Критерії періодизації курсу

Осмислення історії включає в себе її періодизацію. Періодизація – це установлення визначених послідовних етапів у розвитку суспільства. Що вважають початком всесвітньої історії в цілому й економічної історії зокрема? Час, коли зароджувалося людство (приблизно мільйон років тому назад), або час переходу до людської цивілізації в епоху палеоліту, час демографічних чи технологічно-економічних змін, можливо первіснообщинну суспільну формацію?

Давньоримські вчені Лукрецій Кар і Вітрувій вже дали наукову періодиза­цію, маючи деякі уявлення про прогресивний розвиток господарчого життя.

В історії розвитку господарства існують різні критерії її періодизації. Ідею важливої ролі промисловості та її підтримки на визначеному етапі історичного розвитку висунув німецький вчений-економіст Фр. Ліст у 1841 році у роботі "Національна система політекономії". В основу періодизації Фр. Ліст поклав домінуючий тип господарчої діяльності.

У модифікованому вигляді цю думку розвивав К. Маркс, який
заклав засади формаційного підходу до періодизації історії суспільства, ідею зміни способів виробництва у результаті розвитку протиріч між продуктивними силами та економічними відносинами. Єдність продуктивних сил та виробничих відносин – це спосіб виробництва. К. Маркс ввів п’ять суспільних способів виробництва:

· первісне господарство;

· рабовласницький спосіб виробництва;

· феодальний спосіб виробництва;

· капіталістичний спосіб виробництва;

· комуністичний спосіб виробництва.

У періодизації К. Маркса вперше суспільство розглядалось як динамічна система, було дано пояснення механізму переходу від одного способу виробництва до другого, введено поняття цілі розвитку людства.

Сучасники К. Маркса вважали, що розвиток суспільства визначається засобом обміну, а не способом виробництва.

В основі періодизації суспільства російського історика-економіста Мечникова Л.І. знаходиться географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення.

Б. Гільдебранд (німецький економіст) використав для цього історію грошей. Вчені-економісти – дослідники господарства – брали за основу періодизації розвитку суспільства торгівлю, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо.

Так, Є. Хентінгтон (американський вчений) брав за таку основу клімат, англійський вчений – А. Тойнбі – культуру та релігію. У другій половині XX ст. виникли концепції "індустріального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадій економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу. Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство. Найбільш видатні її представники: Д. Белл, Р. Кан, 3. Бже­зінський (США), Ж. Ж. Серван-Шренбер і А. Турен (Франція).

Теорії стадій вивчають цивілізацію як єдиний процес прогресивного розвитку, у якому розглядають стадії (етапи). Цей процес почався з розпаду первісного суспільства та переходу його частини в стан цивілізованості. Цивілізаційний підхід використовує більш широку ознаку як критерій періодизації, ніж при формаційному підході – сукупність матеріальних та духовних факторів. У світовому цивілізаційному процесі існує три основні стадії: доіндустріальна (аграрна), індустріальна, постіндустріальна (технотронна).

В основу поділу всесвітньої історії на доіндустріальне (аграрне), індустріальне і неоіндустріальне суспільство покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріального суспільства" розглядається, що залежно від рівня техніки в суспільстві переважає "первинна" сфера – сільське господарство, "вторинною" є промисловість, а тепер воно вступає в "третинну" сферу послуг, де провідна роль належить науці й освіті. Кожна з цих стадій має специфічні форми соціальної організації: церква й армія – в аграрному суспільстві, корпорація – в індустріальному суспільстві, а університети – в неоіндустріальному. Значна роль відводиться також певним станам релігійних діячів і феодалів, бізнесменів, вчених і фахівців.

Формаційний підхід до періодизації історії, в тому числі історії господарства, домінував у вітчизняній літературі до початку 90-х рр. ХХ ст. У науковій літературі на Заході найбільший вплив мав цивілізаційний підхід до періодизації історії. Вперше його розробив шотландський філософ А. Фергюсон, ще у ХIII ст. починають формуватися різні теорії цивілізації, серед яких можна виділити два основних різновиди: теорії розвитку стадій та теорії локальних цивілізацій.

Таким чином, за час існування історико-економічної науки розроблено багато класифікацій періодизації господарської історії людства. Проте переважають три основні підходи до цієї проблеми:

· трактування економічної історії людства як сходження по висхідній (Б. Гільдебрант, С. Десніцький, У. Ростоу, К. Маркс, Д. Белл, О. Тоффлер та ін.);

· теорія історичного кругообігу (Дж. Віко, І. Гердер, Е. Майєр та ін.);

· теорія цивілізацій: М. Данилевський, П. Сорокін, А. Тойнбі).

Для вивчення економічної історії світового господарства та господарства України дуже важливе розвиток науки і техніки, а саме: господарство первісної доби стародавніх цивілізацій (з найдавніших часів – до IV ст. н. е.); господарство доби Середньовіччя; господарство індустріальної та постіндустріальної епох (XVI ст. – до наших днів). Періодизація визначається в універсаліях пізнання суспільних явищ у багатосторонньому і різнобічному, а не тільки у виробничо-економічному вимірі суспіль­ства. Цивілізаційний підхід акцентує увагу не лише на аналізі суспільного виробництва, а й на соціокультурних чинниках, і саме в цих зворотних зв’язках полягає новизна теорії як формаційно-цивілізаційної. Він вивчає сукупність усіх рис суспільства – матеріальних, ідейних, культурних, релігійних чи моральних у їх єдності та розвитку. Цивілізація становить етап розвитку суспільства, узагальнений на рівні історичної творчості.

На основі цього підходу розглянемо періоди розвитку цивілізації, починаючи з палеоліту (10 тис. років до н. е.) як вихідного історичного пункту і до ХХІ ст. Критерії періодизації – цикли соціального та економічного розвитку – пов’язані з виявленнями нової технології й соціальних зрушень, які в процесі суспільного розвитку поширюють свої ознаки
в наступний період.

Цивілізація – це засіб організації простору та часу, який формує особливі риси державності, соціального життя, економіки та культури; прогресивний рух від простого до складного, а соціально-економічні формації – сходинки цивілізації, які з часом, зжив себе, потребують заміни. Невипадково в сучасній західній літературі цивілізаційний підхід до періодизації історії, в тому числі економічної, розглядається не як історичне явище, а як найважливіша обставина, яка визначає розвиток. Цивілізаційний підхід до періодизації історії розглядає світові цивілізації – тривалі історичні цикли розвитку групи країн чи регіонів та локальні – більш короткі історичні цикли однієї чи декількох країн, які мають загальні особливості. Елементи формаційного підходу можна використовувати при цивілізаційному підході, тому що розвиток соціально-економічних умов є важливою частиною цивілізаційного процесу. Цивілізаційний та формаційний підходи доповнюють один одного.

Запитання для самодіагностики

1. Що вивчає економічна історія?

2. Сформулюйте мету і завдання економічної історії.

3. Які основні методи використовує економічна історія у своїх дослідженнях?

4. Що являє собою історія розвитку господарської діяльності людства?

5. У чому полягає важливість вивчення економічної історії?

6. Розгляньте функції економічної історії та їх сутність.

7. Назвіть літературні джерела економічної історії.

8. Охарактеризуйте основні критерії періодизації економічної історії.

Проблемні за питання

1. Яка роль економічної історії в системі вищої економічної освіти?

2. Яке значення має вивчення економічної історії України для підготовки сучасних фахівців?

3. Порівняйте формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації історії господарства суспільства. Який підхід використовується у вивченні економічної історії світового господарства?

Тести

1. Що вивчає економічна історія:

а) економіку підприємництва і принципи організації господарських систем;

б) історичний розвиток конкретних форм суспільного виробництва на прикладі окремих країн у різні епохи;

в) набір правил, раціональної економічної поведінки господарчого суб’єкта;

г) господарчу діяльність різних країн, розвиток їх продуктивних сил, зміну способів виробництва?

2. Що є об’єктом вивчення економічної історії:

а) історія зародження, становлення та розвитку економічних процесів і явищ;

б) економічні передумови та наслідки різних історичних подій;

в) еволюція способів виробництва;

г) історія різних економічних явищ?

3. Поняття методу науки містить у собі:

а) спосіб оптимального застосування всієї сукупності пізнавальних засобів;

б) структуру предмета;

в) набір фактичних даних;

г) методологію пізнання.

4. Що поєднує представників одного напряму або школи:

а) методологія;

б) концептуальний підхід до аналізу економічних проблем;

в) географічні ознаки;

г) усе наведене вище?

5. Загальноприйнята періодизація економічної історії – це:

а) та, що відповідає інформаційному підходу;

б) та, що відповідає цивілізаційному підходу;

в) правильна відповідь відсутня;

г) давня історія – середньовіччя – нова історія – новітня історія.

6. Хто є засновником історичного методу дослідження економічної історії:

а) Ф. Ліст;

б) В. Рошер;

в) К. Маркс;

г) Ленін В. І.?

7. Визначте, з якою дисципліною економічна історія не має безпосередніх зв’язків:

а) політична економія;

б) історія України;

в) історія економічних учень;

г) організація виробництва.

8. Визначте, хто з перелічених економістів не був прихильником теорії постіндустріального суспільства:

а) А. Турен;

б) З. Бжезінський;

в) К. Бюхер;

г) Д. Белл.

9. Хто вперше використав формаційний підхід до вивчення іс-
торії:

а) К. Маркс;

б) А. Фергюсон;

в) К. Бюхер;

г) Ленін В. І.?

10. Який вчений є прихильником цивілізаційного підходу до вивчення економічної історії:

а) А. Тойнбі;

б) К. Маркс;

в) К. Бюхер;

г) Ф. Ліст?

Резюме

Мета вивчення теми – ознайомлення з основними поняттями та особливостями процесу еволюції світової економіки та економіки України. Розглянуто еволюція економічних систем як історично-поступових від одного етапу до іншого, як поетапного процесу та історію розвитку господарської діяльності людства.

Предмет економічної історії – історичний процес еволюції господарства окремих країн і світової економіки, вивчення господарської діяльності людства в історичному розвитку, починаючи з первісного суспільства і до сучасності.

Мета економічної історії – поглиблення економічного світогляду у сту­дентів шляхом вивчення історичного досвіду, запровадження економічних реформ, перш за все, у країнах з високорозвиненою економікою; забезпечення тісного зв’язку процесу пізнання історичного та економічного роз­витку з розвитком економічних знань у цілому.

У системі сучасних економічних знань економічна історія виконує ряд важливих, соціально значимих функцій та методологічне, навчально-мето­дичне, виховне, практичне завдання.

У курсі економічної історії вивчається господарська діяльність людства в історичному розвитку, починаючи з первісного суспільства і до сучасності; основні явища і процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій та установ; економічну політику провідних держав світу
й України. Вона досліджує загальні закономірності економічного життя,
а також його особливості в окремих країнах, застосовуючи в історико-економічних дослідженнях традиційні та новітні методи.

Значення вивчення історії розвитку господарства України пояснюється необхідністю висвітлення й усвідомлення закономірностей економічного розвитку українських земель у сучасних умовах, коли Україна стала суб’єктом ринкових відносин. Осмислення історії людства включає в себе її періодизацію, тобто установлення визначених періодів в еволюції економіки суспільства. Критерії періодизації історії суспільства пов’язані з виявленнями нової технології й соціальних зрушень, які в процесі суспільного розвитку поширюють свої ознаки в наступний період. Найбільше поширення до вивчення економічної історії здобуває цивілізаційний підхід.