Правове регулювання готівкового обігу

Однією з найважливіших функцій Національного банку України є монопольне здійснення емісії національної валюти України й організація її обігу. Конституційною нормою (ст. 99) закріплено, що грошовою одиницею України є гривня. Відпо­відно до п. 3.1 ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» віл 5 квітня 2001 року¹ гроші в Ук­раїні існують в готівковій формі (формі грошових знаків) або в безготівкові й формі (формі записів на рахунках у банках). Гро­шові знаки перебувають у обігу в вигляді банкнот (паперових) і монет (металевих). Гривня (банкноти й монети) як національ­на валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, її приймають усі фізичні та юридичні особи без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами пла­тежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредити­ви й для переказів.

Правове положення державних грошових знаків визначають їхні публічно-правові характеристики:

- їх виражено в грошовій одиниці України;

- банкноти й монети мають статус єдиного законного пла­-
тіжного засобу на території України;

- виключне право їхньої емісії належить єдиному держав­ному емісійному центру -- Національному банку України;

- вони є безумовними зобов'язаннями Національного бан­ку України й забезпечуються всіма його активами.

Спеціальним державним органом, який здійснює управлін­ня грошовим обігом є Національний банк України. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року2 для забезпечення організації готівко­вого обігу Національний банк України здійснює:

¹ Офіційний вісник України. - 2001. - № 20 - Ст. 828.

² Там само. - 1999. - № 29- - Ст. 238.

Глава 13

Правові основи грошового обороту

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних оз­-
нак і дизайну грошових знаків;

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і
монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, переве-­
зення, вилучення й інкасації готівки;

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків,
інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій;

7) визначення вимог щодо технічного стану н організації
охорони приміщень банківських установ.

У контексті розгляду правової природи банкнот і монет, вітчизняних банкнот і монет слід звернути увагу на таку важ­ливу їхню характеристику, як платіжність. Цю характеристику зумовлено тим, що грошові знаки поєднують у собі грошову одиницю та матеріальний носій (паперовий або металевий). Єдність цих складників означає, що кожен із них безпосеред­ньо впливає на правове положення банкнот і монет.

Відповідно до Правил визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України, затверджених постановою Прав­ління Національного банку України від 31 березня 1999 року №152', банкноти та монети, що перебувають у обігу й виготов­лені на замовлення Національного банку України, залежно від зовнішнього вигляду внаслідок зношення можуть бути платіж­ними (придатними та непридатними до обігу) і неплатіжними.

Платіжними є введені в обіг Національним банком України, як законний засіб платежу на території України, банкноти й монети, що за ознаками платіжності повністю відповідають за­твердженому зразку, а також за критеріями зношеїтня, пошкод­жень і дефектів відповідають установленим вимогам.

Залежно від зовнішнього вигляду та ступеня зношення платіжні банкноти (монети) поділяють на придатні й непридатні до обігу. Придатні — це такі банкноти н монети, що за ознаками платіжності та дизайном повністю відповідають установленим Національним банком України зразкам, не мають пошкоджень, забруднень і зберегли естетичний зовнішній вигляд.

Офіційний вісник України. - 1999. - № 16. - Ст. 664.

Непридатні до обігу банкноти й монети це такі, що в процесі використання набули нижченаведених ознак зношення й пошкодження та з дефектами виробника. Відповідно до п. 1.2 Правил визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України установам банків заборонено видавати клієнтам (юридичним і фізичним особам) непридатні до обігу банкноти й монети, а згідно з п. 1.3 цих Правил «установи банків повинні обмінювати непридатні на придатні до обігу банкноти й монети за таких умов: якщо не виникає сумніву в їх справжності та номіналі; та якщо відсутня частина банкноти не може бути прий­нята до обміну».

Неплатіжними згідно з ч. 2 Правил визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України є банкноти й монети, вилучені Національним банком України з обігу, та ті, що не підпадають під визначення платіжних, включаючи банк­ноти, від яких залишилося менше 55% початкової площі, фаль­шиві й перероблені. Ключовою особливістю неплатіжних банк­нот і монет є те, що їх не приймає до платежів жодне підприє­мство, установа або організація, а обмінюють установи банків на придатні до обігу банкноти й монети.

Отже, платіжність як характеристика фізичного стану мате­ріального носія грошового знаку безпосередньо впливає на по­тенційну реалізацію банкнотами й монетами в сфері готівково­го обігу їхнього законодавчо встановленого статусу єдиного за­конного платіжного засобу на території України.