Теорії лідерства

Існує три підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства:

1.З позицій особистих якостей.

2. Поведінський.

3.Ситуаційний.

Підхід із позицій особистих якостей керівника. Згідно з цією теорією (тео­рія великих людей) найкращі керівники мають певні особисті яко­стей, які є загальними для всіх. Отже, основними завданнями підходу з позиції особистих якостей є:

1) визначення сукупності особистих якостей, які забезпечують успіх в управлінні;

2) визначення способів виховання таких особистих якостей.

Цей підхід базується на вивченні життєвого досвіду майбутнього керівника, на тому, наскільки успішні чи безуспішні його дії у різних сферах. У випадку, якщо стиль поведінки претендента відповідає визначе­ним вимогам, він, безумовно, має шанси бути прийнятим на роботу.

В межах підходу з позицій особистих якостей були проведені численні дослідження різних якостей, що демонстрували успішні керівники: рівень інтелекту; рівень спеціальних знань; здоровий глузд; відповідальність; ініціативність; упевненість у собі тощо. Проте результати досліджень засвідчили, що:

1) не існує певної сукупності особистих якостей, які притаманні усім успішним керівникам;

2) один і той самий керівник демонстрував у різних ситуаціях різні (протилежні) особисті якості.

На підставі цього дійшли висновку, що людина не стає успішним керівником лише завдяки тому, що має певну сукупність особистих якостей.

Поведінковий підхід. Згідно поведінкового підходу до лідерства результативність управління визначається не стільки особистими якостями, скільки тим, як керівник поводить себе зі своїми підлеглими.

Отже, поведінковий підхід спирається на стиль керування.

Дві найбільш сильні течії у вивченні процесу керівництва утворилися у середині 40-х років у державному університеті Огайо й університеті Мічига­ну. Саме там були закладені основи теорії поведінки. Вчені дійшли виснов­ку, що існує два принципових виміри поведінки лідера.