Осн дод 3 страница

3. Розрахунок кількості автомобілів для обслуговування екскаватора.

1.

Навалочними називають вантажі, що можуть навантажуватись та розвантажуватись навалом та перевозитись без обліку місць або штук. Вони поділяються на дві групи:

1. Масові, що не потребують при перевезенні захисту від атмосферних опадів, - пісок, земля, глина, гравій, вугілля, кокс, руда, порода, торф, металобрухт та ін. В цілому це майже 150 найменувань, які складають 75-80% загального обсягу перевезень вантажів будівництва.

2. Вантажі, що потребують захисту від атмосферних опадів, розпорошення та забруднення, - мінеральні добрива, в’яжучі для бетону та розчинів, сіль.

Навантажувальні роботи виконуються екскаваторами, саморухомими навантажувачами, автонавантажувачами, стрічковими конвеєрами, з бункерів та іншими засобами. Перевезення навалочних сипучих вантажів часто є складовою землерийних, будівельних та інших робіт.

Характеристики основних навалочних вантажів

Назва	Питома вага, т/м³	Назва	Питома вага, т/м³
Картопля	0,6	Глина суха	1,8
Пісок	1,6	Глина сира	2,0
Торф	0,5	Земля	1,6
Вугілля	0,8	Зерно	0,6
Шлак	0,7	Порода	1,7
Гравій	1,8

2.

В якості рухомого складу для перевезення масових навалочних вантажів використовують автомобілі-самоскиди марок ЗІЛ-ММЗ, КрАЗ, МАЗ, КамАЗ, БілАЗ, ТАТРА, МАН, РЕНО та інші.

Значний економічний ефект досягається при застосуванні автомобільних самоскидних поїздів для перевезення сипучих навалочних вантажів, що складаються з автомобіля-самоскида та самоскидних причепів або тягача з самоскидним напівпричепом.

Для перевезення вантажів на будівельному майданчику або в кар’єрах на

невеликі відстані та при поганих шляхах сполучення застосовують автомобілі-думпери, які при перевезенні на відстані 2-3 км мають переваги в продуктивності на 30-40% більші за автомобілі-самоскиди такої ж вантажопідйомності.

Розрізняють думпери особливо малої – 1,5-2 т, середньої – від 2 до 10 т та великої – від 10 до 30 т вантажопідйомності.

На відміну від звичайних самоскидів думпер має коротку базу, жорстке кріплення привідних осей, реверсивну коробку передач та блокування диференціалу. Кузов думпера має ковшову форму. Їх конструктивна особливість дозволяє рух вперед та назад в пунктах навантаження та розвантаження без розвороту. Швидкість руху думпера вперед – до 40 км/год, назад – до 30 км/год, а в деяких типів вона однакова в обох напрямках.

3.

Навалочні вантажі перевозять, як правило, на невеликі відстані, тому час простою під навантаженням та розвантаженням має велику питому вагу ва транспортному процесі.

Для перевезення навалочних вантажів застосовують маятникові маршрути зі зворотним холостим пробігом. Час оберту автомобіля складається з часу простою під навантаженням, простою під розвантаженням та часу руху автомобіля на маршруті

tоб = tн + tрух + tр = tн + tр.

Час навантаження визначаємо за формулою

tн = nк tц.

де nк – кількість ковшів, що навантажується в кузов,

tц – час одного циклу ковша, хв.

Кількість ковшів, що завантажується в кузов автомобіля, визначається співвідношенням вантажопідйомності до ваги вантажу, що завантажується за один цикл:

де q – вантажопідйомність автомобіля, т;

Fк – геометрична місткість ковша, м.куб;

σ – питома вага вантажу, т/м.куб;

k – коефіцієнт використання місткості ковша, що залежить від структури навалочного вантажу (0,6 – 0,9).

Час простою автомобіля під навантаженням буде

, хв

де kнекр – коефіцієнт не кратності, що визначається співвідношенням об’єму кузова автомобіля до об’єму цілої кількості ковшів екскаватора, необхідних для заповнення кузова.

При виборі рухомого складу та екскаватора, як засіб навантаження, слід зважати на те, щоб співвідношення місткості ковша екскаватора до місткості кузова автомобіля складало 1: 3 - 1: 5.

Показники	Моделі автомобілів-самоскидів
ЗІЛ-555	МАЗ-503Б	КамАЗ-5511	КрАЗ-256Б	МАЗ-525	БілАЗ-540А
Вантажопідйомність, т	4,0	7,0	10,0	12,0	25,0	27,0
Місткість кузова, м3	3,0	3,8	7,2	6,0	14,3	15,3
Місткість ковша екскаватора, м3	0,5-0,8	1,0-1,2	1,2-1,5	1,5-3,0	3,0-5,0	3,0-5,0

Для розрахунку кількості автомобілів, потрібних для забезпечення ефективної роботи екскаваторів, враховуються технічні та експлуатаційні показники рухомого складу, умови перевезення вантажу, технічні характеристики екскаваторів і визначається за формулою

,

де Х – кількість екскаваторів;

tоб – час оберту рухомого складу, хв;

q – вантажопідйомність автомобіля, т;

γс – коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобіля;

τ – час навантаження 1 т вантажу. хв.

Лекція № 42

Тема: Технологія перевезень вантажів промисловості.

План

1. Перевезення лісу та лісоматеріалів.

2. Перевезення металу і труб.

3. Перевезення різноманітних вантажів промисловості.

4. Організація роботи промислового (внутрішньозаводського) транспорту.

1.

Вантажовідправники при перевезенні вантажів промисловості поділяються на три групи: видобувні, перероблювальні та складські (комплектуючі, постачальницько-збутові) підприємства. Відповідно і вантажі можуть бути сировиною, напівфабрикатами та готовою продукцією. При цьому вантаж, який для одного підприємства є готовою продукцією, для іншого буде сировиною, напівфабрикатом (ліс, руда, метал та ін.).

Масові перевезення лісу автомобільним транспортом здійснюються при вивезенні його з лісозаготівельних пунктів – верхніх складів – до при залізничних, прирічкових складів, дерево-оброблювальних пунктів підприємств – нижніх складів. Перевезення здійснюються спеціально створеними автомобільними лісовозними дорогами.

Ліс поділяють на коротиші (до 3 м довжиною) та довгоміри (3-12 м).

Кількість перевезеного лісу обліковується в тоннах та кубічних метрах.

Перевезення лісу мають свої особливості, які слід враховувати при їх плануванні та вибору рухомого складу: сезонність перевезень; велика питома вага довгоміру в перевезеннях; велика вага автопоїздів з вантажем; важкі дорожні умови.

Для перевезення коротишів використовують автомобілі з бортовою платформою, а для перевезення довгоміру – автомобілі-лісовози та агрегатні лісовозні автомобілі, на шасі яких встановлюють різні навісні механізми, та пристрої з приводом від двигуна автомобіля. Вони працюють в зчепленні з причепом-розпуском. За допомогою таких автомобілів здійснюється не тільки вивезення, а й навантаження, розвантаження та тралення (переміщення від місць вирубки до місця навантаження.

Причіпний рухомий склад для перевезення лісу поділяється на колісний та санний.

До колісного відносяться напівпричепи, одновісні та двовісні причепи-розпуски. Вантажопідйомність напівпричепів та двовісних причепів-розпусків – 5 – 20 т, одновісних – 5 – 10 т.

До санного відносяться лісовозні сани вантажопідйомністю 5 – 10 т.

ня) лісу. Вантажопідйомність їх до 20 т.

2.

В залежності від профілю та габаритних розмірів, що визначають умови перевезення, метал поділяється на п’ять основних груп (сортаментів): малогабаритний метал (чавун, сплав, бухти тросу, металеві вироби; прокат різноманітних профілів довжиною до 6 м; довгомірний прокат мілких профілів довжиною 6-14 м; довгомірний прокат середніх та великих профілів, включаючи труби, довжиною 6-14 м; довгомірний прокат широкого листа товщиною більше 2 мм та довжиною 6-14 м.

Особливістю перевезень металу є наявність значної кількості дрібно-партійних відправлень, що складаються з декількох сортаментів металу. в зв’язку з цим на базах і складах метал повинен бути заздалегідь підготовлений до перевезення; підібраний по сортам, зв’язаний в пачки, складений близько до місця навантаження.

Для перевезення малогабаритного металу використовують стандартні автомобілі з бортовою платформою.

Для перевезення довгомірного прокату застосовують спеціалізовані автомобілі та автопоїзди метало-вози.

Спеціалізований рухомий склад, що використовується для перевезення металу, за способом розвантаження поділяється на саморозвантажувальний та не саморозвантажувальний.

Масові перевезення труб здійснюється при будівництві трубопроводів, а також для нафтодобувної та газодобувної промисловості.

Для будівництва трубопроводів труби довжиною 6-12 м від залізничної станції доставляють або до місця укладки труб або до зварювальних баз, де труби зварюють по декілька штук в плітки довжиною 24-48 м, потім їх від зварювальних баз доставляють до місць укладки.

Труби часто доводиться перевозити в складних дорожніх умовах, що визначає вимоги до рухомого складу.

Для перевезення труб на будівництві трубопроводів використовують два основних типи спеціалізованих автопоїздів: трубовоз, що складається з автомобіля-тягача и причепа-розпуску для перевезення труб довжиною 5-6 м та 10-12 м і плітковоз в складі автомобіля-тягача з двовісним причепом-розпуском для перевезення пліток довжиною 24-48 м.

3.

Папір можна перевозити в рулонах або кіпах. Для його перевезення використовують автомобілі-фургони та бортові автомобілі з нарощеними бортами та обладнаними брезентом. Кузов автомобіля не повинен мати гострих кутів для запобігання пошкодження паперу. Рулони в кузові повинні закріплятись клинами для запобігання переміщення (скочування) рулонів під час перевезення, кіпи паперу повинні бути складені в кузові щільними рядами, без проміжків. Друковану продукцію перевозять упакованою в пачки по 8-10 кг. Для перевезення такої продукції доцільно використовувати контейнери або піддони з метою скорочення простою під навантаженням та розвантаженням.

Для перевезення кабельної продукції, упакованої в дерев’яні барабани, особливо великих розмірів, необхідно використовувати великовантажні автопоїзди з низько-рамними напівпричепами, барабани на яких повинні бути жорстко закріплені.

Легкові автомобілі і шасі мало-вантажних вантажівок при перевезенні в інші міста або при доставці з портів та залізничних станцій в торгові центри перевозять автопоїздами зі спеціальними платформами: двоярусними для легкових автомобілів та одноярусними – для шасі вантажівок.

Значний обсяг в перевезеннях вантажів промисловості займають промислові відходи (відходи деревообробної промисловості, резина, пластмаса, металева стружка і т. і.), що потребують повторного використання. Такі вантажі є легковаговими і потребують використання рухомого складу з кузовом підвищеного об’єму. Для вивезення промислових відходів часто застосовують автомобілі зі змінними кузовами системи «Мультиліфт».

4.

Промисловий транспорт поділяється на внутрішньозаводський та зовнішній.

Внутрішньозаводський транспорт в свою чергу є внутрішньо-цеховим та міжцеховим.

Зовнішній транспорт здійснює транспортні операції поза заводською територією транспортними засобами промислового підприємства.

Промисловий транспорт представляє собою складний комплекс технічних засобів, що включає в себе: залізничний транспорт широкої та вузької колії; автомобільний транспорт; конвеєрний транспорт, що набув найбільшого застосування на машинобудівних та металургійних заводах; канатно-підвісні дороги, що застосовуються в умовах складного рельєфу місцевості та перетину водних перешкод; трубопровідний пневматичний та гідравлічний транспорт для переміщення в межах заводської території рідин, пилових та кускових вантажів.

Внутрішньозаводський транспорт на підприємствах організаційно представлений спеціальним підрозділом – транспортним цехом.

Лекція № 43

Тема: Правила перевезення великовагових та негабаритних вантажів.

План

1. Перевезення великовагових вантажів.

2. Правила перевезення негабаритних вантажів.

3. Спеціалізований рухомий склад для перевезення великовагових та негабаритних вантажів.

1.

Великоваговим вантажем називають вантажі, що досягають значної ваги в неподільному вигляді (200 т і більше). До них можна віднести трансформатори, робочі колеса та крила турбін, газгольдери, атомні реактори, блоки випалювальних печей, верстати, котли, корпуси суден і т. п., які в готовому вигляді доставляються з заводу-виробника на об’єкт. Габарити таких вантажів досягають 6-7 м по висоті, 40-50 м по довжині та 5-7 м по ширині.

Перевезення вантажів вагою більше 40 тонн та негабаритних вантажів представляє собою складний транспортний процес, що потребує проведення ряду заходів як в період підготовки до перевезення, так і в період його виконання. Необхідно вирішити дві задачі: вибрати рухомий склад та організувати навантаження, перевезення та розвантаження вантажу.

В період підготовки до перевезення вантажів слід підібрати відповідний рухомий склад з врахуванням рівномірного розподілення осьових навантажень та перевірити їх технічну готовність.

2.

Вантажовідправник, що пред’являє до перевезення негабаритний вантаж, повинен за 20 днів до перевезення представити ескіз або креслення з вказівкою габаритних розмірів вантажу та розрахунками стійкості вантажу на платформі автомобіля. При розгляді наданого креслення на АТП для максимального зниження негабаритності слід визначити: найкраще розташування вантажу на платформі (горизонтальне, вертикальне або повернуте на визначений кут щодо осі); можливість зняття виступаючих частин вантажу або можливість зміни його упаковки; можливість заміни бокової негабаритності на верхню.

Для перевезення таких вантажів потрібний дозвіл Державної автомобільної інспекції (форма 6), для отримання якої необхідно надати розроблений маршрут перевезення. При розробці маршруту слід зважати на такі фактори: обмеження в проїзді мостами, під мостами, в тунелях, під контактними мережами міського та залізничного електричного транспорту; дорожні умови (наявність підйомів, спусків, закруглень з малими радіусами і т. і.); потреба перевезень в великих містах в нічний час з 0 до 6 год; узгодження часу руху через залізничні переїзди з відповідними підрозділами залізниці і т. і..

3.

Для перевезення вантажів вагою до 40 т застосовують автомобілі-тягачі з напівпричепами та причепами ваговозами. Напівпричепи та причепи ваговози мають низько розташовану потужну раму, навантажувальна висота в них складає 800-1300 мм. Наявність такої рами забезпечує надійну стійкість автопоїздів під час руху та зручність навантаження і розвантаження.

Напівпричепи та причепи-важковаговики вантажопідйомністю більше 15 т мають ззаду дві осі, на яких розміщено до 8 коліс невеликого розміру для забезпечення мінімальної висоти навантаження.

На автомобілях, причепах та важковагових напівпричепах для полегшення навантаження та розвантаження встановлюють допоміжне обладнання: ручні та механічні лебідки, воротки, шпилі (воротки зі змінним перерізом) і т. і.

Лекція № 44

Тема: Перевезення вантажів сільського господарства.

План

1. Особливості перевезення вантажів сільського господарства.
2. Робота автомобілів з комбайнами.
3. Схеми перевезення сільськогосподарських вантажів.

1.

Cільськогосподарські вантажі відносяться до виду масових вантажів. Ними є різноманітна продукція сільськогосподарського виробництва: зерно, овочі, фрукти, бавовна, льон, продукти тваринництва, рослинництва та ін., а також насіння та сажанці, добрива, паливо для сільгоспмашин і різноманітні господарські вантажі агропромислових підприємств.

Вантажопотоки сільськогосподарських вантажів характеризуються нерівномірністю в різних напрямках, різко виділеними сезонними коливаннями в обсязі перевезень та структурі, перевагою в структурі вантажопотоку якого то не було вантажу, що залежить від спеціалізації агропромислових підприємств району перевезень та сезону заготівлі тої чи іншої продукції.

Найвищої потужності вантажопотоки набувають в період збирання врожаю. В цей період в структурі вантажопотоків переважає продукція основних масових культур (зерно, картопля, овочі, фрукти. бавовна и т. і.).

В зимовий період потужність вантажопотоків мінімальна, а в їх структуру переважають перевезення добрив, насіння, різноманітні господарські вантажі агропромислових підприємств.

До особливостей організації перевезень сільськогосподарських вантажів відносяться:

- різкі сезонні коливання обсягу виробництва і як наслідок великі коливання по різним періодам року в потребі рухомого складу для перевезень;

- залучення на період збирання врожаю рухомого складу та обслуговуючого персоналу різних організацій та відомств;

- різноманітні дорожні умови та різні відстані перевезення, що залежать від схеми перевезень;

- цілодобовий (як правило) режим роботи рухомого складу, встановлений в зв’язку з терміновістю перевезень на період збирання врожаю;

- наявність мілких розкиданих на великій території навантажувальних точок при відносно невеликій кількості приймальних, розвантажувальних пунктів;

- потреба створення на лінії на період збирання вантажу тимчасових заправних пунктів, пунктів технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, місць харчування та відпочинку водіїв;

- організація надійного диспетчерського зв’язку між всіма пунктами, організаціями та рухомим складом, що зайнятий перевезенням врожаю.

2.

Основними задачами організації перевезень сільськогосподарських вантажів є: забезпечення своєчасності доставки продуктів та їх збереження; створення умов для ефективного використання збиральної техніки, транспортних засобів та навантажувально-розвантажувальних машин агропромислових підприємств, лабораторного, вагового та розвантажувального обладнання приймальних пунктів та підприємств переробки сільськогосподарських продуктів; максимальне залучення транспортних засобів внутрішніх резервів регіонів та скорочення числа рухомого складу, з інших регіонів; раціональне використання автомобільного парку, застосування передових форм організації праці, зменшення транспортних затрат на перевезення сільськогосподарської продукції.

Комбайни працюють по одному або групами і за ними закріпляють відповідну кількість автомобілів, що забезпечують їх безперервну роботу.

Кількість автомобілів для роботи одного або декількох комбайнів залежить від їх вантажопідйомності, відстані та умов перевезення, а також від продуктивності комбайнів.

Основною умовою організації таких перевезень повинна бути рівність

Іа = Rк

де Іа – інтервал руху автомобілів;

Rк – ритм роботи комбайнів.

Під ритмом роботи комбайнів слід розуміти час намолоту кількості зерна, рівного вантажопідйомності автомобіля.

Продуктивність комбайна дорівнює

Wк = 0,01bкvк h, т/км,

де bк – робоча ширина захвату комбайна, м;

vк – робоча швидкість комбайна, км/год;

h – урожайність, ц/га.

Таким чином, ритм роботи комбайнів може бути визначеним

, год

де Мк – кількість комбайнів в групі;

qа – вантажопідйомність автомобіля, т.

Інтервал руху автомобілів визначається кількістю автомобілів Ак та кількістю їх оберту tоб

Іа = tоб/Ак, год

3.

Перевезення зерна (пшениця, жито, ячмінь, просо, гречка, овес, кукурудза та ін.) здійснюється безтарним способом по таким основним схемам:

• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік сільськогосподарського підприємства – тимчасовий хлібоприймальний пункт – основний хлібоприймальний пункт (елеватор);

• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік – основний хлібоприймальний пункт;

• комбайн – основний хлібоприймальний пункт.

До основних хлібоприймальних пунктів відносяться також пункти приймання зерна для подальшого його перевезення в змішаному сполученні, розташовані безпосередньо на залізничних станціях річних пристанях.

Необхідність завезення на тимчасові пункти зберігання зумовлена рядом причин, і в першу чергу перевантаженістю основних хлібоприймальних пунктів в період збирання врожаю. Зерно з проміжних пунктів на основні хлібоприймальні пункти вивозять після закінчення збирання врожаю.

Вибір схеми перевезення залежить від географічного розташування району збирання врожаю, відстані від місця збирання до елеватора, станції або пристані, стану зерна (ступеню вологості) та забезпеченості регіону автомобільним транспортом в період збирання врожаю. Найбільш раціональним є перевезення за схемою комбайн – основний хлібоприймальний пункт.

Прямі перевезення зерна з полів до місць первинної його обробки здійснюється, як правило, за схемою комбайн – автомобіль – тік. Основні вимоги до побудови поточних процесів збирання врожаю полягають в забезпеченні роботи базових машин (зернозбиральних агрегатів) без простоїв, пов’язаних з нерегламентованою відсутністю транспортних засобів.

Лекція № 45

Тема: Способиперевезення зерна, силосної маси та цукрового буряку.

План

1. Особливості перевезення зерна.

2. Робота автомобілів з бурякозбиральними комбайнами.

3. Схеми організації перевезень силосної маси.

1.

Перевезення зерна (пшениця, жито, ячмінь, просо, гречка, овес, кукурудза та ін.) здійснюється безтарним способом по таким основним схемам:

• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік сільськогосподарського підприємства – тимчасовий хлібоприймальний пункт – основний хлібоприймальний пункт (елеватор);

• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік – основний хлібоприймальний пункт;

• комбайн – основний хлібоприймальний пункт.

До основних хлібоприймальних пунктів відносяться також пункти приймання зерна для подальшого його перевезення в змішаному сполученні, розташовані безпосередньо на залізничних станціях річних пристанях.

Необхідність завезення на тимчасові пункти зберігання зумовлена рядом причин, і в першу чергу перевантаженістю основних хлібоприймальних пунктів в період збирання врожаю. Зерно з проміжних пунктів на основні хлібоприймальні пункти вивозять після закінчення збирання врожаю.

Вибір схеми перевезення залежить від географічного розташування району збирання врожаю, відстані від місця збирання до елеватора, станції або пристані, стану зерна (ступеню вологості) та забезпеченості регіону автомобільним транспортом в період збирання врожаю. Найбільш раціональним є перевезення за схемою комбайн – основний хлібоприймальний пункт.

Прямі перевезення зерна з полів до місць первинної його обробки здійснюється, як правило, за схемою комбайн – автомобіль – тік. Основні вимоги до побудови поточних процесів збирання врожаю полягають в забезпеченні роботи базових машин (зернозбиральних агрегатів) без простоїв, пов’язаних з нерегламентованою відсутністю транспортних засобів.

Зернові культури перевозять з токів або безпосередньо від комбайнів бортовими автомобілями, автомобілями-самоскидами та автопоїздами.

Для перевезення зерна необхідно ретельно підготувати рухомий склад: перевірити його технічний стан, наростити борти, ущільнити всі з’єднання кузова, встановити іскрогасники на вихлопну трубу та забезпечити автомобілі вогнегасниками.

Нарощування бортів автомобіля необхідно для використання номінальної вантажопідйомності, бо ряд зернових вантажів мають невелику питому вагу, яка не забезпечує повне завантаження автомобіля.

Таблиця 1. - Питома вага сільськогосподарських вантажів

Назва вантажу	Питома вага, т/куб.м	Назва вантажу	Питома вага, т/куб.м
Пшениця	0,60 – 0,83	Овес	0,40 – 0,50
Ячмінь	0,55 – 0,75	Кукурудза (зерно)	0,70 – 0,75
Гречка	0,65 – 0,70	Рис	0,85 – 0,90
Соняхи (насіння)	0,62 – 0,65	Жито	0,85 – 0,90

2.

Цукровий буряк є однією з масових сільськогосподарських культур в нашій країні, єдиним видом сировини для виготовлення одного з найцінніших продуктів харчування – цукру.

Кінцевою ціллю вирощування, збирання, перевезення, заготівлі та переробки бурякової сировини є одержання максимальної кількості високоякісного цукру при мінімальних затратах.

Досягнення максимальної економічної ефективності залежить від рівня організації роботи трьох галузей: сільського господарства, автомобільного транспорту та харчової (цукрової) промисловості.

Головним якісно-технологічним показником цукрового буряку є його цукровість, або вміст цукру (загалом в межах 13 – 18% від ваги кореня).

Біологічні властивості цукрового буряку такі, що незалежно від періодів збирання викопане коріння не може довгий час зберігатись на плантації. Воно в’яне, втрачає свіжість, вага і цукровість зменшується.

Оптимальні строки збирання цукрового буряку – з 1 вересня – по 10 листопада (60-72 календарних дня, а робочих – 40-45 днів).

Організація збирання, перевезення та переробки цукрового буряку підпорядкована перш за все збиранню, яке здійснюється трьома способами:

- перевалочним, при якому буряк збирають комбайнами поточно-елеваторного типу та по мірі збирання навантажують в транспортний засіб (зазвичай в трактор зі самоскидним причепом), вивозять коріння на край поля та складують (буртують) біля дороги в кагати, при необхідності доочищають та накривають бадиллям до початку навантаження в автомобільний рухомий склад;

- поточним, при якому викопаний буряк безпосередньо від комбайна поточно-елеваторного типу вантажать в автомобіль і без перевалки та доочистки везуть на буряко-приймальні пункти.

- поточно-перевалочним, при якому поєднані обидва попередні способи.

3.

В загальному обсягу перевезень сільськогосподарських вантажів перевезення силосної маси, сінажу та інших кормів займають перше місце. Між тим середньодобова продуктивність рухомого складу автомобільного транспорту на перевезеннях силосної маси, сінажу та інших кормів з полів і плантацій складає не більше 20 т.

Перевезення зеленої маси відносяться до внутрішньогосподарським перевезенням сільського господарства, що виконуються в межах територій сільгосппідприємств (за виключенням перевезень для переробки на трав’яну муку міжгосподарськими підприємствами), що є невід’ємною частиною технологічного процесу заготівлі (переробки, кормління худоби) зеленої маси, з урахуванням збирання, перевезення і власне заготівлі (переробку, кормління), яке в рамках сільського господарства носить внутрішньогалузевий характер. Особливостями перевезень зеленої маси є: найбільший період їх виконання (з перших покосів трав і кормових культур до настання перших заморозків, в Україні зазвичай з середини квітня до другої половини листопада), збіг по строкам здійснення зі збиранням врожаю практично всіх інших сільськогосподарських продуктів землеробства, зміна по періодам збирання найменування сільськогосподарських культур, що збираються на зелену масу.