Осн дод 1 страница

tнр = tнр + tнр, год.

Середній час простою рухомого складу під навантаженням та розвантаженням на одну їздку розраховують за формулою

_ ∑Aеztнр

tнр = -----------, год,

∑Aеz

де tнр - нормований час простою під навантаженням та розвантаженням за одну їздку одиниці рухомого складу, год; z – кількість їздок.

4.

Простої рухомого складу під навантаженням та розвантаженням понад норм є небажаними, бо при цьому порушується графік перевезення і зменшується кількість їздок.

Співвідношення фактичного часу простою рухомого складу під навантаженням та розвантаженням (tнр.ф) до нормативного часу (tнр) характеризується коефіцієнтом наднормативного часу простою (φ):

Tнр.ф

φ = -------.

Tнр

Лекція № 31

Тема: Засоби механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.

План

1. Вибір засобів механізації навантаження та розвантаження і їх класифікація.

2. Схеми механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.

3. Продуктивність навантажувально-розвантажувального обладнання.

4. Собівартість навантажувально-розвантажувальних робіт.

1.

Механізація навантажувально-розвантажувальних робіт прискорює процеси навантаження та розвантаження, скорочуючи при цьому час простою автомобілів, поліпшуючи умови праці і підвищує його продуктивність, зменшує собівартість робіт і потребу в робочій силі.

Вибір засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт залежить від таких факторів:

1)характеру перероблюваного вантажу (навалочний, тарно-пакувальний, наливний) і його фізичних якостей;

2) величини і характеру вантажообігу;

3) типу рухомого складу. \

Для навантаження та розвантаження вантажів застосовують:

- стаціонарні механізми, що використовують при масових перевезеннях і стабільному вантажообігу, коли пункт навантаження та розвантаження переробляє велику кількість вантажів.

- пересувні навантажувально-розвантажувальні механізми, які застосовують при масових, але нерегулярних перевезеннях на пунктах з частковим вантажним обміном.

- механізми, що встановлені на рухомому складі, для перевезення штучних вантажів, і застосовуваних при малих вантажно-обігах.

Навантажувально-розвантажувальні механізми поділяють на безпосередньо навантажувальні (розвантажувальні) вантаж в автомобілі або причепи та транспортуючі ці вантажі на спеціальні пристрої, що поліпшують умови навантаження або розвантаження.

2.

Для навантажувально-розвантажувальних робіт можна визначити такі схеми механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.

Схема І: Постійний вантажообіг між двома або декількома пунктами – пункти забезпечують стаціонарними перевантажувальними засобами, продуктивність яких відповідає пропускній спроможності пунктів.

Схема ІІ: Вантажообіг великий між постійними пунктами, але короткочасний – на пунктах навантаження та розвантаження встановлені пересувні механізми.

Схема ІІІ: Пункт навантаження (розвантаження) постійний з великим обсягом перевантажувальних робіт, пункт розвантаження (навантаження) міняється, але на кожний із пунктів прибуває достатня кількість вантажів – пункт навантаження (розвантаження) має стаціонарне обладнання, а на пунктах розвантаження (навантаження) встановлюють пересувне обладнання.

Схема ІV: Пункт навантаження постійний з великим обсягом робіт, пунктів розвантаження багато, вони міняються і на кожний з них прибуває незначна кількість вантажу – пункт навантаження має стаціонарне або пересувне обладнання, а на пунктах розвантаження обладнання нема і застосовують автомобілі-самоскиди або рухомий склад з розвантажувальним обладнанням.

Схема V: Пункти навантаження та розвантаження змінні або з дуже незначним вантажообігом – застосовують рухомий склад з навантажувально-розвантажувальним обладнанням.

3.

Всі навантажувально-розвантажувальні механізми можна поділити на два види:

- періодичної дії, коли навантаження або розвантаження виконується за один або декілька повторюючи циклів (крани, екскаватори, вилочні і ковшові навантажувачі і т. п.)

- безперервної дії, коли робочий орган під час навантаження або розвантаження діє безперервно (транспортери, елеватори,
шнекові навантажувачі, пневматичні пристрої тощо.

Технічна продуктивність, тобто продуктивність при безперервному використанні в найбільш сприятливих умовах, для обладнання періодичної дії визначається співвідношенням вантажопідйомності q захватного органу до часу t одного повного робочого циклу

q

Wt = ------ т/год.

t

Кожний робочий цикл складається з декількох операцій, таких як: переміщення до вантажу, захват вантажу, підйом і переміщення вантажу, зниження вантажу і т. і.

Для механізмів безперервної дії технічна продуктивність визначається швидкістю робочого органу ν (м/сек.) і навантаженням q', що приходиться на 1 пог. м цього органу

Wt = 3600νq' т/год.

Дійсна (експлуатаційна) продуктивність навантажувально-розвантажувального обладнання залежить від умов його використання і перш за все від характеру перероблюваного вантажу та використання обладнання в часі

Wд = Wtγα,

де γ – коефіцієнт використання вантажопідйомності;

α – коефіцієнт використання в часі.

4.

Собівартість навантажувально-розвантажувальних робіт визначається сумою всіх витрат, пов’язаних з роботою механізмів і вантажників ∑Sнр, віднесеної до загальної кількості перевезених вантажів (Q) за цей же період

∑Sнр

Снр = -------- грн./т.

Q

Сума всіх витрат ∑Sнр складається із заробітної плати персоналу або вантажників, що обслуговують механізми (∑Sзп); витрат на паливо (електроенергію) і мастильні матеріали (∑Sп); витрат на технічне обслуговування і ремонт механізмів (∑Sр); амортизаційні відрахування - ∑Sа і накладні витрати ∑Sн.

Тоді собівартість навантажувально-розвантажувальних робіт на кожну перевезену тонну вантажу буде

∑Sзп + ∑Sп + ∑Sр + ∑Sа + ∑Sн

Cнр = --------------------------------------- грн./т.

Q

Лекція № 32

Тема: Навантажувально-розвантажувальні пункти.

План

1. Призначення навантажувально-розвантажувальних пунктів.
2. Ритм роботи на пунктах навантаження та розвантаження.
3. Інтервал руху автомобілів і час прибуття на пункти навантаження та розвантаження.

1.

Пунктом навантаження та розвантаження називається місці утворення вантажу, його часткового або постійного зберігання.

Для переміщення вантажів з пунктів навантаження до пунктів розвантаження автомобільним транспортом на даних пунктах створюють пости навантаження та розвантаження, обладнані всім необхідним для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт: навантажувальними та розвантажувальними засобами, площадками для розміщення автомобілів, складські приміщення для зберігання вантажів, вагове господарство і т. і. Кількість постів навантаження та розвантаження повинна відповідати пропускній спроможності вантажних пунктів і залежить від заданого вантажообігу та кількості автомобілів, що потребують навантаження (розвантаження) протягом однієї години.

При потребі за час Т навантажити чи розвантажити Q тонн вантажу, то необхідна кількість постів

Qнрτнрηн

Xнр = ---------------.

T

Якщо замість заданої кількості вантажу буде відома кількість автомобілів Aнр, які треба навантажити чи розвантажити за цей же час, то кількість постів буде

Aнрqγсτнрηн

Xнр = ----------------.

T

2.

Необхідна кількість постів навантаження або розвантаження може бути визначено також з умови рівності ритму роботи пункту Rнр та інтервалу руху автомобілів Іа. При умові додержання рівності ритму роботи та інтервалу руху пункти навантаження та розвантаження будуть рівномірно завантажені, а автомобілі не будуть простоювати в очікуванні навантаження та розвантаження.

Під ритмом роботи пункту розуміють період часу між відправленням готових до руху (навантажених або розвантажених) автомобілів з пункту.

Якщо на пункті створений тільки один пост навантаження або розвантаження, то ритм роботи пункту дорівнює часу простою автомобіля під навантаженням або розвантаженням:

Rнр = tнрηн = qγсτнрηн, год.

Якщо ж кількість постів буде Хнр, то ритм роботи пункту буде дорівнювати часу простою, поділеному на кількість постів:

tнрηн qγсτнрηн

Rнр = --------- = ------------.

Xнр Xнр

Слід зазначити, що час маневрування автомобіля в даному випадку включається в tнр, а можливість запізнення прибуття враховується коефіцієнтом нерівномірності ηн.

3.

Інтервалом руху автомобілів називається час, протягом якого автомобілі прибувають на пункт навантаження або розвантаження.

Інтервал руху автомобіля залежить від часу оберту автомобіля (часу виїзду автомобіля із пункту до наступного виїзду його з цього ж пункту) tоб і кількості автомобілів Ам, що знаходяться на маршруті (які обслуговують даний пункт). Чим довший оберт автомобіля, тим більший буде інтервал руху при визначеній кількості автомобілів. Чим більше автомобілів працює на маршруті, тим менший інтервал руху.

Інтервал руху є співвідношенням часу оберту автомобіля tоб до кількості автомобілів Ам, що працюють на маршруті,

tоб

Iа = ------.

Aм

Якщо

Rнр = Iа,

то необхідна кількість постів визначається

qγсτнрAмηн

Xнр =----------------.

tоб

Потрібна кількість автомобілів для безперебійної роботи пункту визначається

Xнрtоб

Aм = --------------.

qγсτнрηн

Лекція № 33

Тема: Закони і законодавчі акти, які регулюють діяльність автомобільного транспорту.

План

1. Закони України, що регулюють діяльність автотранспорту.
2. Правові нормативні акти.
3. Міжнародні конвенції та договори.
4. Структура управління автотранспортом України.

1.

`

Основні закони України, що регулюють автотранспортну діяльність: Закони України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про підтвердження відповідності», «Про транзит вантажів», Про перевезення небезпечних вантажів», «Про охорону праці», «Про захист населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та інші.

Закони України відносно транспортної діяльності визначають правові, економічні, організаційні та соціальні основи, регулюють відносини, пов’язані з діяльністю транспорту, державне управління в цій галузі, тарифи на транспортні послуги, обов’язки підприємств транспорту та відповідальність за перевезення, збереження вантажу, безпеку перевезення та охорону навколишнього середовища.

Державне регулювання діяльності автотранспорту забезпечується в питаннях: формування ринку послуг; контролю за виконанням законодавства про автомобільний транспорт; нормативно-правового регулювання з питань автотранспорту; ліцензування діяльності перевізників; стандартизації і сертифікації; організації і контролю автомобільних перевезень; тарифної, інноваційної та інвестиційної політики; державного замовлення на соціально значущі послуги автотранспорту загального користування; захисту прав споживачів послуг автотранспорту.

Закони України визначають правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу; здійснення транзиту вантажів всім видом транспорту; регулює маршрути та способи транзиту, класифікацію транзитних вантажів, документацію на транзит, тарифи і розцінки транзитних послуг; встановлюють правові основи в перевезеннях небезпечних вантажів, відповідальності та прав учасників перевізного процесу та визначають порядок ліквідації наслідків аварій та катастроф.

Держава гарантує конституційні права працівників на охорону їх життя і здоров׳я в процесі трудової діяльності, належні, безпечні і здорові умови праці, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

2.

До правових нормативних актів відносяться документи, що регламентують діяльність автомобільного транспорту в межах здійснення ним своєї прямої роботи.

До таких актів можуть відноситись: Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами; правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту; порядок і умови перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом; порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування; типове положення про систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях – міністерство – підприємство); перелік документів, що їх повинні мати приватні підприємці при перевезенні вантажів власним автомобільним транспортом (лист Міністерства внутрішніх справ України від 26.09.2005 р. № 137-38) та інші.

3.

Координацію руху рухомого складу міжнародними транспортними коридорами регламентують: Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення, Конвенція про дорожній рух, Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, угода про порядок транзиту через території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та інші.

Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП стосується перевезення вантажів, що здійснюються без проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, складах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з договірних сторін до митниці місця призначення іншої договірної сторони або тієї ж договірної сторони. За умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем проводиться автомобільним транспортом.

4.

Управління автомобільним транспортом в Україні покладено на автотранспортні управління Міністерства Транспорту, які є територіальними органами Мінтрансу і підпорядковані Державному департаменту автомобільного транспорту (Положення про управління затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.98 № 1913).

Основними завданнями управлінь є забезпечення державного регулювання діяльності автомобільного транспорту та здійснення контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності усіх форм власності, що виконують перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, вимог нормативних актів, стандартів і норм, які регулюють перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом.

Лекція № 34

Тема: Відповідальність сторін за виконання договору.

План

1. Умови договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом, обов’язки та права сторін-учасників перевезення.
2. Матеріальна відповідальність за порушення умов договору.

1.

Взаємні відносини перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача обумовлені договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом, складеним на основі Уставу автомобільного транспорту України та прейскуранту на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Умовами договору передбачено виконання плану перевезення згідно з замовленням в строки передбачені і обумовлені договором з визначенням повних об’ємів, прийнятих до перевезення.

За умовами договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом сторони-учасники транспортного процесу, а власне: перевізник, як основний виконавець перевезення; замовник або вантажовідправник та вантажоодержувач мають свої обов’язки та права відносно організації перевезення вантажу. Замовник надає перевізнику заявку на перевезення вантажу з обумовленням строків перевезення, пунктів навантаження та розвантаження, об’єму перевезень та всі дані про вантаж, його цінність і пропонована вартість щодо його перевезення. Перевізник приймає замовлення, враховуючи дані про вантаж, бере до виконання замовлення і приймає на себе відповідальність за перевезення вантажу, його збереження і передачі вантажоодержувачу. Вантажоодержувач бере на себе відповідальність за приймання вантажу, якісне і своєчасне його розвантаження, оформлення документів та додержання строків розрахунків з учасниками транспортного процесу.

2.

При порушенні умов договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом сторони – учасники транспортного процесу несуть матеріальну відповідальність.

За невиконання плану перевезень та прийнятого до виконання разового замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом винна сторона сплачує 20% вартості перевезення невивезеної частки вантажу (стаття № 128 Уставу автомобільного транспорту України).

Перевізник сплачує замовнику 10% вартості користуванням автомобілями за непостачання автомобілів до перевезення.

При відмові замовника транспорту повністю або частково використовувати автомобілі, що працюють за погодинною оплатою згідно договору або разовому замовленню, замовник сплачує автотранспортному підприємству 10% вартості використання автомобіля, виходячи з часу використання, обумовленого в договорі або разовому замовленні (ст. 131 Уставу).

Відповідальність сторін – учасників перевезення вантажів настає: при запізненні подачі автомобілів до пунктів початкового навантаження в розріз з графіком; за недостовірну інформацію, вказану в товарно-транспортних документах, щодо вантажу; за недостовірну інформацію щодо ваги вантажу; за понаднормативний час простою рухомого складу; при пред’явленні до перевезення вантажу, не зазначеного в договорі; за відмову в оформленні або за неправильне оформлення товарно-транспортних документів і т.

Лекція № 35

Тема: Транспортна документація.

План

1. Первинна транспортна документація та особливості її оформлення.

2. Подорожній лист вантажного та легкового автомобілів; талон замовника і талон на перевезення однорідних вантажів.

1. Товарно-транспортна накладна.
2. Облік бланків транспортної документації.

1.

Для здійснення перевезень вантажів, обліку і контролю транспортної роботи застосовують транспортну документацію.

Товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, за допомогою яких здійснюється облік, прийом, передачу, перевезення та здачу вантажу, а також здійснюють взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Для обліку роботи рухомого складу, списання палива і взаємних розрахунків між перевізником та замовником застосовують подорожній лист, використання якого є обов’язковим при перевезеннях як вантажним, так і легковим автомобілями.

Для обліку товарно-матеріальних цінностей при перевезеннях вантажу і обєму виконаної роботи застосовують товарно-транспортну накладну.

В разі здійснення міжнародних перевезень згідно «Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП» від 14.11.1975 р. використовують книжку МДП (міжнародні дорожні перевезення), що дає право проїзду без перешкод через чотири кордони країн учасників «Митної конвенції…».

Згідно статті № 9 закону України «про транспортно-експедиційну діяльність» міжнародні перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами: міжнародна автомобільна накладна (СМR); коносамент (Bill of Lading); вантажна відомість (Cargo Manifest) та інші, що складаються мовою міжнародного спілкування.

Транспортна документація оформлюється темним чорнилом або пастою кулькових ручок, а також в друкованому вигляді на друкарських машинках та на комп’ютерах.

При перевезеннях особистих речей громадян обов’язково оформлюється подорожній лист з доданим до нього чеком про сплату транспортних послуг (приходний косовий ордер).

При погодинній оплаті транспортної роботи на лицьовій стороні подорожнього листа ставиться штамп «Почасово» і до такого подорожнього листа прикладається два екземпляра талона замовника.

При здійсненні міжміських вантажних перевезень до подорожнього листа додається маршрутний лист, де повинно бути вказано: контрольні пункти; дати і час їх проходження; пункти відпочинку водіїв; графік руху; інші дані, що обумовлені в договорі, складеному між замовником та перевізником.

Підприємства всіх форм власності повинні мати в штаті медичного працівника (або залучати такого на договірних умовах), кваліфікація якого дозволяла б оцінювати стан здоров׳я водіїв і здійснити їх допуск до керування автомобілем.

Під час перевезення алкогольних напоїв необхідно виконувати вимоги «Контрольного листа на перевезення спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (типова ф. № 1-АТ).

2.

Подорожній лист має три основних види:

1) подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні - ф. № 1 (міжнародна);

2) подорожній лист (ф. № 2) вантажного автомобіля по Україні – типова;

3) подорожній лист (ф. № 3) легкового службового автомобіля – типова.

Подорожні листи типових форм, оформлених належним чином, видаються водіям на руки за підписом:

- № 1 (міжнародна) – на строк відрядження автомобіля і водія для виконання перевезення вантажів в міжнародному сполученні згідно з наказом або розпорядженням перевізника;

- № 2 – тільки на один робочий день (зміну), при умові здачі водієм подорожнього листа за попередній день (зміну) роботи. На більший термін подорожній лист ф. № 2 може видаватись водієві при міжміських перевезеннях з часом оберту більше доби згідно з наказом перевізника.

- для подорожнього листа легкового службового автомобіля обмежень в

строках нема.

Експлуатація вантажного автомобіля без подорожнього листа – заборонена!

Облік обсягів перевезення в тоннах і тонно-кілометрах ведеться в подорожніх листах на базі товарно-транспортних накладних типових форм незалежно від форм оплати транспортних послуг (відрядна, погодинна, по кілометрова або договірна) та видів послуг (міські, приміські, міжміські та міжнародні). Забороняється включати в подорожні листи об’єми перевезень (в тонно-кілометрах), що не підтверджені товарно-транспортними накладними.

Фізичні особи (перевізники) подорожній лист не виписують.

В подорожній лист роблять записи:

1. Диспетчер перед видачею подорожнього листа водію.

2. Медичний працівник після видачі подорожнього листа водію диспетчером.

3. На маршруті – водій, вантажовідправник, ДАІ.

4. Після повернення автомобіля в гараж – водій, диспетчер.

5. Після здачі подорожнього листа водієм – відповідальні особи.

В подорожньому листі свої підписи ставлять:

а) перед виїздом автомобіля на лінію: диспетчер, медичний працівник, оператор-заправник, механік (в особливих випадках директор з печаткою перевізника), водій;

б) на лінії: замовник, вантажовідправник;

в) після повернення в гараж: механік, водій, диспетчер;

г) після здачі подорожнього листа водієм: таксувальник, бухгалтер.

При погодинній формі оплати послуг перевізника додатково до подорожнього листа як додаток повинен застосовуватись талон замовника.

Талон замовника (ф. № 1-ТЗ) прикладається до подорожнього листа вантажного автомобіля типової форми № 2 та товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН. При цьому товарно-транспортна накладна являє собою підставу для визначення обсягів вантажних перевезень (в тоннах і тонно-кілометрах) і включення їх в подорожній лист, талон замовника – для розрахунків перевізника із замовником автомобільного транспорту за виконання транспортних послуг.

Існує багато прикладів, коли потрібно перевезти однорідний вантаж за своїм складом і на однакову відстань за декілька ходок. Складати на кожну їздку товарно-транспортну накладну нема потреби. Допускається оформлення однієї товарно-транспортної накладної на весь об’єм однорідного вантажу, призначеного для перевезення, при цьому на кожну окрему їздку (ходку) автомобіля оформляється талон однорідного вантажу, який включає в себе такі дані:

- кількість перевізного вантажу;

- час роботи автомобіля;

- час простою автомобіля.

Порядок заповнення талону та його форма обумовлюється вантажовідправником та вантажоодержувачем.

3.

Товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків при перевезеннях вантажів та обліку виконаної роботи.

Існують такі види товарно-транспортних накладних:

- в межах України – форми № 1-ТН типова;

- при перевезенні спирту етилового, високооктанових кисне-містких добавок та алкогольних напоїв – форми № 1-ТН (ВКД), № 1-ТН (спирт), № 1-ТН(алкогольні напої);

- при розвозі хлібобулочних виробів – форми № 1-ТН(хліб);

- для перевезення молочної сировини – форми № 1-ТН(МС).

Товарно-транспортна накладна форми № 1-ТН оформляється вантажовідправником на кожну їздку і для кожного вантажоодержувача, за виключенням перевезення однорідних вантажів.

Товарно-транспортна накладна заповнюється:

1. Вантажовідправником до прибуття автомобіля для навантаження.

2. Вантажовідправником після навантаження рухомого складу.

3. На маршруті руху особою перевізника.

4. Вантажоодержувачем після прибуття вантажу.

5. Перевізником після розвантаження.

Товарно-транспортна накладна форми № 1-ТН складається в 4-х екземплярах:

- І екземпляр залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий екземпляри, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника, передаються водієві;

- ІІ екземпляр водій здає вантажоодержувачу, що є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей;

- ІІІ та ІV екземпляри, завірені підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача, водій передає перевізнику. ІІІ екземпляр передається в бухгалтерію і служить підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг; перевізник пересилає його разом з рахунком за виконану транспортну роботу замовнику. ІV екземпляр прикладається до подорожнього листа і є приводом для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію.

4.

Бланки товарно-транспортної документації поділяються на прості та бланки строгої звітності (кожен бланк під особистим номером).

До недавнього часу всі бланки подорожніх листів та товарно-транспортних накладних були бланками строгої звітності; вони мали декілька ступенів захисту від підробок. 31 травня 2006 року згідно з наказом Міністерства транспорту України товарно-транспортна накладна форми № 1-ТН перестала бути бланком строгої звітності (окрім ф. № 1-ТН спирт, ф. № 1-ТН (ВКД), ф. № 1-ТН алкогольні напої), подорожні листи обліковуються перевізником.

Для обліку руху подорожніх листів автогосподарства застосовують журнал (форма № 8), де реєструється видача водію подорожнього листа та здачу водієм попереднього з підписами водія та диспетчера.

Списання бланків строгої звітності проводиться наприкінці звітного періоду за спеціальними бланками списання.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинної документації, а також за недостовірність даних, відображених в документах несуть особи, які склали і підписали документ.

Лекція № 36

Тема: Змінно-добовий план перевезення вантажу.

План

1. Заявка на перевезення вантажу.