Банківське регулювання й банківський нагляд

Специфічними формами управління банківською системою є банківське регулювання й банківський нагляд. Згідно із Зако­ном про НБУ (п. 8 ст. 7) однією з функцій Національного бан­ку України є здійснення банківського регулювання та нагляду. Порядок здійснення банківського регулювання та нагляду ре­гулює розділ X Закону про НБУ, розділ IV Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також інші нормативно-правові акти Національного банку України.

Відповідно до ст. 1 Закону про НБУ «банківське регулю­вання - одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за

¹ Див,: ч. 2 ст. 93 Бюджетного кодекса Росийской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. — 1998. — № 31. - Ст. 3823.

Фінансово-правові основи регулювання банківської,,.

порушення банківського законодавства». Зміст поняття «бан­ківське регулювання» включає в себе більш вузьке за змістом поняття «банківський нагляд».

Основною метою банківського регулювання та нагляду є безпека й фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Метою банківського регу­лювання є:

забезпечення дотримання державних, суспільних і приват­них інтересів у процесі підприємницької діяльності кредитних організацій;

забезпечення безперервного грошового обігу, ефективності платежів і міжбанківських розрахунків між суб'єктами еконо­мічного обороту, безперебійного функціонування платіжно-роз­рахункової системи в межах банківської системи¹.

Банківське регулювання в Україні здійснює Національний банк України, адже саме цей державний орган наділено спе­ціальною компетенцією в сфері управління банківською систе­мою. Законодавство визначає форми банківського регулюван­ня. Відповідно до ст. 66 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснює Національний банк України в таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їхньої діяльності;

2) встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового
характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків,

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття
ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

¹ Див.: Гейвандов Я. А. Банковское регулирование в Российской Федерации // Банковское право Российской Федерации. Особенная часть: В 2 т.: Учебник / Отв. ред. Г. А Тосунян- - М, 2001. - Т. 1. - С. 283.

Глава 14

Фінансово-правові основи регулювання банківської...

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи ва­
лютні інтервенції;

8) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту й експорту капіталу.

Сукупність фори банківського регулювання спрямовано на створення єдиних державних стандартів банківської діяльності в Україні, що дозволяє забезпечувати рівні умови під час здійснення діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ і стабільність банківської системи України.

Банківський нагляд законодавець визначає (ст. 1 Закону про НБУ) як систему контролю й активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання в процесі їхньої діяльності законодавства України й установлених нормативів, із метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Сферою наглядової діяльності Національного банку Украї­ни фактично є нижній рівень банківської системи. Нагляд по­ширено на всі банки, їхні підрозділи, афілійованих і спорідне­них осіб на території України та за кордоном, установи інозем­них банків в Україні, а також інших юридичних і фізичних осіб у частині дотримання Закону України «Про банки і банків­ську діяльність»щодо здійснення банківської діяльності.

Під час здійснення банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їхніх керівників усу­нення порушень банківського законодавства, виконання норма­тивно-правових актів Національного банку України для уник­нення або подолання небажаних наслідків, що можуть постави­ти ПІД загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній і консолідованій основі та застосовує заходивпли­ву за порушення законодавства щодо банківської діяльності.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» у разі порушення банками або іншими особа­ми, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодав­ства, нормативно-правових актів Національного банку України

або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно до вчиненого порушення має право застосу­вати заходи впливу, до яких належать:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та
вжиття потрібних заходів для виправлення ситуації, зменшен­-
ня невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано ви­-
соких процентних виплат за залученими коштами, зменшення
чи відчуження неефективних інвестиції!;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради
банку, правління (ради директорів) банку для прийняття про­
грами фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації
банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи
визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усу­-
нення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) вішання розпорядження щодо:

а) зупинення виплати дивідендів або розподілу капіталу в
будь-якій іншій формі;

б) встановлення для банків підвищених економічних норма­
тивів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за
кредитами та іншими активами;

г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окре­-
мих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ри-­
зику;

д) заборони надавати бланкові кредити;
є) накладення штрафів на:

керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

банки відповідно до Положення про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженого постановою Правління Національного банку України віл 29 грудня 2001 року №563',але в сумі не більше ніж один відсоток від суми зареєстровано­го статутного фонду;

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної частки в банку використовувати право голосу придба-

¹ Офіційний вісник України. - 2002. -.№ 5. - Ст. 153

Глава 14

них акцій (паїв) у разі грубого порушення ним вимог Закону «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів Національного банку України;

ж) тимчасової, до усунення порушення, відсторонення поса­-
дової особи банку в разі грубого порушення нею вимог Закону
«Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових
актів Національного банку України;

з) реорганізації банку;

и) призначення тимчасової адміністрації.

Виключним заходом впливу є відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку. Основою застосування цього заходу впливу є порушення Закону «Про банки і банківську діяльність» чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання ознак неплатоспроможності.

Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, за­твердженим постановою Правління Національного банку Ук­раїни від 28 серпня 2001 року № 369¹ (п. 1.3), передбачено, що для ведення щоденного контролю за діяльністю банків і вико­нанням ними вимог Національного банку України щодо усу­нення допущених порушень може бути встановлено особливий режим контролю за їхньою діяльністю, що є додатковим інстру­ментом банківського нагляду, який здебільшого використову­ють разом із заходами впливу в разі виникнення в банку некерованої ситуації. Рішення про встановлення особливого режи­му контролю приймає Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків або заступ­ник Голови Національного банку України (куратор служби банківського нагляду), або у виняткових випадках на строк до одного місяця для подальшого розв'язання питання щодо діяль­ності банку - Комісія при територіальному управлінні Націо­нального банку України з питань нагляду та регулювання діяль­ності банків з повідомленням про це Генерального департамен­ту банківського нагляду Національного банку України протягом трьох робочих днів.

Фінансово-правові основи регулювання банківської...____________

Заходи впливу застосовує Національний банк України на підставі, а) результатів інспекційних (планових і позаплано­вих) перевірок діяльності банків чи їхніх філій; б) результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоден­них балансів тощо; в) результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, вповноваженими відповідно до чинного законодавства на їхнє здійснення.

Вибір заходів впливу, які мають бути адекватними вчинено­му порушенню банківського законодавства, має здійснюватисяз урахуванням характеру допущених банком порушень; при­чин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загально­го фінансового стану банку та рівня достатності капіталу; роз­міру можливих негативних наслідків для кредиторів і вклад­ників.

У разі виконання банком прийнятих зобов'язань і покра­щення показників діяльності Національний банк України може достроково відмінити застосовані заходи впливу на визначений строк (частково або зовсім).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поняття та зміст банківської системи України.

2. Правовий статус Національного банку України.

3. Банківське регулювання в Україні: поняття й форми.

4. Правове регулювання банківського нагляду.

1 Офіційний вісник України. - 2001. - № 41. - Ст. 1864.

Глава 15

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН

§ 1. Поняття валюти та валютних цінностей

Нормативне визначення змісту понять «валюта» та «валютні цінності» має безпосереднє значення в процесі організації сис­теми валютного регулювання й валютного контролю в державі, адже саме через указані поняття законодавець визначає перелік валютних операцій, порядок проведення яких регламентовано нормативно-правовими актами валютного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року¹ поняття «валютні цінності» включає такі елементи:

валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казна­чейських білетів², монет і в інших формах, що перебувають у обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучають з нього, але Підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають у обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредит­но-фінансових установах;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акре­дитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банк­нот, казначейських білетів, монет, що перебувають у обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучають з нього, але

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1993 - № 17 - Ст. 184.

² Казначейські білети не може бути включено до грошових знаків, які перебувають у обігу в Україні, оскільки згідно з ч. 2 ст. 34 Закону Украї­ни «Про Національний банк України» готівка знаходиться в обігу в виг­ляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (металевих). Ви­пуск грошових знаків у інша формах чинним законодавством не передбачено.

Правове регулювання валютних відносин

підлягають обмінові на грошові знаки, які знаходяться у обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на ра­хунках або вносять до банківських та інших кредитно-фінансо­вих установ за межами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бонн, векселі (тратти), боргові розписки, акре­дитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній ва­люті або банківських металах;

банківські метали - золото, срібло, платина, метали плати­нової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповід­но до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

У системі валютних цінностей особливий статус мас валюта України. Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено, що «гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для прове­дення переказів».

Важливою характеристикою національних валют є поняття конвертованості. В загальному вигляді конвертованість валюти визначають регламентованим внутрішньодержавним законодав­ством і міжнародно-правовими актами, порядком обміну націо­нальної валюти на іноземну. Основу конвертованості складає постійний взаємозв'язок грошового обігу країни з грошовим обігом інших країн через механізм валютного ринку й валютно­го курсу'.

Залежно від обсягу обмежень на обмін валюти, слід виокре­мити три типи конвертованості:

1) конвертованість за поточними операціями — їй при­таманна відсутність валютних обмежень за поточними опера­ціями;

Валютное регулирование в системе государственного управления экономикой: Учебник / Под общ. ред. В. М. Крашенинникова - М 2003 - С. 90.

Глава 15

Правове регулювання валютних відносин

2) конвертованість за операціями, пов'язаними з рухом капі­-
талу, означає відсутність обмежень під час здійснення відпові-
дної групи валютних операцій, визначених національним ва­-
лютним законодавством;

3) повна конвертованість валюти передбачає відсутність будь-
яких обмежень під час здійснення валютних операцій як рези­-
дентами, так і нерезидентами окремої держави.

Повністю конвертованою валютою є валюта, яка відповідає вимогам внутрішньої та зовнішньої конвертованості. Внутріш­ня конвертованість означає, що кожний громадянин цієї краї­ни, який має платіжні засоби в національній валюті, має право без обмежень і перешкод переказувати їх за кордон або вільно обмінювати на іноземні платіжні засоби згідно зі встановленим обмінним курсом. Зовнішня конвертованість передбачає право іноземного суб'єкта без обмежень розпоряджатися національ­ними платіжними засобами і насамперед обмінювати їх на іно­земні платіжні засоби за встановленим курсом¹.

За ступенем конвертованості національні валюти поділяють на вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані. В основі цієї класифікації лежить наявність або відсутність валютних обмежень, що зумовлює відповідну сферу викорис­тання конкретної валюти. Відповідно до Класифікатора іно­земних валют, затвердженого постановою Правління Національ­ного банку України від 4 лютого 1998 року №34², вільно кон­вертовані валюти поділяють на дві групи. До першої групи належать валюти, які широко використовують для здійснення платежів за міжнародними операціями та продають на голов­них валютних ринках світу. Другу групу складають валюти, які широко не використовують для здійснення платежів за міжна­родними операціями й не продають на основних валютних рин­ках світу.

Неконвертованими є валюти країн, у яких за всіма видами валютних операцій наявні валютні обмеження. Такі валюти пе­ребувають у обігу лише в одній країні, Неконвертованими є валюти держав, які не ратифікували VIII Договору про Міжна-

родний валютний фонд, яким передбачено незастосування об­межень за платежами та переказами за поточними міжнародни­ми угодами, а також відмову від будь-яких дискримінаційних заходів або практики множинності валютних курсів.

Особливе місце в класифікації валют займають резервні ва­люти. Резервними є валюти держав, у яких центральні банки інших країн і міжнародні фінансові інститути формують власні валютні резерви. Такими валютами є валюти економічно най­розвиненіших країн: долар СШЛ, британський фунт стерлінгів, швейцарський франк, колективна валюта держав Європейської валютної системи — євро.