 2006 р. КрАЗ значно збільшив поставки своєї техніки до країн СНД (в 2007 р. 2118 автомобілів відправилися споживачам до Росії, 287 – Казахстану і 110 – Туркменістану). ХК «АвтоКрАЗ» закріпила позиції в Ірані, Гані, Польщі, Єгипті, В’єтнамі. КрАЗи знову стали поставлятися до Македонії, Афганістану, Екваторіальної Гвінею, Нігерії, на Кубу і до інших країн.

Однак компанія не хоче обмежуватися тільки експортом і направляє свої зусилля на внутрішній ринок, розроблюючи нові моделі відповідно до вимог основних українських замовників: будівельних і промислових компаній. У 2007 р. ХК «АвтоКрАЗ» посилив свої позиції на внутрішньому ринку, реалізувавши 1334 автомобілів, що на 17% більше, ніж у 2006 р.

За 2007 р. з конвеєру зійшло 4206 автомобілів, в тому числі 3255 од. з двигунами, що відповідають вимогам Євро-2 (поліпшення екологічної безпеки автомобілів КРАЗ дозволить подолати основну перешкоду для виходу українських вантажівок на ринки розвинутих країн світу. За 2007 р. зростання виробництва автомобілів КрАЗ, що відповідають вимогам Євро-2, склало 2,3 раза).

Збірка вантажних автомобілів в Україні представлена як невеликими вантажівками (машинокомплекти поставляє Горьківський автомобільний завод), так і перспективною співпрацею щодо виробництва сучасних невеликих вантажівок, в першу чергу, китайського виробництва.

Корпорація «УкрАВТО», якій належить Запорізький автомобільний завод, на складальних потужностях в Іллічівську почала великовузлову збірку китайських вантажівок марки DONGFENG. Традиційні для китайської автомобільної техніки низькі ціни при щодо сучасних технологічних рішеннях можуть вивести ці вантажівки в лідери ринку (за існуючими даними, понад 20% українського ринку нових комерційних автомобілів і легких вантажівок вже належить китайським торговим маркам).

Автобуси в Україні традиційно виробляються на Львівському автобусному заводі, перейменованому в 2006 р. в «Завод комунальної техніки», що має ознаменувати розширення асортименту продукції, яка випускається. Накопичений досвід виробництва автобусів, які на міжнародних виставках в 1960-х рр. були визнані одними з найкращих у світі, а також технології виробництва не змогли в 1990-х рр. забезпечити підприємству стабільний портфель замовлень. Обмеженість попиту на великих міські автобуси поставили завод перед необхідністю істотно модернізувати виробництво.

Незважаючи на випуск пробної моделі малого автобуса, завод зберіг спрямованість на випуск великих міських і туристичних автобусів. Цьому сприяло отримання заводом договорів на поставку автобусів для комунальних автотранспортних підприємств, в тому числі і Києва.

Ринок великих автобусів в Україні, безпосередньо пов’язаний з державними і комунальними замовленнями, оплачуваними бюджетами різних рівнів, серйозно скоротився в 1990-х рр. Одночасно з процесом припинення купівлі автобусів для комунальних підприємств з’явилися приватні перевізники, для яких основним засобом виробництва стали мікроавтобуси і малі автобуси. Саме з цим пов’язаний бум ринку малих автобусів, що тривав до початку ХХІ ст. В останні кілька років стабілізація фінансової ситуації в країні призвела до повернення платоспроможного попиту на великі автобуси, особливо в столиці і великих містах.

Найбільшим виробником автобусів в Україні є корпорація «Богдан», яка щорічно підтверджує свої лідерські позиції у вітчизняному автобусобудуванні. Налагодивши на своїх заводах в 1999 р. випуск малих міських автобусів на базі двигунів і шасі виробництва японської компанії ISUZU, сьогодні корпорація виробляє автобуси всіх класів: от особоливо малого, до надвеликого.

У 2007 р. корпорація «Богдан» досягла зростання обсягу виробництва до 3251 автобусів, що на 21% більше, ніж в 2006 р. Зростання виробництва досягнуто за рахунок не тільки внутрішніх продажів: за 2007 р. частка експорту в загальному обсязі продажів склала майже 40%, або близько 1300 од. техніки.

При цьому особливу увагу слід звернути на той факт, що Корпорація «Богдан» разом з компанією «УкрАвто», якій належить «Запорізький автомобільний завод», в 2006 р. приступила до здійснення інвестиційного проекту щодо будівництва автоскладального заводу в Росії. Завод орієнтовною вартістю в 470 млн USD буде випускати 25000 машин і автобусів на рік (перша черга заводу), в подальшому планується розширення до 160000 тис. автомобілів.

Крім корпорації «Богдан», збіркою малих автобусів в Україні займаються також Бориспільський автозавод, Херсонський автоскладальний завод «АНТО-РУС» і кілька підприємств, що займаються переобладнанням російських мікроавтобусів під потреби вітчизняних перевізників.

Загальна динаміка розвитку галузі за підсумками 2007 р. викликає оптимістичні прогнози. На думку експертів, в 2008 р. зростання виробництва автомобілів в Україні продовжиться, незважаючи на те, що темпи зростання можуть трохи скоротитися у зв’язку з насиченням внутрішнього ринку. Про перспективу майбутнього зростання свідчить і те, що імпорт продукції автомобільної промисловості значно перевищує експорт.

У 2007 р. експорт товарів, вироблених галуззю, вперше в історії незалежної України перевищив, за експертними оцінками, 1 млрд USD, тоді як імпорт дещо скоротив темпи приросту, однак теж досяг чергової рекордної відмітки – 7700 млн USD.

Темпи приросту експорту перевищують темпи приросту імпорту, однак розрив між імпортом і експортом не скорочується. Український ринок залишається залежним від імпорту автомобілів.

Зростаючий розрив між обсягами імпорту та експорту є свідченням того, що попит на автомобілі значно перевищує їхню пропозицію національними виробниками. Отже, перспективи зростання виробництва автомобілів українськими підприємствами обмежені не стільки відсутністю ємного ринку, скільки відсутністю додаткових ресурсів для інвестування в збільшення потужностей.

У такій ситуації розвиток автомобільної промисловості України безпосередньо залежить від приходу серйозних іноземних інвесторів, що принесуть у галузь не тільки капітал у фінансовій формі, але й нові технології, що так необхідні у виробництві автомобілів.

Розділ II. Дані про галузеве підприємство.

Я проходжу виробничу практику на СТО.

Автомобільні підприємства організовують перевезення вантажів і пасажирів.

За характером перевезень автомобільні підприємства поділяються на:

вантажні;

пасажирські;

мішані.

За приналежністю та призначенням вони бувають; загального призначення, які обслуговують клієнтуру незалежно від відомчої приналежності; відомчі, що здійснюють перевезення лише для організації, до складу яких вони входять.

Основні завдання автомобільних підприємств:

Організація і здійснення перевезень відповідно до плану;

Зберігання, технічне обслуговування й ремонт рухомого складу;

Добирання, розміщення й підвищення кваліфікації кадрів, організації праці;

Планування й облік виробничо-фінансової діяльності;

Утримання й ремонт будівель, споруд та обладнання.

Ці завдання на автомобільних підприємствах виконують такі служби:

експлуатації;

технічна;

управління.

Функції служби експлуатації залежить від упровадженої системи керівництва автомобільними перевезеннями.

За децентралізованої системи автопідприємство само керує перевезеннями, а до складу служби експлуатації входять:

диспетчерська група (старший та чергові диспетчери);

лінійний персонал (лінійні диспетчери і контролери);

начальник автоколон (тільки на автотранспортних підприємствах, що мають понад 150 авто).

За централізованої системи завдання автотранспортного підприємства зводяться до утримання рухомого складу в справному стані та випускання на лінію, де його роботою керує центральна диспетчерська.

Технічна служба виконує такі функції:

Забезпечує утримання рухомого складу в справному стані й підготовку його до виконання перевезень;

Складає графіки технічного обслуговування рухомого складу й забезпечує виконання їх;

Веде облік автомобілів;

Здійснює технічне нормування;

Вживає щодо безаварійної роботи і техніки бе6зпеки;

Вивчає і упроваджує прогресивні методи праці;

Розробляє й реалізує плани впровадження нової техніки;

Веде технічну документацію.

Технічна служба має в своєму розпорядженні:

зону стоянки й технічного обслуговування рухомого складу;

зону ремонту, майстерні та інші виробничі дільниці;

відділ головного механіка, який відповідає за справність цього обладнання автотранспортного підприємства.

Технічну службу очолює головний інженер, який є також заступник директора автомобільного підприємства.

До складу служби управління автомобільним підприємством входять:

адміністративно-господарський відділ;

бухгалтерія;

плановий відділ;

відділ постачання;

відділ кадрів.