Мета, завдання та функції навчальної дисципліни. Взаємо­зв’язок з іншими дисциплінами

Економічна історія – одна з найважливіших соціально-економічних наук. Вона вивчає конкретні типи економічних систем, їх виникнення, розвиток у різні історичні епохи та природні, національні, політичні й інші особливості країн та регіонів.

Економічна історія вивчає господарську діяльність людства в істо­ричному розвитку, починаючи з первісного суспільства і до сучасності. Вона досліджує основні явища і процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій та установ; економічну політику про­від­них держав світу й України; вивчає загальні закономірності економіч­ного життя, а також його особливості в окремих країнах.

"Економічна історія" – це навчальна дисципліна, що:

вивчає закономірності розвитку народного господарства в коорди­натах світового простору та в конкретні історичні періоди;

досліджує конкретні факти та явища економічного розвитку країн, регіонів і світового господарства в цілому;

вивчає економічні процеси в їх історичній послідовності та цивілізаційному вимірі;

розглядає економічну політику держави як систему заходів, спрямованих на подолання суперечностей, проблем і досягнення економічного прогресу;

вивчає досвід господарювання та розвиток організації й управління господарськими комплексами;

узагальнює досвід економічних реформ, їхні особливості та меха­нізми здійснення;

відображає розвиток міжнародної економіки в історичному плані, передумови підприємництва, монополізації та сучасної глобалізації;

вивчає минуле економічних явищ, що сприяє орієнтації в сучасних умовах, передбаченню майбутнього та його прогнозуванню.

Мета навчальної дисципліни – забезпечити взаємозв’язок вивчення еволюції історії економіки з розвитком економічних знань у цілому.

Завдання навчальної дисципліни:

Методологічне – вивчення економічної історії як процесу пізнання еволюції виробництва та способів виробництва в їх історичній про­екції.

Навчально-методичне – поглибити знання з економічної історії, зібрати та проаналізувати історичні факти, події, явища економічного розвитку конкретних країн чи регіонів та узагальнити їх у цілісній картині господарського розвитку.

Виховне – розширення кругозору студентів, формування наукового світогляду майбутніх фахівців; вивчення економічних процесів і подій у історії людства, вітчизняної економічної спадщини.

Практичне – підготовка висококваліфікованих спеціалістів.

У системі сучасних економічних знань економічна історія здійснює ряд важливих, соціально значимих функцій: теоретико-пізна­вальну, практичну, світоглядну – формування наукового пізнання світових економічних процесів на основі загальноцивілізаційних вартостей, культурологічну – формування економічного мислення культури пізнання на принципах історизму, виховну та цивілізаційну (прогнос­тичну).

Економічна історія в процесі навчання виконує важливі функції:

допомагає освоїти економічну термінологію на конкретних прикладах;

формує економічне мислення, надає йому реалістичність, історизм та масштабність.

Економічна історія відіграє фундаментальну роль в економічній науці. Її теоретичною основою є курс економічної теорії, вона також має тісний взаємозв’язок з політичною економією, мікро- та макроекономікою, національною економікою, державним регулюванням, міжнародною економікою, історією України, загальною теорією статистики, теорією економічних інформаційних систем, соціальною історією, економічною географією, соціологією, політологією, історією культури тощо.

Історико-економічні знання накопичувалися з давніх часів, постали наукою в Новий час (ХІХ ст.) і розвиваються в новітню добу на засадах діалектичного методу пізнання, принципів об’єктивності та історизму. Принцип об’єктивності означає багатофакторний аналіз економічного розвитку, принцип історизму – аналіз економічного розвитку в координатах простору та часу.

Наука повинна мати ознаки наукового знання – об’єкт та предмет дослідження, джерела і методи, мову, яка представлена науковими
поняттями та категоріями; важливі функції, які вона виконує; школи, теорії, ідеї. Всі ці ознаки наукової дисципліни повинна мати економічна історія.

Об’єктом економічної історії, як і інших економічних дисциплін, є еко­номіка в цілому.

Головним критерієм, за яким визначають економічну науку як самостійну дисципліну, є обґрунтування її предмета. Предмет – це коло проблем, які відносяться до цієї дисципліни. Предмет економічної історії, з одного боку, визначено, розкрито, а з іншого – відсутня єдність поглядів у його визначенні, бо:

· це міждисциплінарна наука, яка поєднує історію та економіку;

· історики-економісти мають різні цілі дослідження, тому вони акцентують увагу на різних сторонах предмета;

· вчені використовують різну методологію – різні підходи, принципи, методи, способи дослідження.