Павлоград

1. Утечка.

2. Понижение или повышение давления ХЛАДОНА.

3. Негерметичность системы.

4. Износ деталей.

5. Сгорел предохранитель в цепи двигателя компрессора.

6. Несправен компрессор.

О всех замеченных неисправностях сообщить ПЭМу или начальнику поезда.

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

«ОРГАНІЗАЦІЯ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів ІІ-ІІІ курсів спеціальності 5.07010102

«Організація перевезень і управління на автотранспорті»

Виконав: викладач Радич А.М.

Павлоград

Лекція № 1

Тема: Правова основа діяльності автомобільного транспорту.

План

1. Закони України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про підтвердження відповідності», «Про транзит вантажів», «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про охорону праці», «Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного тат природного характеру».

2. Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.

3. Угода про порядок транзиту через території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав.

4. Повноваження центральних органів виконавчої влади Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.

1.

Закон України «Про транспорт» визнає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту, регулює відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, державне управління в галузі транспорту, тарифи на транспортні послуги;обов'язки підприємств транспорту та відповідальність за перевезення,збереження вантажу, безпеку перевезення та охорону навколишнього середовища.

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади, організації та експлуатації автомобільного транспорту, забезпечує державне регулювання діяльності автотранспорту в питаннях:

- формування ринку послуг;

- контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт;

- нормативно-правове регулювання з питань автотранспорту;

- ліцензування діяльності перевізників;

- стандартизація і сертифікація;

- організація та контроль автомобільних перевезень;

- тарифна, інноваційна та інвестиційна політика;державне замовлення на соціально-значущі послуги автотранспорту загального користування;захист прав споживачів послуг автотранспорту.

Цей закон визначає систему органів державного регулювання автотранспортом, державну систему стандартизації на АТ, регулює тарифну політику та організацію перевезень вантажів автотранспортом, державний контроль на АТ, класифікує автомобільні транспортні засоби, інфраструктуру автомобільних шляхів, послуги пасажирського та вантажного автотранспорту, регулює міжнародні перевезення автотранспортом.

Закон України «Про підтвердження відповідності» визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

Закон України «Про транзит вантажів» визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів всіма видами транспорту (авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим, трубопроводами).

Він включає Митний кодекс України, міжнародні договори України та інші нормативно-правові акти про транзит вантажів.

Закон «Про транзит» забезпечує свободу транзиту вантажу, регулює маршрути та способи транзиту, класифікацію транзитних вантажів, документацію транзиту вантажів, послуги, тарифи і розцінки при транзиті, встановлює контроль транзитних вантажів, регулювання та координацію діяльності в сфері транзиту вантажів.

Закон «Про перевезення небезпечних вантажів» визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом, відповідальність та права відправників та перевізників небезпечних вантажів, умови перевезення та ліквідацію наслідків аварій.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносин між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об’єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2.

Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їх проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Д.С. За умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем проводиться автомобільним транспортом.

3.

Угода про порядок транзиту через території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) визначає порядок транзиту товарів і транспортних засобів через митні території Сторін.

4.

Повноваження Центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товари та послуги.

Мінтранс:

а) подає до КМ пропозиції щодо встановлення тарифів;

б) встановлює за погодженням з Мінекономіки:

- тарифи на комплекс робіт;

- тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному та внутрішньому сполученні(крім приміських).

МОН за погодженням з Мінфіном встановлює граничні розміри плати за проживання у студентських гуртожитках.

Лекція №2

Тема: Поняття про транспорт та транспортний процес.

План

1. Транспорт як четверта галузь виробництва.

2. Основні поняття про транспорт та його характеристики.

3. Транспортний процес.

4. Оцінка роботи транспорту.

5. Нові види транспорту.

1.

Транспорт (від латинського trancsporto – переношу, переміщую, перевожу) - одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби галузей економіки і населення у перевезеннях.

К.Маркс назвав транспорт четвертою галуззю матеріального виробництва.

Транспорт має всі три елементи, які характерні для будь-якої галузі матеріального виробництва:

а) предмети праці – об’єкти перевезення (вантажі, пасажири)

б) засоби праці - транспортні засоби;

в) доцільна діяльність людей - праця.

Транспортну продукцію - переміщення - не можна накопичувати або відкладати про запас, як це робиться в багатьох сферах матеріального виробництва.

2.

Транспорт - це сукупність:

- транспортних засобів;

- шляхів сполучень;

- засобів управління та зв’язку;

- технічних пристроїв та механізмів;

- споруд.

Складовими транспорту є:

- транспортні засоби - рухомий склад (автомобілі, причепи, напівпричепи, транспортні трактори, вагони, локомотиви, літаки, судна, гелікоптери) трубопроводи, контейнери, піддони, тара;

- шляхи сполучення - дороги, залізничні колії, повітряні лінії, монорейкові колії, канатні дороги;

- засоби управління та зв’язку: пункти диспетчерського зв’язку, пункти автомобільної системи дорожнього управління;

- технічні пристрої та механізми: вантажно-розвантажувальні механізми, конвеєри;

- споруди: АТП, зупинки, депо, СТО, заводи, склади, термінали, вокзали, аеропорти, причали, компресорні та насосні станції: наземний, підземний, повітряний та морський транспорти.

За сферою діяльності транспорт буває:

1) наземний - залізниці, автомобілі, трубопроводи (нафти, газу), канатні дороги, монорейковий, ЛЄП;

2) підземний – метро;

3) водний – річковий та морський;

4) повітряний – авіаційний.

За призначенням транспорт поділяється на:

- внутрішній (обслуговування підприємства);

- міський (в межах населеного пункту);

- приміський (зона дії до 50 км);

- міжрайонний (між сусідніми економічними районами);

- міжміський (зона дії >50км);

- міжнародний (закордон).

По ознаці підпорядкованості транспорт поділяється на::

- загального користування (вантажі та пасажири, ким би вони не були);

- не загального користування (відомчий).

3.

Транспортний процес перевезення вантажу складається з підготовки вантажів до перевезення, подачі рухомого складу, навантаження вантажу, оформлення документації, переміщування, вивантаження і доставки вантажоодержувачу.

Транспортний процес перевезення пасажирів подача пасажир. рух. складу, забезпечення зручної посадки людей;переміщення пасажирів з необхідним комфортом;організація виходу пасажирів із рух. скл. по закінченні поїздки.

Елементи транспортного процесу:

- транспортно-експедиційні операції, до яких відносяться:

приймання, паркування, маркування, видача вантажу представнику перевізника, короткочасне його зберігання на проміж. складах, оформлення, передача вантажу з одного транспорту на інший, видача вантажу;

- перевезення в прямому сполученні - це перевезення,які виконуються одним видом транспорту (автомобіль, залізниця);

- перевезення в прямому змішаному сполученні (два або більше транспортних засоби по єдиному транспортному документу, складеному на весь шлях руху).

Вантажем називають всі предмети і матеріали з часу прийняття їх до транспортування і до одержання їх представником вантажоодержувача.

Швидкість доставки або швидкість сполучення - середня швидкість руху вантажів або пасажирів від місця призначення до місця прибуття, з урахуванням всіх проміжних простоїв та зупинок.

Технічна швидкість - середня швидкість рухомого складу за час руху.

Експлуатаційна швидкість (комерційна) - швидкість рухомого складу з урахуванням проміжних та кінцевих зупинок.

Собівартість перевезень - один з основних показників роботи транспорту.

Сама висока собівартість перевезення вантажу на авто транспорті, сама низька - на морському; сама висока собівартість перевезень пасажирів на морському, сама низька - на залізничному.

Показники технічного рівня або потужності технічного оснащення кожного виду транспорту:

- протяжність шляхів сполучень;

- чисельність парку засобів перевезення;

- загальна вантажопідйомність парку;

- наявність на мережі доріг експлуатаційних та ремонтних підприємств.

Пропускна здатність кожного об’єкту - максимальна кількість рухомого складу,яка може бути пропущена по даному об’єкту (відрізку дороги) в одиницю часу при даному технічному оснащенні і в умовах певних форм організації руху.

Перевізна здатність кожного об'єкту - максимальна кількість транспортних вантажів, які може бути перевезено в розрахунковий період, в залежності від наявності рухомого складу, палива, відповідно кадрів та інших змінних засобів виробництва. Вона може бути також визначена і кількістю транспортних одиниць.

Перевізна здатність визначає найвищу величину транспортного потоку.

4.

Для оцінки роботи транспорту ведеться щорічна статистична звітність по всіх видах транспорту по Україні та регіонам за параметрами:

- відправлення вантажів - загальний обсяг вантажів у тоннах(брутто),прийнятий до перевезення.

- перевезення вантажів - загальний обсяг вантажів, які навантажено та транспортовано рухомим складом окремих видів транспорту (вантажними автомобілями, залізничними вагонами, річковими та морськими суднами, літаками), або трубопроводами, вимірюється в тоннах (перекачка газу, аміаку, в тонах або кубометрах);

- вантажообіг - загальний обсяг вантажів транспортної роботи, який дорівнює сумі добутків перевезеного вантажу на відстань перевезення по кожній партії вантажу, вимірюється в тонно-кілометрах;

- перевезення пасажирів - загальна кількість пасажирів, транспортована рухомим складом окремих видів транспорту (автобуси, легкові автомобілі, тролейбуси, трамваї, залізничні вагони, річкові та морські судна, літаки);

- відправлення пасажирів - загальна кількість пасажирів, прийнятих до перевезення;

- пасажирообіг - загальний обсяг роботи пасажирського транспорту, який дорівнює сумі добутків кількості пасажирів (групи пасажирів) на відстань їх перевезення, вимірюється в пасажиро-кілометрах (пас.-шлях.);

- міські перевезення - перевезення пасажирів;

- приміські перевезення - до 50 км;

- міжміські перевезення - > 50 км;

- щільність шляхів сполучення - показник, що визначає довжину шляхів сполучення у розрахунку на одиницю праці території;

- продукція (послуги) підприємств зв’язку - показник, який характеризує обсяг послуг, наданих підприємствами зв’язку населенню, підприємствам, організаціям, установам та іншим споживачам (газети, журнали, листи, телеграми, перекази);

- середня відстань перевезень - показник, що визначається діянням вантажообігу (пасажирообігу) на обсяг перевезеного вантажу (кількість пасажирів).

Існують і інші показники: відправлення експортних вантажів, перевезення транзиту, прибуття імпортних вантажів, інтенсивність перевезення і т. і.

5.

Зростаючі масштаби перевезень вантажів та пасажирів, збільшення відстаней транспортування, зведення магістралей в віддалених та важкодоступних місцях та районах з суворим кліматом, необхідність організації транспортного обслуговування крупних міст та промислових об’єктів, підвищення швидкості, надійності комунікацій, покращення комфорту та зниження вартості перевезень - все це потребує розробки нових нетрадиційних транспортних засобів. Багато з них існують у вигляді проектів, частина яких вже реалізована.

Нові види транспорту:

- пневмоконтейнерний транспорт (в трубі);

- трубопровідний гідротранспорт;

- монорельсові шляхи;

- судна на повітряній подушці;

- поїзди на магнітному підвісі.

Ракетний транспорт та Національна космічна програма.

Україна одна з провідних космічних держав світу.

Розвиток ракетного транспорту зв’язаний з Національною космічною програмою.

Метою програми є реалізація єдиного державного підходу до космічної діяльності, ефективне використання науково-технічного і виробничого потенціалу.

Основними завданнями програми є:

- розвиток національних систем спостереження землі з космосу;

- впровадження телекомунікаційну структуру держави супутники нових систем зв’язку;

- отримання нових фундаментальних знань щодо навколо земного простору, Сонячної системи, далекого космосу, біологічних та фізичних процесів в умовах мікро-гравітації;

- створення і розвиток засобів доступу в космос для виконання національних та міжнародних проектів, сприяння присутності вітчизняних ракет носіїв на світовому ринку транспортних космічних послуг;

- розроблення перспективної космічної техніки;

- забезпечення розвитку галузі на основі удосконалення її дослідно-експериментальної та виробничої бази.

Лекція № 4

Тема: Єдина транспортна система України.

План

1. Особливості кожного виду транспорту ЄТС України.
2. Промисловий транспорт – як структура ЄТС України.

3. Координація роботи автотранспорту в єдиному технологічному процесі

1.

Транспортна система – комплекс різноманітних видів транспорту, що знаходиться у взаємозалежності та взаємодії при виконанні перевезень. Поняття «Єдина транспортна система» (ЄТС) вказує на соціально-економічне поєднання всіх видів транспорту, характерне для України та інших держав, що виражаються в плановому та пропорційному їх розвитку.

В ЄТС, як уже повідомлялось, входять залізничний, водний, автомобільний, трубопровідний та повітряний транспорт.

Характерними особливостями залізничного транспорту є масовість перевезень вантажів і пасажирів на значні (більше 900 км) відстані, безперебійність і рівномірність перевезень у всі пори року та періоди доби, висока швидкість руху і доставки вантажів, достатньо низька собівартість.

Морський транспорт виконує перевезення вантажів і пасажирів між портами в більш чім 120 держав світу. На його долю припадає 45% експортних та імпортних перевезень в державі. Морський флот оснащений спеціалізованими суднами (контейнеровозами, ліхтеровозами, залізничними паромними суднами).

Річний транспорт використовується для перевезення масових навалочних, насипних та наливних вантажів на напрямках, що співпадають з розташуванням суднохідних річок і каналів. Він відрізняється сезонністю та короткочасністю навігації, що обмежує застосування цього найдешевшого виду перевезень.

Трубопровідний транспорт має велику економічність та надійність при транспортуванні вантажів (нафти, нафтопродуктів та газу) на дальні та надзвичайно дальні відстані.

Повітряний транспорт зайнятий за звичай перевезеннями пасажирів внутрішніми рейсами в країні, а також в міжнародному сполученні. Лінії повітряного транспорту зв’язують майже всі великі міста держави, а також більше 150 країн світу.

Ці види транспорту являють собою магістральний транспорт, що забезпечує транспортно-економічні зв’язки між підприємствами та регіонами країни в процесі виробництва.

2.

Окрім згаданих видів транспорту, існує промисловий транспорт, який здійснює переміщення предметів діяльності в сфері виробництва в межах території підприємства. Такий транспорт має розгалужені під’їзні шляхи, розвинений та різноманітний рухомий склад.

Таблиця 62.1- Об’єм перевезень та вантажообіг різними видами транспорту.

Види транспорту	Обсяг перевезень	Вантажообіг	Середня відстань перевезення, км
Млн. т	Питома вага в загальному обсязі, %	Млрд. ткм	Питомавага в загальному вантажообігу, %
Залізничний	3909,5	12.6	3638,3	54,3	930,6
Морський	237,4	0,8	933,0	14,0	3930,5
Річковий	619,1	2,0	264,3	4,0	426,9
Автомобільний	25603,8	82,5	475,1	7,1	18,6
Трубопровідний (нафта та нафтопродукти)	648,0	2,1	1370,3	20,5	2114,3
Повітряний	3,1	-	3,3	0,1	1064,5
Всього:	31018,9		6684,3		215,5

3.

Єдина транспортна система України (ЄТС) включає в себе комплекс транспортно-технологічних процесів, пов’язаних з виробничою та сервісною діяльністю підприємств, організацій та закладів громадського виробництва та сфери послуг.

Умови сучасного виробництва пред’являють високі вимоги до узгодження технологічних, транспортних, навантажувально-розвантажувальних і складських процесів, що входять до даного виробництва.

Особливість складних транспортно-технологічних систем (комплексів) виражена в більшій мірі їх невизначеністю, основними джерелами якої є:

- нерегулярність виробництва та споживання (поставок і попиту на продукцію);

- нестійкістю роботи елементів системи (неритмічність технологічного процесу, статистична невизначеність тривалості окремих транспортних і технологічних операцій);

- структурна ненадійність системи, що виражається в виході з ладу окремих її елементів і технічних засобів.

Зменшення невизначеності транспортно-технологічних систем – є одною з найголовніших задач управління транспортним процесом. Цього можна досягти різними методами.

Структурні методи передбачають зміну структури об’єкту управління. Досягти цього можна за рахунок утворення запасів матеріалів на об’єктах споживання та буферних ємкостей для складування в місцях виробництва, організації перевезень із застосуванням між операційних компенсаторів (наприклад, такого використання оборотних причепів та напівпричепів або контейнерів, при якому процес завантаження не пов’язаний жорстко з ритмом роботи автомобілів).

Організаційні методи регламентують послідовність окремих операцій транспортних і технологічних процесів, а також їх комплексів (наприклад, організація транспортних і технологічних процесів та взаємодія різних видів транспорту на базі контактних графіків).

Інформаційні методи передбачають створення систем передавання інформації (засобів зв’язку) з метою підвищення інформованості керівного органу. Попереднє повідомлення про час прибуття рухомого складу, про зміни умов перевезень та інша інформація зменшують невизначеність функціонування систем.

При найбільш досконалій організації завжди зберігається частина невизначеності, що є слідком багатогранних випадкових факторів, які трапляються в великих системах. Для зменшення імовірності її виникнення та можливі втрати, застосовують статистичні методи, що дозволяють прогнозувати випадкові процеси на базі даних про їх передісторію.

Єдиний технологічний процес включає в себе міжнародні автомобільні перевезення, регулювання яких забезпечується двосторонніми та багатосторонніми договорами. В зв’язку з розширенням міжнародної торгівлі все більше значення приймають багатосторонні договори, для реалізації яких створюються спеціальні міжнародні організації. Ці організації займаються регулюванням, організацією та розробкою норм і правил виконання міжнародних автомобільних перевезень (МАП).

До таких організацій відносяться:

- ФІА (FIA) – Міжнародна автомобільна федерація;

- Трансфігорут Європа (Transfigoroute Europe) – Міжнародна організація з перевезень швидкопсувних продуктів в умовах контрольованих температур;

- МСАТ (IRU) – Міжнародна спілка автомобільного транспорту;

- ЄКМТ (ECMT) – Європейська конференція міністрів транспорту;

- ЮНКТАД (UNKTAD) – Конференція ООН з торгівлі та розвитку;

- ФІАТА (FIATA) – Міжнародна федерація експедиційних асоціацій;

- КВТ ЄЕК ООН (ITC) – Комітет з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН.

Основою правового регулювання міжнародних автомобільних

перевезень є:

а) двосторонні міжурядові угоди про міжнародне автомобільне сполучення;

б) міжнародні конвенції і угоди;

в) норми внутрішнього законодавства.

Лекція № 5

Тема: Перевезення в прямому і змішаному сполученні

План

1. Пряме змішане сполучення

2. Вантажні термінали.

3. Централізоване управління перевезеннями вантажу.

1.

До системи прямих змішаних сполучень входять: залізнично-водний,

залізнично-автомобільний, залізнично-водно-автомобільний, а при необхідності і залізнично-повітряний транспорт. Вантажі в прямому змішаному сполученні перевозять по єдиному транспортному документу, який складається на весь шлях доставки.

При прямому змішаному сполученні:

1) забезпечується скорочення відстані перевезення і термінів доставки вантажів;

2) підвищується якість обслуговування підприємств-виробників і споживачів;

3) зменшуються загальні витрати на доставку вантажів.

Перевезення пасажирів, вантажів та багажу в прямому змішаному сполученні виконуються на основі Статуту залізниць України, річкового, морського та автомобільного транспорту.

У змішаному сполученні беруть участь:

- всі залізничні станції, які відкриті для виконання операцій по вантажних перевезеннях;

- морські та річні порти і пристані;

- автотранспортні підприємства.

2.

Транспортні вузли є елементами єдиної транспортної мережі і являють собою пункти перетину і розгалуження трас (шляхів сполучення) різних видів транспорту. Взаємодія різних видів транспорту в транспортних вузлах (залізничних станціях, портах, пристанях, аеропортах) задовольняє потреби підприємств, організацій та населення у відправленні та одержанні вантажів, а також в пропуску транзитних вантажопотоків.

Автомобільний транспорт приймає участь в перевезеннях вантажів в змішаному автомобільно-залізничному, автомобільно-водному, автомобільно-авіаційному сполученні.

Під перевезеннями в прямому змішаному сполученні мають на увазі такі, при яких доставка вантажу від відправників до одержувачів різними видами транспорту здійснюється за єдиним товарно-транспортним документом, передавання вантажу з одного виду транспорту на інший та виконання супровідних операцій виконується силами ті засобами транспортних організацій без участі вантажовідправників та вантажоодержувачів.

На транспортних вузлах створюються накопичувані вантажні склади, що називаються вантажними терміналами, які забезпечують безперебійну роботу всіх видів транспорту – учасників перевезень в змішаному сполученні.

До перевезень в прямому змішаному автомобільно-залізничному сполученні приймаються навалювальні, штучні і тарні вантажі та вантажі в контейнерах. Не приймаються до перевезення дрібні відправлення вагою одного місця до 10 кг, вибухові та сильнодіючі отруйні речовини, вантажі, що перевозяться наливом, та ліс, що сплавляється водними шляхами в плотах.

Залізничні та автостанції, при прийманні вантажу до перевезення, заповнюють спеціальний документ – дорожню відомість, яка складається з шести частин, розміщених на трьох листах: перший лист – дорожня відомість з талоном (супроводжує вантаж на всьому шляху руху); другий лист – копія дорожньої відомості та талону від неї (рухається з вантажем до пункту перевалки і залишається в транспортній організації, що здає вантаж); третій лист – корінець дорожньої відомості, що залишається в пункті відправлення, та квитанція про приймання вантажу до перевезення, що видається на руки відправнику.

Організація робіт та порядок їх виконання регулюється вузловою угодою, що складається між автотранспортним підприємством з управлінням залізниці терміном на 3 роки.

Передавання вантажу з одного виду транспорту на інший оформляється спеціальною передавальною відомістю, яку складає передавальна сторона в чотирьох екземплярах (по два для кожної сторони).

3.

При перевезеннях в змішаному сполученні широке застосування знаходить метод централізованих перевезень. Автотранспортні підприємства організовують централізовані завезення та вивезення вантажів з залізничних станцій, портів, аеропортів. Порядок виконання централізованих перевезень встановлений Правилами централізованого завезення (вивезення) вантажу.

Централізовані перевезення організовують на тих станціях залізниці, де за добу навантажується та розвантажується не менше 10 вагонів.

При централізованому завезенні (вивезенні) вантажів на залізничні станції транспортно-експедиційні операції можуть виконуватись підприємствами як автомобільного, так і залізничного транспорту. Взаємовідносини між автотранспортними підприємствами та залізничними станціями регулюються типовими договорами.

В пункті відправлення вантажу транспортно-експедиційні підприємства здійснюють: приймання вантажу на складі вантажовідправника; доставку вантажу автомобільним транспортом від складу вантажовідправника до станції залізниці, порту або пристані відправника; охорону та супровід вантажу в процесі перевезення; здачу вантажу за дорученням вантажовідправника станції залізниці, пристані, порту; оформлення товарних і транспортних документів, пов’язаних зі здачею вантажу залізничному або водному транспорту; оплату за дорученням вантажовідправника встановленої за тарифами вартості перевезення вантажу залізницею або водним транспортом, а також оплату інших зборів.

В пунктах призначення вантажу транспортно-експедиційні підприємства здійснюють: нагляд за прибуттям вантажу на станцію, в порт або на пристань призначення; інформування вантажоодержувача про прибуття на його адресу вантажу; викуп (розкредитування) вантажу; всі платежі, пов’язані з одержанням вантажу; приймання вантажу і оформлення документації; доставку вантажу автомобільним транспортом на склад вантажоодержувача; охорону та супровід вантажу в процесі перевезення; здачу вантажу вантажоодержувачу.

Лекція № 6

Тема: Автомобільний транспорт в ринкових умовах.

План

1. Автомобільний транспорт в 20 столітті.

2. Економічні райони України та розміщення в них автотранспорту.

3. Деякі поняття ринкової економіки.

4. Форми власності і структура управління АТП.

5. Класифікація вантажних автомобільних перевезень.

1.

Початок 20 століття пов'язаний з винаходом автомобіля. По мірі вдосконалення конструкції автомобілів створюється автопромисловість. З розвитком автотранспорту виникає потреба будівництва великої мережі автомобільних шляхів, що надалі сприяло бурхливому розвитку гірничодобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної промисловості.

Автомобільний транспорт (АТ) виник і розвинувся як галузь народного господарства за роки Радянської Влади.

Після Жовтневої революції в країні практично не було автотранспорту. У зв'язку з цим радянське керівництво почало об’єднувати автомобілі іноземного виробництва, що були в країні та покращувати їх використання. З 1924 року створюється матеріальна база для ремонту автомобілів, якої до цього часу не існувало.

У 30-ті роки починається будівництво шляхів з покриттями у вигляді чорного шосе та асфальтобетону.

З піднесенням народного господарства виникла проблема розвитку АТ, тому що обсяг перевезень вантажів і пасажирів постійно підвищувався.

У 1939 році автотранспорт переданий з розпорядження міських, крайових та обласних виконкомів підприємствам АТ загального користування, які підпорядковувались народним комісаріатам АТ союзних республік(частина АТ залишалась в підпорядкуванні наркомів окремих галузей матеріального виробництва).Таким чином, було адміністративно закріплено розмежовування АТ на транспорт загального користування та відомчий.

Після війни виробництво автомобілів налагодилось і у 1948 р. досягло довоєнного рівня. Перевезення народногосподарських вантажів АТ УРСР збільшилось з 187,2(1940 р.) до 3058,1 млн.т. (1970 р.); пасажирів - відповідно з 29,4 до 4934,5 млн.осіб.

Автотранспорт безперервно поповнювався сучасними автомобілями й автобусами вітчизняного виробництва.

Первістком автопромисловості в Україні був Одеський автоскладальний завод(1945 р.).У 1948 р. став до ладу Львівському автобусному заводі 50-річчя СССР, з 1959 року - виробництво великовантажних автомобілів на Кременчуцькому автозаводі ім. 50-річчя Радянської України, з 1960 р. - випуск легкових автомобілів на Запорізькому автозаводі «Комунар», з 1967 р. – вантажо-пасажирські автомобілі на Луцькому автозаводі.

У 70-ті роки розвивається будівництво впорядкованих автошляхів.

1917 р. - шляхів з твердим покриттям в Україні < 5 тис.км.;

1970 р. - 90,8 тис.км., тільки за 1966-70 рр. їх збудовано 24 тис.км.

Дрібні АТ господарства були об’єднані та перетворені в великі підприємства. В цей час розвивається ремонтно-виробнича мережа.

З 1967 р. почався масовий перехід автотранспортних підприємств на нову систему планування та економічного стимулювання зі скороченням холостих пробігів та інше.

Розвивається пасажирський автотранспортний транспорт.

Автотранспорт УРСР розвивався як частина єдиної транспортної мережі СРСР, що становила 19%(1975 р.) загальносоюзних вантажних автоперевезень, а питома вага вантажообігу 7,9% (в 1940 р. - 2,1%).

В 1983 р. - густота дорожньої сітки Україні з урахуванням шляхів загального користування та відомчих складає - 0,27 км.(Франція 1,44).

Після отримання Україною незалежності, ситуація почала змінюватись лише у середині 90-х.,коли закордонні компанії почали освоєння українського авторинку. З'явилися дилери та дистриб'ютори таких компаній, як ''Ford'', ''Mercedes'', ''Wolkswaqen'', ''Audi'', ''Mitsubishi'', ''Masda'', ''Toyota'', ''Nissan'' та інші.

1998 р. в Україну імпортовано 180 тис. легкових автомобілів (а власних випущено 26 тис.).

1999 р.>300 тис.

Показники роботи автомобільного тр-ту в 2000 р. почали зростати. Найбільш розвинутими стають автотранспортні підприємства, які задовольняють перевезення вантажів і пасажирів на невеликі відстані.

Останнім часом відбулося значне реформування підприємств автотранспорту. В даний час на ринку автотранспортних послуг працює 16,2 тис. суб’єктів підприємства, з яких 14,5 тис. займаються пасажирськими перевезеннями і 1,7 тис. -вантажними. В особистій власності знаходяться 291 тис. вантажних автомобілів та 46 тис. автобусів. Парк особистих легковиків перевищив 5,1 млн. одиниць(кожна третя сім'я(3 чол.) має авто).

В області міжнародних автоперевезень налагоджене сполучення з 46 країнами. Укладено 35 міжнародних угод про міжнародне перевезення. Україна є учасником 8 міжнародних конвенції, угод і протоколів у сфері автоперевезень, зокрема,митної із застосуванням книжки МДП(міжнародне дорожнє перевезення).

2.

Економічний район - це економічна цілісна частина території країни,якій властиві спеціалізація і комплексність господарства,це науково обгрунтований поділ країни на економічні райони,що склалися історично або у процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.Воно сприяє раціональній територіальній організації господарства.

Україна розділена на вісім районів:

1.- Донецький е.р.(Дон.,Луг.);

2.- Карпатський е.р.(Зак.,Ів.Ф.,Льв.,Чернігів);

3.- Південний е.р.(Мик.,Од.,Херс.,Крим);

4.- Подільський е.р.(Він.,Терноп.,Хмельн.);

5.- Поліський е.р.(Волин.,Житом.,Рівн.,Черніг.);

6.- Придніпровський е.р.(Дн.п.,Зап.,Кіровогр.);

7.- Східний е.р.(Полт.,Харк.,Сум.);

8.- Центральний е.р.(Київ,Черк.).

Показники:

Регіон	Вант. автом.в особ. влас. тис.од.	Легк. автом.в особ. влас. тис.од.	Легк. автом. (такс.) тис.од.	Пас. автоб.в особ.влас. тис.од.	Довж. шляхів сполуч., км.	Кільк. працю- ючих, тис.ос.	Перев. вантажів млн.т.	Перев. Пасажи- рів млн.ос.	Привед. вантажо- обіг млрд.т.км.
	48,6	742,2	18,2	7,5		38,6	151,4	388,3	3,2
	34,1	542,4	13,7	4,8			59,2	249,7	3,6
	39,3	734,1		7,3		27,1	68,7	372,4
	30,9	414,9	13,2	4,9			66,6	179,9	2,05
	34,7	413,5	15,1			9,8	65,6	241,4	2,25
	31,2	812,2	22,3	8,8			291,2	360,9	5,5
	31,6	640,8	18,7			24,6	142,5	233,9	2,6
	23,3	374,1	12,2	3,1		51,1	70,2	142,4	2,25
Всього	273,7	4656,2 .	132,4	45,4	169,5	232,2

3.

Бізнес – це будь-яка діяльність будь-якого громадянина держави, дозволена законом України, з метою одержання прибутку. Це може бути підприємницька діяльність по виробництву продукції промисловості, будівництва, сільського господарства. Це торгово-посередницька діяльність, виконання послуг, робіт.

На будь-яку діяльність (бізнес) потрібно отримати ліцензію, в залежності від роду діяльності, в органах влади (уряді).

Біржа – це місце, торговий дім, в якому проводяться продажа-купівля у великих обсягах продукції, нерухомості, цінних паперів тощо.

Маклер – особа, яка продає куплену ним продукцію (нерухомість, цінності)

Ділер – представник власника продукції (нерухомості, цінностей), який займається продажею цієї продукції або купівлею.

Менеджер – організатор, який управляє діяльністю підприємства, організації.

Маркетинг – наука і практика ринкової економіки по визначенню ціноутворення на продукцію, товари, послуги.

4.

Автотранспортні підприємства можуть бути власністю держави:

- підпорядковані Міністерству транспорту України;

- підпорядковані іншим відомствам та міністерствам.

Власником АТП може бути колектив працівників підприємств або

засновників АТП. У такому випадку вони можуть бути відкритими акціонерними підприємствами, акціонерними підприємствами закритого типу, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариства з повною відповідальністю. Власником автотранспортних підприємств можуть бути органи місцевої влади (комунальна власність). АТП можуть бути приватними, індивідуальними і сімейними.

Учасниками транспортного процесу є:

- підприємства – виробники продукції, на складах яких навантажується ця продукція в рухомий склад;

- підприємства – споживачі цієї продукції, на складах яких розвантажується рухомий склад;

- автотранспортні підприємства, рухомим складом яких перевозиться готова продукція від виробників до споживачів.

Взаємовідносини учасників транспортного процесу можуть бути такими:

1. Якщо підприємство-виробник продукції має своє АТП, то він може рухомим складом свого підприємства доставляти готову продукцію до споживача, включаючи в її вартість витрати на перевезення продукції.

2. Якщо підприємство-споживач має своє АТП, то воно своїм рухомим складом може доставляти продукцію від виробника до свого підприємства.

3. Якщо підприємства-виробники та споживачі не мають своїх АТП, то вони можуть перевезення виконувати рухомим складом будь-якого АТП будь-якої власності, оплачуючи ці перевезення згідно з договором (контрактом) на перевезення.

4. Доставка вантажів може виконуватись посередницькою організацією, яка має ліцензію на виконання цієї роботи.

Головне завдання АТП – виконувати високоякісні транспортні послуги по

перевезенню пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку.

Основним технологічним процесом будь-якого АТП є перевезення

(доставка) вантажів і пасажирів. Зберігання автомобілів, проведення технічного обслуговування і ремонту є допоміжним технологічним процесом АТП.

Вивчення питань основного технологічного процесу та забезпеченням їх реалізації займаються служби маркетингу та менеджменту (служба експлуатації) АТП.

Технічна служба АТП відповідає за додержання рухомого складу в робочому стані, готового до виконання виробничої програми.

Бухгалтерія веде облік будівель, рухомого складу, а також облік запчастин, матеріалів, шин.

Плановий відділ планує діяльність АТП на перспективу, поточний рік, кожний місяць, тиждень, добу, зміну.

Служби техніки безпеки (ТБ) і безпеки руху (БР) займаються питаннями безпеки робіт і руху автомобілів, обліком порушень, аналізують ТБ і БР в АТП.

Відділ матеріально-технічного постачання організовує постачання в АТП запчастин, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів тощо.

У зв’язку з комп’ютеризацією робота деяких відділів управління може бути суміщена.

Автомобільний транспорт виконує перевезення у різних галузях народного господарства. Практично в кожній галузі підприємства мають свої АТП або автотранспортні цехи.

Кожне АТП, незалежно від форм власності, є самостійним у своїй господарській та фінансовій діяльності.

Всі АТП, незалежно від форм власності, адміністративно співпрацюють з місцевими органами влади.

5.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», вантажні автомобільні перевезення можуть виконуватись автотранспортними підприємствами таких видів: індивідуальне підприємство, приватне підприємство, колективне підприємство, державне та державне комунальне підприємство, спільне підприємство.

У залежності від галузі народного господарства вантажні автомобільні перевезення підрозділяють на перевезення, які здійснюються в гірничорудній, вугільній промисловості, металургії, сільському господарстві тощо.

За часом існування вантажні перевезення бувають: постійними, тимчасовими, сезонними.

У залежності від місця виконання перевезення бувають: місцевими, міжміськими і міжнародними.

Якщо вантажні перевезення виконуються в основному технологічному процесі виробництва, то вони називаються технологічними.

За розміром вантажу перевезення бувають крупнопартіонні та дрібнопартіонні.

За формою організації перевезення бувають децентралізованими та централізованими.

Перевезення можуть бути прибутковими та неприбутковими.

Лекція №7

Тема: Загальні відомості про вантажі.

План

1. Характеристика і класифікація вантажів.

2. Визначення ваги вантажів

1.

Вантаж – це товар, який приймається для перевезення. Їм може бути сировина, паливо, продукти харчування, напівфабрикати, готові вироби і т. і., тобто все, що потребує перевезення.

Автомобільним транспортом перевозяться вантажі різних найменувань, цінності, розміру, ваги, фізичних і хімічних властивостей і різного виробничого та громадського призначення.

В залежності від значення в системі народного господарства і від вимог до умов їх перевезення, а також виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, вантажі можуть класифікуватись по галузям народного господарства, по видам і способам перевезення, по вартості перевезень.

Класифікація вантажів по галузям народного господарства необхідна для загальної транспортно-економічної характеристики обслуговуваного регіону, а також для розрахунків масштабів перевезень на перспективу, оскільки їх динаміка напряму залежить від темпів розвитку окремих галузей народного господарства.

По галузям народного господарства класифікація вантажів здійснюється в залежності від їх призначення.

Вантажі:

- промисловості (металургійної, хімічної, легкої, харчової, переробної та інші);

- сільського господарства;

- будівництва;

- побутового призначення;

- природна сировина;

- інші.

По способам перевезення вантажі поділяються на універсальні, навалочні (сипучі), навалочні інші, швидкопсувні, наливні, спеціальні.

Вантажі бувають тарні або безтарні.

Тарні вантажі розподіляються по виду застосованої при перевезенні тари (упаковки), яка може бути: катна (бочкова), ящична, м’яка (мішкова, пакетна).

Безтарні вантажі (дрова, цегла і т. і.) перевозяться в бортових автомобілях навалом або із застосуванням допоміжних засобів (пакети, піддони) для застосування механізованих засобів навантаження і розвантаження.

Навалочні (сипучі) вантажі дозволяють навантаження та розвантаження навалом. Для перевезення їх використовують, як правило, автомобілі-самоскиди.

До наливних вантажів відносяться безтарні рідини, для перевезення яких застосовують автомобілі зі спеціальними кузовами типа цистерн або іншими пристроями, розташованими і закріпленими в кузові.

Найбільш широкий перелік спеціальних вантажів, які характеризуються тим, що при їх перевезенні і зберіганні потрібні особливі заходи і спеціалізований рухомий склад.

Спеціальними вантажами є:

- негабаритні вантаж і, розміри яких не дозволяють завантаження їх в кузови стандартних автомобілів (перевезення їх потребує особливого забезпечення);

- довгомірні вантажі, які є різновидом негабаритних вантажів, що перевозяться на причепах-розпусках і спеціальних тягачах з напівпричепами;

- великовагові вантажі вагою більше 250 кг і для катних 500 кг та більше в одному місці, що потребують при навантажувально-розвантажувальних роботах застосування спеціальних пристроїв, а особливо важкі вантажі (5,10 т и більше в одному місці) перевозять на спеціальному рухомому складі з низько розташованою платформою;

- небезпечні вантажі (вибухові речовини, кислоти, отрута і т. і.) при перевезенні, навантаженні, розвантаженні яких застосовують спеціально пристосовані і обладнані транспортні засоби, чітко виконуються правила перевезення і належні заходи безпеки;

- швидкопсувні вантажі, при перевезенні яких використовують спеціальний рухомий склад з холодильними пристроями.

По вартості перевезень (розрахунок за перевезення по встановленим державним тарифам) вантажі поділяються на однорідні та неоднорідні.

За ступенем використання вантажопідйомності вантажі розподілені на п’ять класів.

До І класу віднесені вантажі, які забезпечують використання вантажопідйомності автомобіля на 100%;

ІІ клас – 71-99% при середньому завантаженні 80%;

ІІІ клас – 51-70% при середньому завантаженні 60%;

ІV клас – до 50%;

Виходячи із середнього показника ступеню використання вантажопідйомності автомобіля визначені перевідні коефіцієнти для вантажів ІІ,ІІІ,ІV i V класів в І клас, що склали для вантажів ІІ класу – 1,25; ІІІ класу – 1,67; ІV класу – 2; V класу – 2,5.

В співвідношенні з цими коефіцієнтами побудовані тарифні ставки на автомобільні перевезення.

За ступенем небезпеки вантажі поділяються на сім груп:

І – мало небезпечні (пісок, глина, цегла і т. і.);

ІІ – що легко займаються (бензин, ацетон, кіноплівка);

ІІІ - запилені та гарячі (цемент, мука, алебастр);

ІV - обпалюючі рідини (кислота і щолок);

V - стиснені або горючі гази в балонах;

VІ - вантажі небезпечні за своїми розмірами;

VІІ - отруйні, радіоактивні, вибухові і ядохімікати.

По умовам зберігання вантажі поділяються:

- що не бояться впливу атмосферних опадів і температур і зберігаються на відкритих площадках;

- що бояться впливу атмосферних опадів і зберігаються під навісом;

- що бояться впливу атмосферних опадів і коливання температур і зберігаються в закритих приміщеннях-пакгаузах;

- що потребують особливих температурних або других умов і зберігаються в спеціальних коморах, де підтримується необхідний температурний режим, вологість, освітлення і т. і.;

- що зберігаються в спеціальних резервуарах.

2.

На упакованих та штучних неупакованих вантажах, крім тих, які перевозяться навалом, замовник повинен зазначити масу брутто і нетто. На вантажах стандартної маси зазначати це не обов’язково. Визначення маси вантажу проводиться технічними засобами замовника. При перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, кон-тейнерах і цистернах, опломбованих замовником, при навантаженні вантажу здійснюється його зважування або перелік місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки ваги, якщо він поданий до перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, яку оповістив замовник.

Визначати масу чи кількість вантажу у вантажовідправника і вантажо-одержувача потрібно однаковим способом. При прийманні вантажу для перевезення за масою треба зважити весь вантаж. Визначення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється.

Масу насипних і навальних вантажів, а також харчових наливних вантажів, які перевозяться в автомобілях-цистернах, визначають, головним чином, автомобільними вагами.

Перед навантаженням хлібних вантажів, харчових наливних вантажів, кар-топлі та овочів перевіряється маса тари автомобіля.

Автомобілі подаються на ваги зі швидкістю небільше ніж 5 км/год, якщо інше не передбачено паспортними даними вагів. Зважування автомобільними вагами без зупинки автомобілів (на ходу) забороняється, крім випадків вико-ристання спеціально призначених для цоьго вагів. Автомобілі зважуються при вимкненому двигуні.

При зважуванні автопоїздів необхідно весь автопоїзд становити на ваги. Якщо розміри платформи вагів не дозволяють розмістити на ній весь авто-поїзд, то автомобіль і причеп зважують окремо, при цьому треба слідкувати за тим, щоб дишло причепа не торкалось землі.

Лекція № 8

Тема: Вантажні потоки та вантажообіг

План

1. Обсяг перевезення та вантажообіг

2. Вантажопотік

1.

Робота вантажного автомобільного транспорту характеризується двома основними показниками: об’ємом перевезення і вантажообігом.

Об’єм перевезення Q вимірюється в тонах і показує яку кількість вантажу перевезено, або необхідно перевезти за окремий період часу.

Вантажообіг Р вимірюється в тонно-кілометрах і показує об’єм транспортної роботи по переміщенню вантажу, яка вже виконана або повинна бути виконана за відповідний період.

В залежності від строків освоєння об’єм перевезень і вантажообіг поділяють на добовий, місячний, квартальний і річний.

Об’єм перевезень і вантажообіг характеризуються:

складом, або номенклатурою, вантажу: зерно, буряк, будівельні матеріали, машини, нафтопродукти, лісоматеріали, продукти харчування і т.д.;

кількістю:

• масові – велика кількість однорідних вантажів сталої структури, розмірів і напрямків;
• партійні – порівняно невелика кількість однорідних вантажів, нерегулярність вантажообігу, зміна пунктів відправлення і отримання вантажу;
• мілкі, або збірні, - невелика кількість вантажу в відправленні різної номенклатури різних відправників і одержувачів. Прикладом мілких, або збірних, вантажів є товари торгівельної мережі і підприємств громадського харчування, які доставляються по розвізним та кільцевим маршрутам;

часом освоєння:

· постійні – що освоюються протягом року; тимчасові – що освоюються протягом невеликого відрізку часу і після цього не відновлюються;

· сезонні – що виникають завжди в означений період часу в великій кількості і стислі строки освоєння.

Фактичний об’єм перевезень і вантажообіг інколи може перевищувати його фізичну наявність, бо в деяких випадках виникає потреба повторних перевезень вантажу спочатку на бази зберігання, а потім до місця основного призначення.

Повторні перевезення характеризуються коефіцієнтом повторності η повт Q пер

η повт = -----------.

Q фіз.наяв

Коефіцієнт повторності перевезень не повинен перевищувати 1,1 – 1,3.

Вантажообіг і об’єм перевезень можливо виразити графічно, відклавши на осі абсцис час освоєння Т, (в годинах, днях або місяцях), а по осі ординат величину вантажообігу чи об’єму перевезень.

Найбільше значення вантажообігу (об’єму перевезень) є максимальним або піковим.

Середній вантажообіг (об’єм перевезень) розраховується за формулою ∑ Р ∑Q

Рсер = ------; Qсер = --------,