Енеїда” І.Котляревського – перший твір нової української літератури

Література до теми № 7:

1. Грицуленко С.І., Потапова-Сінько Н.Ю. Інтелектуальна власність. Модуль 2: Основи інтелектуальної власності: Конспект лекцій. – Одеса: ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2006. – 92 с.

2. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник, 2004. – 512 с.

3. Жаров В.О. Захист прав інтелектуальної власності. – К.: Інст-т інтелект. власності і права, 2003. – 64 с.

4. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: Інст-т інтелект. власності і права, 2005. – 108 с.

ЛІТЕРАТУРА

1.	Бутнік-Сиверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. – К.: Інст-т інтелект. власності і права, 2003. – 64 с.
2.	Вачевський М. Організаційна структура системи управління інтелектуальною власністю // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 4(34). – С. 155-162.
3.	Грицуленко С.І. Взаємозв'язок інтелектуального капіталу з нематеріальними активами як фактор забезпечення його кругообігу / Збірник тез доповідей за матеріалами 111 міжнародної науково-технічної конференції студентства й молоді «Мир інформації й телекомунікації – 2006». – 2006. – С. 178.
4.	Грицуленко С.І. Інтелектуальна власність у діяльності оператора зв'язку / Збірник тез доповідей за матеріалами 10-го ювілейного міжнародного молодіжного форуму «Радіоелектроніка й молодь у ХХ1 столітті». – 2006. – С. 664.
5.	Грицуленко С.І. Інтелектуальний капітал: деякі питання сутності та формування // Інноваційні технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівців: Міжнародна науково-практична конференція. Одеса, 17-18 травня 2007 р. – Одеса, 2007. – С. 80-83.
6.	Грицуленко С.І. Інтелектуальний потенціал в інноваційній моделі розвитку оператора зв'язку: Дис. …канд. екон. наук: 08.00.04; – Захищена 29.12.2008. – Одеса, 2008. – 228 с.: іл. – Бібліогр.: с. 215-228.
7.	Грицуленко С.І., Потапова-Сінько Н.Ю. Інтелектуальна власність. Модуль 2: Основи інтелектуальної власності: Конспект лекцій. – Одеса: ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2006. – 92 с.
8.	Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
9.	Економіка поштового зв'язку: Навч. пос. / М-во тр-ту та зв'язку України, ОНАЗ ім. О. С. Попова; За заг. ред. В.М. Орлова, Н.Ю. Потапової-Сінько, О.С. Редькіна. – Одеса: Вид. „ВМВ”, 2006. – 468 с.
10.	Жаров В.О. Захист прав інтелектуальної власності. – К.: Інст-т інтелект. власності і права, 2003. – 64 с.
11.	Кендюхов А. Гносеологія інтелектуального капіталу / Економіка України. – 2003. – № 4. – С. 28-34.
12.	Козирєв А. Оцінка інтелектуальної власності. – М.: Експертне бюро, 1997. – 289 с.
13.	Крайнєв П. Інтелектуальна економіка: Управління промисловою власністю. – К.: Концерн «Видавничий Будинок «Ин'юре», 2004. – 448с.
14.	Потапова-Сінько Н.Ю., Грицуленко С.І. Вплив нематеріальних активів на результати діяльності оператора зв'язку // Наукові праці ОНАЗ. – 2003. – №3. – С. 52-54.
15.	Потапова-Сінько Н.Ю., Грицуленко С.І., Станкова Г.О. Інтелектуальний капітал і нематеріальні активи, їхня сутність і взаємозв'язок / Збірник наукових праць ОДЕУ. – 2005. – № 19. – С. 231-236.
16.	Тофіло А.В. Експертиза об'єктів інтелектуальної власності: заявки на винаходи та корисні моделі: Конспект лекцій. – К.: Інст-т інтелект. власності і права, 2004. – 188 с.
17.	Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: Інст-т інтелект. власності і права, 2005. – 108 с.
18.	Цибульов П.М. Маркетинг інтелектуальної власності. – К.: Інст-т інтелект. власності і права, 2004. – 184 с.
19.	Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність форми та закономірності розвитку / Економіка України. – 2002. – № 11,12. – С. 45-55, 66-67.
20.	Шипова Е. В.Оценка интеллектуальной собственности: Уч. пособие: – Россия, Иркутск: Из-во БГУЭП, 2003. – 122 с.

Енеїда” І.Котляревського – перший твір нової української літератури.

«Енеїда» - перший твір, який започаткував вживання народної мови як мови літературної. Жанр визначають як травестійно-бурлескна поема – різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється на твір комічного характеру з використанням виразно розмовних зворотів. Проте на думку, Б. Степанишина, Д. Чижевського – це героїко- комічна поема.

Сюжет Котляревський запозичив у Вергілія, проте він використав «Енеїду» Вергілія як фабульну основу для абсолютно відмінного твору. Автор поставив перед собою зовсім інше завдання - у відомому для всіх сюжеті дати опис зовсім нового, маловідомого досі для світу життя українського народу. Котляревський переодягнув героїв римської «Енеїди» в український національний одяг, переселив їх в українське середовище, де троянці (козаки) вживають укр. страви, тут звучать укр. пісні.

В першу чергу цікава мова: Котляревський зумів ужити надзвичайно барвисту, багату і гнучку мову. Він використовує ряд синонімів: напр. на позначення руху, крім звичних пішов, поїхав – дав драла, дунув во всі лопатки, метнувсь, махнула, покотила і т. п. Поруч із звичайними словами знаходимо і ономатопоетичні, утворені на зразок тих звуків, які слова ці мають означати: цвенькати, цмок, мурмотало…….Котляревський ніби хоче подати в своїй поемі повний лексикон укр.. мови свого часу, включаючи діалектизми, слова певних соціальних груп: чумаків, міщан, п’яниць – «жаргони». Маємо тут також і старослов’янізми: несказано, іскусно, ізкоренім….Котляревський використовує народні прислів’я, і навіть вульгаризми, а також грецизми, латинізми. До найсильніших сторін «Енеїди» належить не лише мова, а й багатство побутових тем, про які ця мова оповідає. «Енеїда» не лише перший широкий словник укр. народної мови, але й перша енциклопедія укр. етнографії. Народний побут, житло та вбрання, чари та церковний побут – все – в світлі мовного багатства проходить перед очима читача. Найцікавіше, що Котляревський не залишає без уваги і народної словесності: його згадки про пісні й казки так само цікаві, як і цитати з них. Як один з елементів народності Котляревський вводить прості народні імена, які стали зараз вже стали архаїзмами (Панько, Охрім, Харко).

За допомогою бурлеску автор змінює високий стиль низьким. Наприклад: повелитель моря Нептун «вирнув з мор як карась». Проте гумор Котляревського не розважальний, поема зорієнтована на сучасність. Зображаючи сучасну йому дійсність він висміює соціальну і моральну нікчемність панівних класів, паразитизм, жорстокість, хабарництво, пияцтво. Автор порушує низку суспільно важливих проблем для нашого суспільства: соціальна нерівність, захист рідної землі від ворогів, дружби, кохання…..Зображення козаків у образах троянців було спробою нагадати про героїзм, незламність духу, патріотизм наших предків.

Щодо продовження травестійних тем, то варто згадати П. Білецького-Носика «Горпинида або вхоплена прозерпина», в традиції травестії витримано пізню переробку комічної поеми «Жабомишодраківка», також героїко-комічну поему писав Яків Кухаренко «Харько,запорожський Кошовий».

Ставлення до «Енеїди» неоднозначне. Емоційна й естетична невідповідність такого ьону до трагізму історичних подій зумовила критичність висловлювань про «Енеїду», зокрема Т.Шевченка: «сміховина на московський кшталт», П.Куліша – «бурлацьке юродство». Проте таким чином автор став голосом народного духу за відродження, а «Енеїда» - оригінальним твором, який започаткував нову українську літературу.