Періодизація та основні риси господарства первісної доби

Епоха стародавнього світу – це перший етап у розвитку суспільства, який тривав з 40 тис. років до н. е. до V ст. н. е. (від часу танення льодовика до падіння Риму (476 р.)). Періодизація історії людства на стадії первісної доби доволі складна, має декілька варіантів, але найчастіше її поділяють на три великих етапи в залежності від матеріалу, з якого виготовлялись знаряддя праці:

1. Кам’яний вік (3 млн років тому назад – кінець III тисячоліття до н. е.). Його ділять на три періоди (рис. 2.1).

Період неоліту має різні хронологічні рамки для різних територій. Так, в Азії він продовжувався з VIII до V тис. до н. е.; в Європі – з VIII до IV тис. до н. е. (на півночі аж до III тис. до н. е.).

Цікаво знати У Європі за археологічними розкопками можна виділити спеціалізацію у полюванні не тільки на один вид тварин, але й окремо на тварин різної статі та віку в середині одного виду: в Центральній і Південній Італії мисливці забивали самців-оленів або в перший рік їх життя, або у віці 4 – 8 років (найбільша вага), у Північній Італії – полювали тільки на старих оленів (9 – 10 років), яких легше було вполювати. Джерело: Україна і світ: Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства: навч. посібн. / за ред. Б. Д. Лановика. – К.: Генеза, 1994. – 365 с.

Рис. 2.1. Етапи кам’яного періоду

Особливістю територіальної структури первісної економіки вважається її поліцентризм. До теперішнього часу виділено декілька осередків виникнення землеробства: 10 – 6 тис. років до н. е. – Північно-Західний Таїланд; 8 – 6 тис. років до н. е. – Середня Азія і Східне Середземномор’я; 7 – 6 тис. років до н. е. – Індокитай; 6 – 5 тис. років до н. е. – Іран і Середня Азія; 5 – 4 тис. років до н. е. – долина Нілу; 5 – 3 тис. років до н. е. – Індія; 4 – 1 тис. років до н. е. – Індонезія, Китай, Центральна Америка і Перу.

2. Бронзовий вік (кінець III тисячоліття – I тисячоліття до н. е.). Визначальними рисами мідно-бронзового віку було існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного землеробства, тварин­ництва, посилення поділу праці на землеробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного характеру, стає регіональним.

У III тисячолітті до н. е., окрім міді, почали використовувати її сплав з іншими металами (свинець, олово), що додавали їй твердість, – бронзу. Незабаром вона поширилася по всьому Старому Світу, але, як і раніше, була невідома в Америці.

3. Залізний вік (I тисячоліття до н. е.). У період раннього залізного віку співіснують бронзові і залізні знаряддя праці. Мотика замінюється на соху та плуг, з’являються залізні ножі, серпи, лемеші, круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла (ковальство, гончарство), розвивається птахівництво, за рахунок зростання продуктивності швидко розвивається торгівля.

У Західній Європі залізний вік поділявся на два періоди (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Особливості залізного віку у Західній Європі

Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва їх з металу, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникнення держав. Перші з них утворилися на Стародавньому Сході (Єгипет, Індія, Месопотамія) на зламі неоліту і бронзової доби.

Таким чином, поділ праці на землеробство та скотарство; перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства; виробництво додаткового продукту призвело до занепаду первісної господарської системи та зародженню рабовласництва.