Становлення різних систем регульованого капіталізму

На сьогоднішній день не існує єдиної точки зору щодо причин світової економічної кризи, що отримала назву "Велика депресія". Одні дослідники вважали, що Перша світова війна привнесла дисбаланс у виробничі відносини. Випуск великої кількості зброї та військової техніки призвів до концентрації виробництва, до порушення принципу перерозподілу прибут­ків між галу­зями промисловості. Одні галузі прогресували, інші уповільнювали свій роз­виток і навіть занепадали. Робітники не встигали перекваліфіковуватися, значна їх частина втрачала роботу. Посилили свої позиції монополії, які диктували ціни на сировину, продукцію тощо. Неми­нучою за таких умов була анархія, вона й спричинила перевиробництво [18, с. 309]. Тобто причини кризи пов’язані з "реальним" сектором економіки. Інші вважали, що криза була пов’я­зана з різким скороченням кількості грошей в обігу в провідних країнах світу, а особливо в США, тобто причини пов’язані з грошово-кредитною сферою. Також існують точки зору, що світова економічна криза пов’язана була:

· із попередньою депресією у сільському господарстві;

· із залежністю країн Третього світу від нестабільних сировинних ринків;

· із недостатньою кількістю світових запасів золота тощо.

Першою країною, яку уразила світова економічна криза, були США. Та дуже швидко вона перекинулася на інші континенти: економіка багатьох країн світу опинилася на межі краху.

Першою ознакою Великої депресії прийнято вважати різке падіння цін на акції на Нью-Йоркській фондовій біржі у жовтні 1929 р. Насамперед економічна криза охопила важку індустрію. Промисловість США було відкинуто до рівня 1911 р. У 1933 р. кредитна система була повністю паралізована. Сільське господарство також зазнало значних втрат.

Додаткова інформація З жовтня 1929 р. по березень 1933 р. вартість акцій зменшилася в 5 разів. За роки Великої депресії збанкрутіли більше 130 тис. торгових, промислових і фінансо­вих фірм, 19 залізничних компаній, 5 760 банків. Випуск автомобілів, чавуну і сталі зменшився на 80 %. Загальне промислове виробництво, роздрібна торгівля скороти­лися вдвічі, імпорт і експорт – на 75 %. Безробітних налічувалося понад 17 млн осіб. Збанкрутіли близько 1 млн фермерів. Джерело: Курс економічної історії: навч. посібн. / за ред. С. І. Архієреєва, Н. Б. Ре­шетняк. – Х.: ТОВ "Прометей-Прес", 2005. – 272 с.

Економічна ситуація погіршувалася і завдяки діям уряду президента Г. Гувера, який виступав проти будь-якого втручання держави в економіку. Невмілі дії уряду спричинили соціальну кризу: розпочалися масові страйки, так звані "голодні" походи на Вашингтон безробітних, яким не надавалося ніякої допомоги з боку держави.

Цікаво знати З метою протистояння економічній кризі урядом Гувера в країні було введено "сухий закон", у результаті дії якого мала підвищуватися купівельна спроможність населення країни і таким чином пом’якшувати дію економічної кризи, але цього не сталося, тому що споживання спиртних напоїв навпаки збільшилося. Джерело: Экономическая история мира. Т. 4 / под общ. ред. М. В. Конотопова. – М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2006. – 648 с.

У зв’язку з економічною кризою у 1930-х рр. в індустріальних країнах почала підвищуватися роль держави в економіці і налагоджувалося державне регулювання. Одним з варіантів переходу до державного регулювання, програмування економіки був "Новий курс" – антикризова програма, яку за­пропонував Ф. Рузвельт, коли прийшов до влади у 1932 р. (рис. 12.4).

"Новий курс" Ф. Рузвельта
Основа програми	державний контроль над економікою
Основний зміст	· у рамках банківської та фінансової реформи були проведені такі заходи: було закрито на вісім днів усі банки і відкрито тільки ті, що були визнані "здоровими"; прийнято закон про розділення банків на інвестиційні та депозитні, які не могли вкладати довірені їм гроші в ризиковані операції; створено федеральну страхову корпорацію, яка страхувала великі вклади; припинено обмін купюр на золото, таким чином воно вилучалося з обігу; прийнято закон про заборону вивозу золота закордон і обов’язковий продаж громадянами золота державі; · у рамках реформування промисловості було прийнято "Закон про відновлення національної промисловості", згідно з яким всі галузі промисловості були поділені на 17 груп і повинні були діяти в рамках "кодексу чесної конкуренції", в якому встановлювалися розміри вироб­ництва, ціни, рівень заробітної плати робітникам та службовцям, розподілялися ринки збуту; · у рамках реформування сільського господарства було прийнято "Закон про регулювання сільського господарства". Він передбачав підвищення цін на сільськогосподарську продукцію, зменшення поголів’я тварин і посівних площ; · для боротьби з безробіттям була впроваджена система суспільних робіт, яка передбачала будівництво автострад, мостів та інших державних споруд. Для безробітної молоді у віці від 18 до 25 років створювалися трудові табори, в яких вони мали безкоштовне житло, форму, продукти харчування та одержували за працю долар у день
Результати	вже у 1934 р. Сполученим Штатам вдалося подолати економічну кризу

Рис. 12.4. Основний зміст "Нового курсу" Ф. Рузвельта

У 1938 р. рівень промислового виробництва США складав 143 % від довоєнного рівня. У 1939 році США зайняли перше місце у світі з випуску промислових товарів, оздоровилися фінансово-кредитна система, сільське господарство, торгівля і вони знову стали світовим лідером.

Великобританія. У зв’язку з тим, що економічній кризі в Англії
не передував бурхливий промисловий підйом, промислове виробництво тут скоротилося лише на 32 %, у той час як у капіталістичному світі в цілому цей показник складав 44 %.

У період кризи в Англії посилюється процес монополізації економіки. Особливостями англійських монополій були колоніальний і міжнародний характер.

Цікаво знати У металургії панівне місце займає "Інгліш Стіл Корпорейшн", у хімічній промис­ловості – "Імперіал Кемікл Індастріз", у нафтовій промисловості – "Роял Датч Шелл" та "Брітіш Петролеум", у харчовій – англо-голландський концерн "Юнілевер". Джерело: Экономическая история мира. Т. 4 / под общ. ред. М. В. Конотопова. – М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2006. – 648 с.

Особливості економічної політики в Англії в період Світової кризи наведені на рис. 12.5.

Основні елементи антикризової політики в Англії	У 1931 р. було створено "стерлінговий блок" (Великобританія та її колонії, Голландія, Скандинавські країни, Португалія, Греція), учас­ники якого домовилися в торгівлі між собою використовувати англійські фунти стерлінгів. У Лондоні зберігалися і валютні резерви країн "стерлінгового блоку"
Посилення політики протекціонізму: з одного боку, в 1932 році було введено 10 % мита на всі імпортні товари, а в деяких випадках воно могло бути збільшено до 100 % від вартості товару, а з іншого – у 1932 році в Оттаві на конференції країн британської імперії, що отри­мали назву Британська співдружність націй, було прийнято рішення про введення преференцій, тобто знижених тарифів при торгівлі всередині Співдружності і, в першу чергу, при торгівлі з Англією
Незначне посилення державного втручання в економіку країни, однією з особливостей якого була організація змішаних державно-капіталістичних компаній, які були підпорядковані державі
Результати	Англійська грошова одиниця стала обслуговувати майже половину світового товарообігу. І у 1938 р. імперський ринок поглинав половину англійського експорту, а 40 % експорту країн імперії направлялося у Великобританію [18; 26]

Рис. 12.5. Особливості антикризової політики Великобританії

Після кризи в Англії розпочалася фаза підйому, який здебільшого був пов’язаний з гонкою озброєнь перед Другою світовою війною. Так,
у 1938 р. рівень промислового виробництва Великобританії складав 117 % від довоєнного рівня. Готуючись до війни, Англія в основному розвивала авіаційну та суднобудівну промисловість.

Під час Другої світової війни роль держави зростає, навіть створюється система державних органів для управління господарською
діяльністю. Держава взяла на себе розподілення сировини, палива, енергії, робочої сили і забезпечувала усим цим, в першу чергу, великі компанії, які виконували держзамовлення. Деякі дрібні фірми були ліквідовані або підпорядковані великим компаніям для надання допомоги у виконанні воєнних заказів. Таким чином, під час війни держава стає головним замовником і споживачем промислової продукції. За роки війни капіталовкладення в промисловість склали 1 мільярд фунтів
стерлінгів: будувалися нові заводи для виробництва літаків, артилерійських знарядь, боєприпасів. Але, незважаючи на зростання воєнної промисловості, мета­лургія та вугільна галузь, що були її базою, скоротили своє виробництво. Слід також зазначити, що імпорт сировини
і продовольства також зменшився, а експортна торгівля практично припинилася.

Цікаво знати На початку 1941 р. для розширення воєнного виробництва в Англії прийнятий закон про "промислові ядра", згідно з яким виробництво невоєнної продукції концентрувалося на небагатьох найбільших підприємствах. 3,5 тис. підприємств були закриті, а 2,6 млн робітників і 4 млн квадратних метрів виробничих площ були залучені у воєнне виробництво.   Джерело: Экономическая история мира. Т. 4 / под общ. ред. М. В. Конотопова. – М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2006. – 648 с.

Франція. Економічна криза у Франції розпочалася пізніше, ніж в ін­ших країнах (у другій половині 1930 р.) при цьому вона і закінчилася
пізніше (1936 р.). У період кризи виробництво промислової продукції скоротилося більш ніж на 30 %, сільськогосподарської – на 40 %, збанкрутіло понад 10 тис. промислових підприємств, 100 тис. торгових підприємств.

Після кризи розпочалася депресія, а потім незначне промислове пожвавлення, яке значною мірою було пов’язане з підготовкою до Другої світової війни. Якщо до кризи Франція була лідером за темпами зростання промислового виробництва, то після кризи вона втрачає свої позиції. Основними причинами відставання промислового виробництва Франції від інших країн були такі:

1) переважання дрібних підприємств (особливо в легкій промисловості, що відігравала в цей період все ще панівну роль), які мали низький технічний рівень;

2) дефіцит ресурсів, перш за все, вугілля, нафти, кольорових металів. Нестача ресурсів ускладнювала висування важкої промисловості на перший план в економіці Франції.

Сільськогосподарське виробництво в основному базувалося на дріб­них селянських господарствах, що стало головною причиною застою у да­ній галузі економіки.

Відстаючи за темпами зростання в промисловості і сільському господарстві, Франція зберігає лідерство у сфері концентрації банківського капіталу. Наряду з приватними банками, що займають панівне становище, за ініціативою держави створюються напівдержавні банки, які повинні були сприяти розвитку господарства.

Для ліквідації наслідків затяжної депресії уряд встановив контроль над банком Франції та залізницею; націоналізував ряд галузей про­мисловості, у тому числі воєнну; підвищив зарплатню робітникам
і службовцям; ввів 40-годинний робочий тиждень і двотижневі щорічні відпустки.

Напередодні Другої світової війни промислове виробництво Франції було на тому ж рівні, що й напередодні Першої світової війни: в 1938 р. було отримано стільки ж продукції, скільки і в 1913 р. Максимальний рівень промислового виробництва, досягнутий у 1929 р., так і не було відновлено. Частка Франції в світовому промисловому виробництві, що складала у 1913 р. 7 %, у 1937 р. знизилася до 4 % [26; 50]. Сільськогосподарське виробництво теж не відзначалося зростанням: у 1938 р. воно лише на 10 % перевищило рівень 1913 р.

У період Другої світової війни Франція стала економічним придатком Німеччини. Така ситуація сприяла зростанню державних витрат та інфляції, скороченню промислового і сільськогосподарського виробництва (так, у 1944 р. скорочення складало відповідно 60 і 40 % від рівня
1938 р.).

Цікаво знати У період Другої світової війни Франція постачала Німеччині сировину і продовольство, виплатила контрибуції 85 млрд франків, а витрати на утримання окупаційної армії складали 400 млн франків на день.   Джерело: Экономическая история мира. Т. 4 / под общ. ред. М. В. Коно- топова. – М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2006. – 648 с.

Німеччина. У зв’язку з тим, що Німеччина ще не повною мірою оправилася від наслідків Першої світової війни, економічна криза в цій країні проявилася в особливо гострій формі. За обсягом промислового виробництва Німеччина знову скотилася на 5-те місце в капіталістичному світі. Сільське господарство знаходилося також у важкому стані.

Додаткова інформація Промислове виробництво Німеччини скоротилося на 40 %, 2/3 виробничих потужностей не діяли. Майже 50 % робітників втратили роботу. Сучасник писав: "Четверта частина безробітних всього світу була сконцентрована на німецькій землі". Доходи в сільському господарстві скоротилися на 30 %. Розорялися не тільки селяни: 12 тисяч юнкерських господарств з 18 тисяч, що існували, збанкрутіли. Також у зв’язку з крахом банків були розорені сотні тисяч дрібних вкладників.   Джерело: Экономическая история мира. Т. 4 / под общ. ред. М. В. Коно- топова. – М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2006. – 648 с.

У Німеччині, як і в інших країнах, уряд намагався боротися з кризою, але ця боротьба мала здебільшого антинародний характер: було зменшено допомогу з безробіття; у трудових таборах, де збирали безробітних, був встановлений жорсткий воєнний режим. У результаті в країні виникла революційна ситуація. Для збереження стабільності
в країні за ініціативою США план Дауеса було замінено планом Юнга (рис. 12.6).

План Юнга прийнято на конференції у січні 1930 р. у Гаазі
Час дії	1930 – 1931 рр.; (офіційно відмінили на Лозаннській конференції в 1932 р.)
Мета	усунення революційної ситуації в Німеччині, що виникла в результаті світової економічної кризи
Зміст	· дострокове припинення окупації Рейнської області; · скорочення загальної суми репарацій до 113,9 млрд марок (розмір річних платежів у середньому знижено до 2 млрд марок строком на 37 років); · відміна репараційного податку на промисловість і скорочення оподаткування транспорту (репарації повинні були виплачувати не з прибутків промисловості, а з державного бю­джету); · ліквідація всіх форм і видів контролю над економікою та фінансами з боку США
Результати	у 1931 р. Німеччина, яку підтримала США, посилаючись на економічну кризу, відмовилася від сплати воєнних репарацій, а в 1932 р. на конференції в Лозанні сума репарацій була скорочена до 3 млрд марок, які треба було сплатити протягом 15 років; усунення контролю над економікою і фінансами з боку іноземних країн

Рис. 12.6. План Юнга: мета, зміст та результати

У 1933 р. до влади приходять нацисти на чолі з Гітлером. Спочатку німецький нацизм був політичним рухом, що відображав інтереси дрібної буржуазії, тобто ремісників, дрібних підприємців, дрібних торгівців та дрібних сільських господарів. Але прийшовши до влади, Гітлер і його уряд розпочинає проводити політику в інтересах крупної монополістичної буржуазії. У цей період держава починає відігравати значну роль в економічному житті суспільства, складається тоталітарна модель регульованого капіталізму (рис. 12.7).

Нацистська модель державного регулювання економіки	значне втручання держави в економіку з використанням адміністративних методів регулювання
об’єднання всіх підприємств у галузеві картелі і підпорядкування їх Імперському міністерству господарства
прискорений розвиток військової промисловості, мілітаризація економіки
жорсткий контроль над ринком робочої сили, введення загальної трудової повинності
істотне обмеження свободи підприємництва
жорсткий контроль над зовнішньою торгівлею

Рис. 12.7. Особливості нацистського варіанта державного
регулювання економіки Німеччини

Для динамічного економічного зростання економіка Німеччини потребувала сировини, ринків збуту і родючих земель, які вона мала в недостатній кількості. До того ж вона прагнула воєнного і політичного реваншу за Першу світову війну. В цілому все це і стало основними причинами розгортання Другої світової війни.