Осн дод 2 страница

2. Вантажна карта перевезень.

3. Планове завдання на перевезення вантажу.

1.

Добовий план перевезень є конкретне вираження оперативного планування на автомобільному транспорті і являє собою окрему частку місячного плану автотранспортного підприємства, деталізовану по кожному вантажовласнику і кожному маршруту з урахуванням конкретних особливостей перевезення на наступну добу.

Складання змінно-добового плану перевезень починається з приймання заявок на перевезення вантажів від підприємств і організацій відправників та одержувачів вантажів, тобто клієнтів. Кожне автотранспортне підприємство формує свою клієнтуру, перевезення вантажів якої зобов’язується перевезти згідно з договором. Оскільки договором обумовлюється лише сумарний обсяг перевезень, що може змінюватись в окремі дні, клієнт надає автотранспортному підприємству заявку на перевезення вантажів відповідної форми, що додається до типового договору. Заявки на перевезення вантажів за домовленістю сторін можуть надаватись на один день, неділю, декаду або місяць.

В заявках та замовленнях повинні бути відображені такі дані: назва та адреса клієнта (замовника транспорту); маршрут перевезення – звідки взяти і куди доставити вантаж (точна адреса); назва і вага вантажу; відстань перевезення; розрахунок попередньої вартості перевезення; прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, відповідальної за використання наданих автомобілів.

Крім того, в заявці та замовленні на зворотній стороні приводяться додаткові умови перевезень, що стосуються порядку супроводу, приймання і здачі вантажів, способу навантаження та розвантаження (з обумовленням навантажувально-розвантажувальних механізмів), порядок розрахунків за перевезення.

2.

На базі заявок і замовлень в автотранспортному підприємстві складається вантажна карта, або змінно-добовий план перевезень, що є важливим документом системи оперативного планування, в якій відображений весь план перевезень АТП на календарну добу. Для складання вантажної карти необхідно мати відомості про випуск автомобілів на лінію, які надають службі експлуатації гаражною службою або головним механіком.

Складена диспетчерами вантажна карта затверджується начальником відділу експлуатації або директором підприємства і передається в диспетчерську для виписки подорожніх листів і складання планових завдань водіям.

3.

Приводом для руху автомобіля за межами автотранспортного підприємства служить подорожній лист, по якому ведеться облік всіх елементів транспортного процесу: кількість перевезеного вантажу(тонн), виконаної транспортної роботи (ткм), пробігу автомобіля (км), часу простою під навантаженням та розвантаженням (год), кількість виконаних їздок і т. і.

На лицьовій стороні подорожнього листа (завдання водію) диспетчер записує: номер заявки, назву замовника (в чиє розпорядження), маршрут перевезення (звідки взяти і куди доставити вантаж), відстань перевезення та назву вантажу.

Після занесення основних даних перевезення в подорожній лист диспетчер складає планове завдання водію. В завданні вказується кількість їздок (по кожному маршруту), кількість вантажу в тоннах, а також загальний пробіг автомобіля в кілометрах.

Лекція № 37

Тема: Тарифи на перевезення вантажів і правила їх застосування.

План

1. Формування тарифів на вантажні автомобільні перевезення.
2. Види тарифів та їх застосування.
3. Надбавки та знижки.
4. Тарифи на експедиційні операції, навантажувально-розвантажувальні роботи, складські операції.
5. Розрахунки за перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

1.

Тарифи на перевезення являють собою ціну продукції транспорту. Основою формування тарифів на вантажні автомобільні перевезення є їх собівартість.

При розробці тарифу на вантажні автомобільні перевезення за основу беруть формулу

Т = (С + V + PVV + eфФ) 1,02;

де, Т – тарифна плата за одиницю продукції (послуги);

С – матеріальні витрати (паливо, запасні частини, шини і т. і.) на одиницю продукції;

V – витрати на оплату праці на одиницю продукції;

РV – норма ефективності трудових ресурсів, від яких формується прибуток, (РV ≈ 0,25);

еф – норма ефективності виробничих фондів, які формують прибуток (еф ≈ 0,08);

Ф – вартість виробничих фондів;

1,02 – коефіцієнт, що враховує 2% відрахувань на будівництво та утримання автомобільних доріг.

Складність розробки тарифів визначається різноманітністю продукції вантажного автотранспорту. Тарифи зводяться в Прейскуранти. В додатках Прейскурантів надаються правила їх застосування, включаючи норми часу простою під навантаженням та розвантаженням tнр, номенклатуру і класифікацію вантажів.

Класифікація вантажів за ступенем використання вантажопідйомності

Клас вантажу: І ІІ ІІІ ІV

γ: 1,0 0,71-0,99 0,51-0,70 0,41-0,50

2.

Прейскурант включає в себе такі тарифи:

- відрядні;

- виняткові;

- почасові;

- по кілометрові;

- за доставку (перегін) автомобілів;

- надбавки та знижки;

- на експедиційні операції та послуги;

- на навантажувально-розвантажувальні роботи;

- на складські операції.

Відрядні тарифи поділяються на загальні, що застосовуються в місцевому (міському і приміському) та міжміському сполученні на території країни, міжнародні та виключні (пільгові) тарифи на перевезення масових навалочних вантажів.

Плата за перевезення вантажів береться за 1 т вантажу без врахування вантажопідйомності рухомого складу в залежності від відстані перевезення та диференційно згідно класів вантажів. Тарифні ставки вантажів ІІ,ІІІ та ІV класів складаються з добутку тарифної ставки для вантажу І класу на коефіцієнти приведення вантажів до І класу (КІІ = 1,25; КІІІ = 1,667; КІV = 2,0).

Виключні тарифи застосовують при умові забезпечення замовником безперервної роботи автомобілем-самоскидом в одному пункті навантаження протягом повної зміни роботи та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в межах встановлених норм часу.

Почасові тарифи встановлюють за користування автомобілем і залежать від вантажопідйомності. Плата за перевезення за почасовими тарифами береться за кожну годину роботи та за кілометр пробігу.

Почасові тарифи застосовуються при неможливості кількісного обліку перевізних вантажів нетоварного характеру (сміття і т. і.); внутрішньозаводських, внутрішньо будівельних та внутрішньо складських перевезеннях; внутрішньо міських перевезеннях на розвізних та збірних маршрутах з завезенням вантажів не менше ніж до чотирьох пунктів за одну їздку; перевезеннях вантажів автомобілями вантажопідйомністю до 1 т включно; використання автомобілів для обслуговування ліній зв’язку, перевезення пошти і т. і.

Оплата за перевезення за почасовими тарифами здійснюється за весь час та за весь пробіг з часу виїзду автомобіля зі стоянки до часу повернення на стоянку АТП (за винятком часу обідньої перерви та відпочинку водія), але не менше ніж за 2 години. Час нульового пробігу визначається з розрахунку технічної швидкості vт = 30 км/год.

Почасовий тариф - дорожчий за відрядний.

Тарифи з по кілометрового розрахунку.

По таким тарифам плата береться за кожен кілометр пробігу в залежності від вантажопідйомності автомобіля. Таку плату застосовують за пробіг автомобіля при роботі поза місцем його постійного перебування або нездійснене з вини замовника перевезення; подачу автомобіля до пункту першого навантаження та повернення з пункту останнього розвантаження (нульовий пробіг) на відстань більше 25 км; надання спеціальних послуг (технічна допомога, буксирування, супроводження при перевезенні великовагових та негабаритних вантажів і т. і.)

Тарифи за доставку (перегін) автомобілів.

Плата за доставку рухомого складу автотранспорту, що здійснюється в централізованому порядку з автомобільних заводів-виробників а також авторемонтних заводів після капітального ремонту, береться за кожен кілометр доставки одиниці рухомого складу в залежності від його типу, включаючи доставку на спеціалізованому рухомому складі (автомобілевозі).

3.

Надбавки та знижки.

За перевезення вантажів в спеціалізованому рухомому складі (автофургони, рефрижератори, автомобілі з вантажопідйомним пристроєм, метало вози та ін.) встановлена плата збільшується від 15 до 60% за відрядними, почасовими та по кілометровими тарифами, що компенсує автотранспортному підприємству підвищені транспортні витрати.

Плата за перевезення будівельних великогабаритних вантажів (бетонні, залізобетонні, стальні, дерев’яні та інші конструкції) береться за тарифами, складеними для І класу, з надбавкою від 25 до 50%.

Встановлені надбавки за перевезення вибухових та вибухонебезпечних речовин (+30%), стиснених та горючих газів (15%).

При перевезеннях в в міжнародному сполученні для замовника, що забезпечує повне завантаження автомобіля (автопоїзда) з врахуванням класу вантажу в прямому та зворотному напрямках, надається знижка від вартості перевезення вантажу в зворотному напрямку (20%). При тих же перевезеннях на відстань до 150 км відправлень вантажу, забезпечуючи повне завантаження автопоїзду вантажопідйомністю ≥ 16 т замовнику надається знижка від основного тарифу – 10%.

4.

Тарифи на експедиційні операції та послуги включають плату за: експедиційні операції, окрім виконуваних водіями АТП, плата за які включається в тариф за перевезення вантажу; користування контейнерами та засобами накриття вантажу, що належать транспортно-експедиційним (автотранспортним) підприємствам; виконання окремих транспортно-експедиційних операцій та послуг (доставка документів замовникам, оформлення накладних, повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу на вхідні станції залізниці і т. і.).

Тарифи на навантажувально-розвантажувальні роботи.

Плата за навантаження та розвантаження береться по тарифам за фактично виконану кількість тонно-операцій.

Тарифи встановлені по видам вантажів:

- тарно-пакувальні;

- штучні;

- навалочні;

- лісоматеріали;

- метали;

- зернові;

- овочі;

та інші.

Плата за механізоване навантаження (розвантаження) універсальних контейнерів із застосуванням спредерів береться за кількість контейнеро-операцій. Плата за користування навантажувально-розвантажувальними механізмами береться по почасовому тарифу.

Тарифи на складські операції, що виконуються транспортно-експедиційними (автотранспортними) підприємствами, включають плату за: збереження вантажу, що береться за кожну тонну (брутто) за добу; прийом та видачу вантажів окремо для відкритих площадок та закритих приміщень.

У випадку затримки на складі вантажу понад нормованого часу, встановленого договором, стягується додаткова плата, встановлена вантажозберігальником.

Тарифи на транспортно-експедиційні послуги населенню включають п’ять розділів:

- перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- навантажувально-розвантажувальні роботи;

- користування навантажувально-розвантажувальними та іншими механізмами;

- пакувальні роботи;

- інші транспортно-експедиційні послуги.

Встановлені диференційовані тарифи на перевезення:

- меблів, промислових товарів та домашніх речей;

- вантажів в контейнерах;

- автомобільних покришок;

- палива, будівельних, сільськогосподарських та інших вантажів.

Аналогічно диференційовані тарифи на навантажувально-розвантажувальні роботи.

5.

Розрахунки за перевезення вантажів в міжнародному сполученні здійснюються за спеціальними тарифами, при розробці яких враховуються додаткові вимоги до транспортних засобів, їх технічного стану та особливостей організації транспортного процесу, пов’язані з перетином кордонів, оформленням віз водіям, додаткової документації на транспортний засіб, можливі дорожні збори та податки і т. і.

Лекція № 38

Тема: Організація праці водіїв.

План

1. Нормування та розподіл часу роботи водіїв.
2. Поденний та помісячний облік часу роботи водіїв.
3. Графіки роботи водіїв.
4. Бригадний метод організації праці водіїв.

1.

Робота водія є однією із найбільш напружених та відповідальних форм праці, бо вона пов’язана з великими нервово-емоційними напруженнями, вимагає постійної стійкості і концентрації уваги, проходить в часто мінливих умовах та по за впливом виробничого колективу.

Раціональна організація праці водіїв полягає в такому нормуванні та розподілу їхнього робочого часу, при якому забезпечується досягнення та підтримання високої ефективності праці протягом всієї робочої зміни.

Організація праці водіїв є вагомим фактором, що впливає на організацію і виконання перевезень вантажів.

При плануванні та організації праці водіїв слід строго дотримуватись вимог трудового законодавства, додержуватись встановленого режиму праці і відпочинку, правильно чергувати денні та нічні зміни, не допускати значних переробок (понад нормованих робіт) порівняно з встановленим режимом робочого дня та місячним фондом робочого часу (40 годин на тиждень).

2.

На автотранспортних підприємствах застосовують два види обліку робочого часу водіїв: поденний та помісячний (підсумковий).

При поденному обліку час відпрацьований протягом дня понад встановленого планового режиму (понад нормовані роботи), не може бути компенсацією за недовиконання режиму роботи в інші дні.

При помісячному обліку, що є найпоширенішим на автомобільному транспорті, час, відпрацьований протягом дня, може бути більшим (або меншим) встановленого терміну, але сумарний час за місяць не повинен перевищувати місячного фонду робочого часу.

Тривалість робочої зміни водія не повинна перевищувати 10 годин на добу. В окремих випадках з дозволу профспілок та керівництва АТП тривалість робочої зміни може встановлюватись не більше 12 годин на добу (сезонні перевезення, сільськогосподарські перевезення, боротьба зі сніговими заносами в великих містах і т. і.)

Якщо тривалість робочого часу за день перевищує 12 годин, що буває на міжміських та міжнародних перевезеннях, то на автомобілях повинно бути обладнано спеціальне місце для відпочинку і в рейс повинні бути відправлені 2 водія.

3.

В графіках роботи, що складаються щомісячно, для кожного водія встановлюють дні і час (зміни, години) роботи та дні відпочинку. При цьому в тривалість робочої зміни включається нормований підготовчо-заключний час 0,3 год.

Автомобіль працює на лінії всі календарні дні місяця. Тривалість зміни 11,8 год., час знаходження автомобіля на лінії 11,5 год. Кількість робочих змін (Р) 15, кількість вихідних (В) – 4, кількість додаткових днів для між змінного відпочинку (ВП) – 11.

4.

Бригадний метод організації праці водіїв полягає в створенні окремих виробничих бригад, створюваних для виконання окремого плану перевезень, обумовленого об’ємом та строками.

Бригада може працювати по двостороннім договорам (бригада та вантажовідправник), трьохстороннім (бригада, вантажовідправник та АТП) та чотирьохстороннім (бригада, АТП, вантажовідправник та вантажоодержувач

Лекція № 39

Тема: Технологія перевезень вантажів в контейнерах.

План

1. Універсальні та спеціальні контейнери.

2. Правила перевезення вантажів в контейнерах.

3. Розрахунок кількості контейнерів для виконання планових перевезень.

1.

Значний економічний ефект досягається за рахунок збільшення партій вантажів в контейнерах або формування пакетів.

Контейнером називається транспортна ємність від 1 куб.м та більше, завдяки достатній міцності і довговічності якої забезпечується її багаторазове використання, можливість доставки товарів одним або декількома видами транспорту без проміжних перевантажувальних операцій, обладнана пристосуваннями, що полегшують користування нею при навантаженні вантажу та перевантаження з одного транспортного засобу на інший, а також на складах, що дозволяє швидке навантаження та розвантаження, забезпечує найкраще збереження вантажу при транспортуванні та короткочасному зберіганні.

Контейнери бувають місцеві, призначені для перевезень тільки одним видом транспорту, і транзитними – для перевезення декількома видами транспорту.

Контейнери поділяють на жорсткі, виготовлені з дерева, металу, пластмаси, та еластичні – з резини або синтетичних плівок.

За призначенням контейнери поділяються на універсальні, які пристосовані для перевезення різноманітних видів вантажів, окрім специфічних, та спеціальні – призначені тільки для окремої категорії або групи вантажів.

Характеристика універсальних контейнерів (ГОСТ 18 477-73)

Типорозмір	Номінальна вага брутто, т	Тоннажність	Область використання
УУК-30	30,480	Великотоннажні	На залізничному, водному та автомобільному транспорті
УУК-20	20,320	«
УУК-10	10,160	«
УУК-5	5,000	Середньотоннажні
УУК-5У	5,000	«
УУК-2,5(3)	2,500(3,000)	«
АУК-1,25	1,250	Малотоннажні	На автомобільному транспорті
АУК-0,625	0,625	«

Основні габаритні розміри контейнерів (ГОСТ 18 477-73)

Типорозмір	Зовнішні розміри, мм	Габаритні розміри дверей, мм
Довжина	Ширина	Висота	Ширина	Висота
УУК-30
УУК-20
УУК-10
УУК-5
УУК-5У
УУК-2,5(3)
АУК-1,25
АУК-0,625

Для перевезення специфічних вантажів розробляються спеціальні контейнери: для швидкопсувних продуктів харчування, сипучих вантажів, що потребують захисту від атмосферних опадів, сипучих вантажів підвищеної вологості із захистом від змерзання, текучих наливних вантажів, наливних вантажів середньої в’язкості, що потребують підігрівання при наливі та зливі, для будівельного скла.

Технічна характеристика спеціальних контейнерів

Позначення	Вага брутто, т	Область застосування
типів	типорозмірів
СК-1	СК-1-20 СК-1-15 СК-1-10 СК-1-5 СК-1-3,4 СК-1-2,5 СК-1-1,25	15,5 5,0 3,4 2,5 1,25	Для незлежуваних або слабозлежуваних сипучих вантажів, що потребують захисту від атмосферних опадів
СК-2	СК-2-15 СК-2-10 СК-2-5 СК-2-3,2(5)	15,5 5,0 3,2-5,0	Для сильнозлежуваних і замерзаючих сипучих вантажів, а також для незлежуваних з об’ємною вагою більше 1,8 т/куб.м
СК-3	СК-3-30 СК-3-20 СК-3-15 СК-3-5	30,0 20,0 15,5 5,0	Для штучних вантажів, готової продукції машинобудування та сипучих вантажів в тарі
СК-4	СК-4-30 СК-4-20 СК-4-10 СК-4-5 СК-4-1,25	30,0 20,0 10,0 5,0 1,25	Для наливних, текучих вантажів
СК-5	СК-5-30 СК-5-20 СК-5-10	30,0 20,0 10,0	Для харчових продуктів, що потребують перевезення та зберігання в термоконстантних умовах (м’ясо, риба, фрукти і т. і.)

2.

До особливостей перевезення вантажів в контейнерах автомобільним транспортом можна віднести такі правила:

- забороняється перевезення в універсальних контейнерах швидкопсувні вантажі, сипучі вантажі без тари, вибухові, спалахуючі, їдкі та отруйні речовини, зловонні вантажі і забруднюючі стінки та підлогу контейнера, а також вантажі, що не можуть бути завантажені в контейнер та розвантажені з нього без навантажувально-розвантажувальних механізмів;

- окремі вантажні місця, що подаються для перевезення в контейнері, повинні бути вагою не більше 80 кг;

- універсальні автомобільні контейнери, які належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно відрізняється від кольору контейнера, маркування із зазначенням розпізнавального знаку, номера та власника контейнера, вантажопідйомності та ваги тари, внутрішнього об’єму, дати виготовлення та час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера;

- для перевезення контейнерів Перевізник надає автомобілі (автопоїзди) з бортовою платформою або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи – контейнеровози, автомобілі з вантажопідйомними пристроями і т. і.);

- в кожен контейнер з вантажем вантажовідправник вкладає перелік вантажу, завірений підписом та печаткою, з зазначенням кількості завантажених місць і вартості кожного вантажного місця;

- контейнер закривається на замок і пломбується;

- Перевізник відповідає за збереження вантажу, цілісність пломби, відповідність вантажу документам, за пошкодження та порчу вантажу.

3.

При масових перевезеннях вантажів в контейнерах для ритмічної роботи рухомого складу та навантажувально-розвантажувальних механізмів треба, щоб кількість контейнерів, які знаходяться в обороті, відповідала кількості одиниць рухомого складу та навантажувально-розвантажувальних механізмів.

Такий баланс створюється при рівності інтервалу руху автомобілів та ритму навантаження контейнерів

Ір = Rн

Інтервал руху автомобілів, що працюють на даному маршруті

Tоб

Ір = --------.

Ам

Ритм навантаження контейнерів – це проміжок часу, необхідний для підготовки контейнера до перевезення та навантаження його на рухомий склад

Tоб.кn

Rн = ----------,

Коб

де tоб.к – час оберту контейнера, год;

n – кількість контейнерів в автомобілі;

Коб – кількість контейнерів в обороті.

Визначивши час оберту автомобіля та контейнерів прийдемо до формули кількості контейнерів в обороті

Амn(2lїв + 2vтtнрn + vтτ)

Κоб.к = -------------------------------------.

2(lїв + vтtнрn)

При перевезенні контейнерів різними видами транспорту або тільки автотранспортом, коли час оберту складає добу, необхідна кількість їх розраховується за формулою

Qдоб

Κдоб = ----------,

qкγк

де Qдоб – добовий обєм перевезення вантажу, т;

qк – вантажопідйомність контейнера, т;

γк – коефіцієнт використання вантажопідйомності контейнера.

Лекція № 40

Тема: Технологія перевезень вантажів в пакетах на піддонах.

План

1. Формування пакетів для перевезення.
2. Використання піддонів для перевезення вантажів в пакетах.
3. Застосування транспортно-технологічних схем перевезення вантажів.

1.

Перевезення деяких вантажів тарних або безтарних доцільно здійснювати сформованими в великі партії – пакети для забезпечення повної механізації процесів навантаження та розвантаження без його переформування.

Пакети формують на піддонах, розміри яких визначені Держстандартом.

Для виконанні навантажувально-розвантажувальних операцій з пакетами на піддонах застосовують вилкові електро- та автонавантажувачі, штабелери, крани з відповідними приладами (захватами).

2.

Якщо конструкція піддону дозволяє захід вилкового захвату навантажувача з двох протилежних сторін, то він називається двозахідним.

Конструкція чотиризахідного піддону дає можливість вводити вилковий захват з будь якої з чотирьох сторін.

Основним типом піддону, що призначений для автомобільних перевезень та перевезень в змішаному сполученні, є чотиризахідний піддон розміром 800х1200 мм вантажопідйомністю до 1 т. Матеріали, з яких виготовляють піддони: пиломатеріали хвойних дерев, метали, пластмаси. Піддони повинні дозволяти багатоярусне встановлення їх друг на друга в навантаженому стані. Кожен піддон при цьому повинен витримувати навантаження не менше чотирикратної номінальної вантажопідйомності.

Піддони поділяють на пласкі, стійкові та ящичні.

Пласкі піддони бувають однонастильні, що мають один настил на брусках або ніжках, та двонастильні, що мають два паралельні настили, розділені брусками або шашками.

Стійковими називають піддони, що мають надбудову у вигляді вертикальних закріплених, що знімаються або складаються стійок, що розташовані, як правило по кутам піддону.

Ящичними називають піддони з закріпленими, такими, що знімаються чи складаються суцільними та решітчатими стінками.

Типи пласких піддонів, способи складання та закріплення пакетів на піддонах та типи стійкових і ящичних піддонів показані на малюнках 10.1, 10.2, 10.3.

Для підвищення стійкості сформованого пакету при розташуванні в декілька рядів на пласких піддонах штучні вантажі можуть бути складені «в ялинку» (під кутом 45˚) або зворотнім способом (кожен наступний ряд розташовується в протилежному положенні відносно попереднього).

Пакетні перевезення можна здійснювати і без піддонів. Тільки пакет повинен бути сформований таким чином, щоб внизу залишалось місце (канали) для введення вилок автонавантажувача, та він повинен бути обв’язаний.

Кількість піддонів визначається за формулою

Хп = Q tоп/Де qп γп

де Q – обсяг перевезення вантажу, т;

tоп – час оберту піддона, діб;

Де – кількість днів експлуатації піддону за плановий період;

qп - вантажопідйомність піддону, т;

γп – коефіцієнт використання вантажопідйомності піддону.

3.

При перевезенні вантажів пакетним способом на піддонах слід мати на увазі, що при складанні транспортно-технологічної схеми перевезення вантажу окрім звичайних операцій (контрольно-облікової, вантажної, транспортної, маневрової, допоміжної та деяких інших) слід добавляти такі операції: складські (для формування вантажу в пакети) та встановлювання (для правильного розташування піддонів в кузові автомобіля, закріплення пакетів).

Лекція № 41

Тема: Правила перевезення масових навалочних вантажів.

План

1. Дві групи навалочних вантажів.

2. Автомобілі-самоскиди, думпери та самоскидні автопоїзди.