Рабовласницький спосіб виробництва, типи його організації: східне та античне рабство

Новий економічний лад – рабовласництво – склався на рубежі
IV – III тисячоліть до н. е. й проіснував до падіння Західної Римської імперії в V ст. н. е.

Процес виникнення рабовласництва в різних країнах протікав
по-різному. У той же час для всіх країн характерні загальні економічні умови (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Фактори розвитку ранньокласового суспільства

Для рабовласницького виробництва було характерне натуральне господарство. Йому було притаманне просте відтворення. Головними галузями економіки було сільське господарство і ремесло. Разом з тим в умовах рабовласництва з’явилися товарне виробництво і товарний обмін, які поступово перетворилися в систему регулярної торгівлі. З’яви­лися ринки, де здійснювалися операції з купівлі-продажу товарів, торговельні операції стали виходити за рамки однієї країни, виникла міжнародна торгівля. У міру зростання виробництва і торгівлі розвивався грошовий обіг. З’явилися металеві гроші. З часом функції грошей розширювалися, вони стали використовуватися не тільки як загальний еквівалент і засіб обміну, але і як капітал, що приносить своєму власникові прибуток. Першими формами капіталу в епоху рабовласництва були капітал торговий і капітал лихварський.

Торговий капітал створювався при обміні товарів і приносив прибуток купцям, які були посередниками у здійсненні операцій з товарного обміну.

Лихварський капітал становив надбавку над первісно авансованою величиною, яка виступала у вигляді позики, позички грошей або засобів виробництва, які мають бути повернені з відсотком. Лихварський капітал сприяв розоренню дрібних виробників і перетворенню їх через систему боргового рабства в рабів.

У рабовласницькому суспільстві поряд з великими рабовласницькими господарствами, заснованими на експлуатації праці багатьох рабів, існували господарства вільних виробників – селян і ремісників.