Право, особа, суспільство, держава: співвідношення та взаємозв’язок

Як відомо, положення особи в суспільстві зумовлено не лише своєрідними рисами її індивідуальної особистості. Головні параметри і риси цього стану закладаються та відтворюються відповідними реаліями суспільного організму, у цілому, до яких, передусім, відносять феномени права та держави.
Характер взаємовідносин держави та особи є найважливішим показником стану суспільства, як продукту взаємодії людей в процесі їх спільної життєдіяльності. При цьому суспільство і держава, як ціле і його особлива частина, не лише взаємодіють між собою, але і співвідносяться за багатьма ознаками (Таблиця 6.1.).
Аналізуючи співвідношення суспільства та держави, варто ще раз наголосити, що постановка питання про межі державного втручання має глибинні історичні коріння, будучи пов’язаною з боротьбою буржуазії із феодально-абсолютистським свавіллям у період кризи феодалізму і нарощування тієї революційної ситуації, яка призвела феодальну систему до загибелі і до заміни феодального ладу буржуазним.Права людини (у широкому їх розумінні – особисті, соціальні, політичні) – це той бар’єр, який, проходячи на «кордоні» держави і суспільства, зумовлює межі державного втручання, тобто, врешті-решт, визначає їх характер взаємодії і співвідношення.
Так, підвалини ліберального розуміння співвідношення і взаємодії суспільства і держави були закладені у ХVІІІ-ХІХ ст.ст., коли в суспільне життя впроваджувався принцип «Laisser faire» як наріжний принцип ліберальної свідомості, що означає вимогу вилучити із життя людей будь-які обмеження й перешкоди, які суперечать їхнім правам та індивідуальній свободі. Найбільш чітко сутність правової державності в позитивному праві «старих демократій» була визначена у ст.2 Французької декларації прав людини і громадянина (1789 р.): «забезпечення природних і невід’ємних прав людини». Іншими словами, «правовий» аспект державності пов’язується з хвилею буржуазних революцій і проголошенням пріоритету природних і політичних прав особи («перше покоління прав особи»).
Проте проблеми суспільно-економічного розвитку, що їх відчула більшість країн світу наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.ст. (цілковите панування приватної власності та вільної конкуренції призвело до надмірної соціально-економічної поляризації населення, до загострення соціальних конфліктів тощо), висунули новий принцип - «Welfare state», за яким проголошується ідея про необхідність активного втручання держави в економічне і соціальне життя як засіб стабілізації господарчих, виробничих і політичних процесів, що розглядається як своєрідне сучасне втілення філософії неолібералізму (соціал-демократичної ідеології). Тобто «соціальний» аспект державності пов’язується з появою «другого покоління» прав особи (соціальних, економічних, культурних) і є по суті, наступним етапом розвитку правової державності – соціально-правової держави.
Таким чином, розкриваючи зміст співвідношення права, особи, суспільства і держави, слід зауважити, що це нерозривно пов’язані явища, оскільки держава як правова організація суспільства функціонує заради забезпечення прав людини.
Таким чином, розвиток прав людини, суспільства і держави – тісно взаємопов’язані між собою; зокрема, від правової державності, (де права визнаються) – до соціально-правової держави, (де права забезпечуються та захищаються) пролягає довготривалий і складний процес трансформації громадянського суспільства