Громада як головна господарська форма первісної доби

Люди жили невеликими групами, що утворювали так зване первісне людське стадо, постійно пересуваючись з місця на місце в пошуках їжі, користувалися вогнем, вміли застосовувати каміння і дерев’яні палиці,
а також виготовляли примітивні знаряддя праці (гостроконечники, рубила, скребла тощо).

При переході до пізнього палеоліту виникає родова громада – перша форма організації людського суспільства, що об’єднувала людей одного роду (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Особливості громади

У період неоліту розвиток землеробства, скотарства, ремесла та обміну привів до значних змін у стародавньому суспільстві. Виконувати тяжкі фізичні роботи міг переважно чоловік. Тому головна роль у сім’ї переходить від матері до батька, родинні зв’язки почали вестися по батьківській лінії. Замість матріархату поступово утверджується патріархат.

Під впливом нових умов життя, господарська діяльність стала можливою меншим колективом людей. Тому від патріархально-родової общини відокремлюються родини, які вже існували в її складі. Вони закріплюють у свою власність присадибні ділянки, знаряддя праці, худобу тощо. Тому виникає нова форма суспільної організації – сусідська, або те­рито­ріальна – сільська община, яка об’єднує окремі родини не на кровній спорідненості, а, передусім, на господарському і сусідському інтересі.