Літературні угрупування та періодика 1920-1930-х рр.: ідеологічні протистояння, творчі роздоріжжя

У літературному процесі можна виділити два паралельні напрями: українську радянську літературу та літературу еміграції. Були змушені покинути рідний край М. Грушевський, В.Винниченко, О.Олесь; В. Самійленко, С.Черкасенко, М.Вороний, Д.Донцов, Д.Ч ижевський, Є.Маланюк, О.Ольжич і багато інших. За межами УРСР літературний процес Галичини, Буковини і Закарпаття репрезентували такі імена, як В.Стефаник, О.Кобилянська, Б. Лепкий, Б.-І. Антонич.

В УРСР у 1920-ті роки відбувся нечуваний доти розквіт літературного життя, ґрунт для якого, безумовно, був підготований по­переднім етапом розвитку української літератури. Сприяло цьому й те, що радянська влада, аби завоювати довіру селянства та україномовної інтелігенції, розпочала процес так званої «українізації», тобто широкого впровадження української мови у всі сфери життя. До літератури прийшло нове покоління молодих талановитих письменників, переважна більшість яких була активними учасниками революції та громадянської війни. Зявилося багато літературних угрупувань.

«Молодняк» (Спілка комсомольських письменників).— ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників),— «Пролітфронт»,— ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури),— МАРС (Майстерня революційного слова),— «Неокласики»,— «Нова генерація»,— «Авангард»,— «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів),— «Гарт» (Спілка пролетарських письменників),—«Плуг» (Спілка селянських письменників),

ПлугІніціатор і єдиний головаСергій Пилипенко.Його найактивніші члениАндрій Головко, АндрійПанів, ІванСенченко, Григорій Епік, Павло Усенко та інші.Висвітлювали життяукраїнського села, свідомонадавали творам доступної тапростої форми, орієнтувалисьна масовість літератури.

ГартОрганізатор, керівник – Василь Еллан-Блакитний. Члени спілки: Іван Кулик, Володимир Сосюра, Валерян Поліщук, Павло Тичина, Олександр Довженко та інші.Гарт проіснував до 1925 року, після смерті В. Еллана- Блакитного розпався.

ВАПЛІТЕ Організатор, керівник - Микола Хвильовий.Учасники: МихайлоЯловий, МиколаКуліш, ПавлоТичина, МиколаБажан, Юрій Яновський таінші.Організація стояла назасадах створення новоїукраїнської літературикваліфікованими митцями наоснові найкращих зразківзахідноєвропейськоїлітератури.

НеокласикиЦю школу творили МиколаЗеров, ПавлоФилипович, МаксимРильський, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт, якийу 30-х рр. виступав підпсевдонімом Юрій Клен. Їхназивають «п’ятірнимгроном».Неокласики,зокрема,закликали осягати вершини світовоїкультури, трансформувати їїформи та образну систему нарідному полі поезії, щобпіднести її до світовогорівня.

Літературна дискусія 1925—1928 років — публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно- естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. Дискусія виникла через глибокі розходження у розумінні природи і мети художньої творчості серед українських письменників, ідейну і політичну конкуренцію літературних організацій. Приводом до неї стала стаття Миколи Хвильового «Про „сатану в бочці’’ або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», яка була спрямована проти низькопробної «червоної графоманії».

Висловив вимогуперед новоюукраїнськоюлітературоюперестатинаслідуватиМоскву йорієнтуватися на«психологічнуЄвропу». Йоголітературнегасло «Геть відМоскви!ДайошЄвропу!»,нажаль, набралополітичного Микола Хвильовийзвучання.

Активну участь у дискусії взяли літературні організації «Гарт», «Плуг», «Ланка»- МАРС, пізніше ВАПЛІТЕ і ВУСПП, письменники і громадські діячі Микола Хвильовий, Микола Зеров, Андрій Хвиля, Сергій Пилипенко, Олександр Дорошкевич, Самійло Щупак, Микола Скрипник та ін.Найбільш резонансними були памфлети Миколи Хвильового «Апологети писаризму», «Україна чи Малоросія», «Думки проти течії», Миколи Зерова «До джерел». Величезні аудиторії зібрали диспути у Всенародній бібліотеці України в Києві 24 травня 1926 р. та в Будинку ім. Василя Еллана- Блакитного в Харкові 21 лютого 1928 р.—Літературна дискусія

На 1 січня 1982 року Спілка налічувала 8815 членів.— Спілку письменників СРСР створено 1932 року. Перший Всесоюзний зїзд радянських письменників, що відбувся 1934 року, ухвалив статут СП СРСР, в якому дав визначеннясоціалістичного реалізму як основного методу радянської літератури та літературної критики.— нників СРСР (СП СРСР) — громадська творча організація, що обєднувала професійних літераторів Радянського Союзу.—Перший з’їзд українських письменників