Правові основи грошового обороту

§ 1. Грошова система України

Категорію «грошова система» слід розглядати в двох аспек­тах, які мають відповідний зміст. По-перше, це конкретно-історичний тип організації грошових відносин; вона відбиває стан еволюції організаційно-правової форми грошового обороту. Тип грошової системи залежить від того, які метали виконують роль загального еквівалента, які гроші функціонують як засіб обігу й платежу, а також від того, який є зв'язок між паперовими та повноцінними грошима¹. Залежно від цього виділяють такі тили грошових систем: а) система металевого обігу, за якої грошо­вий товар безпосередньо перебуває в обігу й виконує всі функції грошей, а кредитні гроші розмінюють на метал; б) система об­ігу кредитних і паперових грошей, за якої повноцінні гроші витиснуто з обігу2.

Тип грошової системи - це характер зв'язку між загальним еквівалентом і грошима, що перебувають в обігу, який спочат­ку складається стихійно, а пізніше його закріплюють законо­давчим рішенням.

У правовій науці склалося досить однотипне бачення змісту категорії «грошова система». Грошова система держави є ре­зультатом державно-правового впливу на процес руху грошей, який виступає об'єктом цього впливу.

Грошова система — категорія особливого роду. її особливість полягає в тому, що вона одночасно належить до економічного базису й політичної надбудови. Як базисна категорія, грошова система є сукупністю економічних відносин, що складаються в процесі функціонування грошового обороту між його суб'єкта­ми на території держави. Будучи надбудовним явищем, ця сн-

1 Див.: Федоренко В М. Денежное обращение и кредит капиталисти-

ческих стран. — К.: Вища школа, 1982. — С. 172.

2 Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов / Под ред. Е. Ф. Жукова - М.: ЮНИТИ, 1999. - С. 66.

стема є державно-правовою формою організації грошового обо­роту, включаючи сукупність державних органів, які здійсню­ють управління грошовим оборотом і наділені для цього відпо­відним правовим статусом. Отже, грошова система в пертому випадку є об'єктивною економічною категорією, а в другому -правовою.

Єдність економічного й правового аспектів організації гро­шового обороту є визначальним моментом сутності грошової системи держави. Виокремлення різних аспектів грошової сис­теми є певною мірою результатом використання метолу науко­вої абстракції. Насправді ж економічний і правовий аспекти грошової системи нерозривно взаємопов'язано. Тому за своєю природою категорія, яку ми розглядаємо, - економіко-правова. Показовою з цього погляду є позиція А. С. Гальчинського. На його думку, інституційне регулювання грошових відносин у межах чинної в тій чи іншій країні грошової системи є однією з основних функцій держави. Законодавчими актами закріплю­ють основні функціональні ланки грошової системи: грошові знаки, які наділено державою законною платіжною силою; фор­ми безготівкового обігу; порядок емісійного процесу й харак­тер його кредитного забезпечення; механізм організації регу­лювання грошового обігу; нормативних валютних відносин. Законодавчими нормами визначають також структуру та функ­ціональні обов'язки грошово-кредитних інститутів держави, спо­соби їхньої взаємодії, основні принципи, напрями й механізм реалізації грошової політики, яку вони здійснюють¹.

Таким чином, із урахуванням викладених підходів під гро­шовою системою України слід розуміти організаційно-правову форму грошового обороту на її території.

Зміст грошової системи потрібно розглядати як внутрішню форму організації грошового обороту. Використання терміна «організація» передбачає внутрішню впорядкованість змісту певного системного об'єкта.

Важливим моментом теоретичного аналізу змісту грошо­вої системи є визначення поняття -«елемент грошової системи». В. А. Карташев особливо відзначає, що «зміст виокремлення

¹ Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи 19» - С. 262.

Глава 13

Правові основи грошового обороту

елемента системи полягає насамперед не в його «фізичній», матеріальній інтерпретації, а саме у визначенні його співвідно­шення з усією системою, в з'ясуванні тієї «ролі», яку він відіграє в створенні глобального ефекту, але з іншого боку, саме матер­іальна конкретність елемента дозволяє окреслити «конструк­тивні», морфологічні контури системи¹

Методологічну значущість дослідження структури грошової системи ми вбачаємо в тому, що саме так створюють теоретич­ну організаційну-правову модель функціонування грошового обороту в Україні. Перш ніж перейти до детального розгляду структури грошової системи, зауважимо, що специфіку елемен­тного складу будь-якої національної грошової системи зумов­лено її типом. Відповідно й особливості правового режиму гро­шової системи залежать від типу останньої.

Л. А. Лунц зазначав, що регулююча діяльність держави в сфері грошового обігу знаходить своє формальне завершення в тому, що всі грошові знаки, що випускає уряд чи з його дозво­лу, об'єднано в грошову систему країни, яку з юридичного по­гляду визначають як сукупність різних видів грошових знаків, виражених у одній і тій самій грошовій одиниці, що визначає їхню відносну платіжну силу².

Можна виділити два основних підходи до визначення змісту терміни „грошова система»: а) у вузькому смислі це су­купність державних грошових знаків і організація їхнього об­ігу; б) в широкому смислі під грошовою системою слід розумі­ти сукупний процес функціонування грошового обороту на те­риторії держави, тобто, як зазначає М. І. Савлук, «за сферою охоплення економічних відносин грошова система — явище над­звичайно широке, адекватне всьому грошовому обороту»³. Як бачимо, структура грошової системи є похідною від її змісту, що має безпосереднє значення для законотворчої діяльності.

Грошова система будь-якої держави є об'єктом правового регулювання. Правове регулювання грошового обороту слід

розглядати не тільки як спосіб упорядкування процесу руху грошей. Роль права в цьому регулюванні полягає в тому, що воно, як відзначає Р. О. Халфіна, є формою суспільних відно­син, нерозривно пов'язаною зі змістом, обумовленою ним і без­посередньо впливаючою на нього»¹. Тому грошову систему дер­жави потрібно розглядати саме як правову форму організації грошового обороту.

Першим елементом грошової системи, її, так би мовити, об­личчям є грошова одиниця, Л. О. Новосьолова визначає гро­шову одиницю (чи одиницю рахунку) як таку, що встановлює законодавство про грошову систему; одиницю, в якій відбито вартість (ціну) товарів, робіт, послуг. У національних грошо­вих одиницях ведуть облік вартості майна, в них визначено номінал грошей, які випускає (емітує) певна держава2. В Ук­раїні відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою оди­ницею є гривня.

Сучасну сторінку в Історії гривні відкрито на початку остан­нього десятиріччя XX ст. Приводом до цього послужив процес національно-державного відродження України. Національні гроші ті грошову систему традиційно розглядають як найваж­ливіші атрибути державності. Тому вже на первинному етапі побудови незалежної Української держави було висловлено ідею введення власної грошової одиниці й створення самостійної гро­шової системи.

У розділі VI Декларації про державний суверенітет України проголошено, що Українська РСР самостійно створює банків­ську, цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує Державний бюджет, а за потреби вводить свою грошову одини­цю³. Закон «Про економічну самостійність Української РСР» (ст. 6) закріпив право республіки на самостійну організацію грошового обігу на її території¹.

У другій половині І991 року Україна взяла курс на побудо­ву незалежної держави. Введення національної валюти й фор-

¹ Див.: Карташев В. Л. Система систем. Очерки общей теории и методологи. — М. Прогресс-Академия, 1995. - С. 296.

¹ Див.: Лунц Л. А. Дельги и денежные обязательства в гражданском праве. - М. Статут, 1999. — С. 57.

³ Див.: Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука -К.: КНЕУ, 2001. С. 154.

¹ Див.: Халфина Р. О. Право как средство социального управлення. -М.: Наука, 1988. - С. 81.

^! Див.: Новоселова Л. А. Валюта долга и валюта платежа в денежных обязательствах // Закон - 2000. - № 3. - С. 99.

³ Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990 - № 31. - Ст. 429

4 Там само. - 1990. - № 34. - Ст. 499.

Глава 13

Правові основи грошового обороту

мування самостійної грошової системи стали одним із основних пріоритетів трансформацій у економічній сфері. З розпадом СРСР подальше існування єдиної грошової системи в межах міждержавного простору стало неможливим, і перед кожною з колишніх союзних республік постала потреба створення влас­ної грошової системи.

Введення гривні — повноцінної національної валюти — було здійснено в перебігу проведення грошової реформи у вересні 1996 року. Однак, цьому передувала низка подій, які внесли кардинальні зміни в діючу грошову систему. Кожну з проведе­них трансформацій у системі організації грошових відносин за своїм значенням може бути названо грошовою реформою. Але, як справедливо зазначають фахівці, якщо виходити із суті й внутрішньої логіки здійснених заходів, слід визнати, що було проведено одну грошову реформу, яка тривала майже п'ять років'.

У процесі проведення грошової реформи можна виділити три етапи: перший — введення в готівковий обіг тимчасової валюти українського карбованця (купона багаторазового використання) з 10 січня 1992 року; другим етапом було вве­дення в листопаді того ж року в безготівковий оборот карбованця; третій, завершальний етап -- випуск у обіг у вересні 19% року гривні - повноцінної національної української валюти.

Наступним після національної грошової одиниці елементом грошової системи України є масштаб цін. З'ясування його сут­ності як невід'ємного, але досить специфічного елемента гро­шової системи, на наш погляд, може бути проведено під час розгляду його генезису. За доби існування примітивних грошо­вих форм функцію масштабу цін у різних соціальних колекти­вах виконували речі, які використовували як загальноприйняті мінові посередники. Згодом, коли золото стало виконувати грошові функції, сформувався ваговий масштаб цін, оскільки в обігу перебувало золото у вигляді зливків різної ваги. Цей істо­ричний чинник зберігає своє значення й сьогодні; грошовою

¹ Див.: Савлук М. Нова національна валюта гривня працює на еконо­міку України // Фінанси України. - 1997. - № 2. — С. 21; Лютий /. О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія. — К.: Атіка, 1999. - С. 74.

одиницею у Великій Британії є фунт стерлінгів. Зі зміною типу грошової системи, з переходом від золотозливкового до золотодевізного стандарту суттєво змінюється природа масштабу цін - він набуває яскраво вираженого державно-правового змісту, оскільки нормативно закріплював зв'язок між грошима в обо­роті й дорогоцінним металом, який вони представляли, що зна­ходило безпосередній вираз у формуванні державою правового механізму забезпечення кредитних грошей.

Будучи величиною грошової одиниці, масштаб цін змінюється під впливом дії низки об'єктивних чинників. Серед них, на наш погляд, потрібно виокремити такі: а) встановлений держа­вою й нормативно закріплений ваговий вміст дорогоцінного ме­талу в грошовій одиниці; 6) правовий механізм ціноутворення в державі; в) інфляція; г) проведення деномінації як одного з видів грошових реформ. Зміна масштабу ціп відбувається під впливом як одного з цих чинників, так і різних їхніх сукупно­стей. Особливістю цих чинників є те, що вони мають державно-правовий характер, і лише інфляція має переважно економічну природу.

Третім елементом у запропонованій структурі грошової сис­теми України є види державних грошових знаків. Готівка є найбільш простим і сприйнятим елементом грошової системи. До того ж вона одночасно є найдавнішим із них, оскільки, виник­нувши, натуральні форми грошей мали вираз саме грошових знаків, Значення готівкових коштів на сучасному етапі розвит­ку економічних відносин пов'язано з тим тривалим періодом, коли саме вони були єдиною грошовою формою. Незважаючи на стрімкий розвиток і вдосконалення системи безготівкових розрахунків, грошові знаки не втрачають власної актуальності, виконують усі грошові функції, залишаючись найліквіднішою формою грошей і важливим складником національних грошо­вих систем.

В Україні види державних грошових знаків мають подвійне законодавче закріплення: по-перше, в ч. 2 ст. 34 Закону «Про Національний банк України» встановлено, що «готівка знахо­диться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперо­вих) і монет (металевих)»; по-друге, в п. 3.2 ст. З Закону Ук­раїни «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» перед­бачено, що «грошові знаки випускаються у формі банкнот і

монет, що мають зазначену на них номінальну вартість». Це означає, що законодавцем встановлено вичерпний перелік дер­жавних грошових знаків, які можуть перебувати в обігу на те­риторії України. Будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені не Національним банком України й виготовлені з метою здійснен­ня платежів у господарському обороті визначено в ст. 1 Закону «Про Національний банк України» як грошові сурогати.

З урахуванням того, що вищевказаними законодавчими нор­мами передбачено функціонування в грошовому обігу в Ук­раїні лише двох визначених видів грошових знаків, вважаємо, що потрібно внести зміни до визначення терміна «валюта Ук­раїни» в ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систе­му валютного регулювання і валютного контролю», оскільки на сьогодні до змісту цього терміна включено грошові знаки у вигляді казначейських білетів.

Казначейські білети перебували в грошовому обігу на тери­торії СРСР після проведення грошової реформи 1960 року. Ста­тус казначейських білетів мали грошові знаки номіналом 1, 3 і 5 карбованців. Інші паперові грошові знаки номіналом 10, 25, 50 і 100 карбованців мали статус білетів Державного банку СРСР. Між банкнотами та казначейськими білетами існувала формальна відмінність. Вона полягала в різному порядку їхнього забезпечення. Білети Держбанку СРСР забезпечувалися золо­том, іншими дорогоцінними металами та іншими активами Дер­жбанку СРСР, а казначейські білети забезпечувалися всім на­дбанням Союзу РСР.

Відповідно до ч. З ст. 34 Закону «Про Національний банк України», банкноти й монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку України й забезпечуються всіма його ак­тивами. У цьому формулюванні слід вирізнити два конститу­тивних елементи, що визначають правову природу вітчизняної готівки: банкноти й монети є безумовними зобов'язаннями На­ціонального банку України, а також порядок їхнього забезпе­чення.

Банкноти й монети, якщо виходити з визначення ст. 35 За­кону «Про Національний банк України», мають однакову пра­вову природу, оскільки вони є єдиним законним платіжним

Правоті основи грошового оборогу

засобом на території України, їх приймають усі фізичні та юридичні особи без будь-яких обмежень на всій території Ук­раїни за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви й для переказів.

Між банкнотами і монетами немає суто юридичних відмінно­стей. Про це свідчить застосування єднального сполучника *і» при викладенні норм, що визначають статус цих грошових знаків. Відмінність між ними полягає лише в різких фізичних властивостях: банкноти — це паперові грошові знаки, а монети - металеві.

Про банкноту як про зобов'язання емісійного банку можна говорити лише тоді, коли є двобічний цивільно-правовий зв'я­зок між суб'єктами такого зобов'язання. Такий зв'язок наяв­ний лише за умови вільного розміну банківських білетів на дорогоцінний метал. Законодавче положення про визнання банкнот і монет безумовними зобов'язаннями Національного банку України та їхнє забезпечення всіма його активами слід розглядати не з цивільно-правового погляду, а саме з точки зору реалізації покладеної на Національний банк України кон­ституційної функції — забезпечення стабільності грошової оди­ниці України.

Крім вищевказаних елементів у структурі грошової системи слід виокремити Національний банк України, який є емісійним центром та спеціальним органом, що здійснює регулювання грошового обороту в Україні, а також дві підсистеми: готівко­вого обігу та безготівкового обороту.