Глава 12. § 1. Загальна характеристика страхування

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ

§ 1. Загальна характеристика страхування. Особливості державного страхування

Страхування є самостійною ланкою фінансової системи Ук­раїни. Воно виступає в двох відокремлених формах: у формі соціального страхування (державного її недержавного) та стра­хування, яке пов'язано з непередбачуваними надзвичайними подіями. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забез­печення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати пра­цездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком і в інших випадках, передбаче­них законодавством. Це право гарантовано загальнообов'язко­вим державним соціальним страхуванням за рахунок страхо­вих внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних зак­ладів для догляду за непрацездатними.

Аналіз страхування передбачає його деталізацію в економіч­ному аспекті й з матеріальної точки зору. Наприклад, Н. І. Хімічева зазначає, що в економічному аспекті страхування ста­новить систему економічних відносин із приводу створення централізованих і децентралізованих резервів грошових і мате­ріальних коштів, необхідних для покриття непередбачених по­треб суспільства та його членів. Матеріальний аспект передба­чає створення грошових фондів спеціалізованих установ - стра­хувальників, які використовують для відшкодування шкоди, що зумовили нещасні випадки, тобто з настанням певних дій¹.

Таким чином, за своїм змістом страхування являє собою систему відносин із формування й використання централізова-

Відомості Верховної Ради України. — 1991. - № 38. - Ст. 508.

¹ Финансовое право: Учебник / Отв. Ред. Н. И. Химичева. -- М: Юристь, 1999. - С. 495.

Глава 12

Правове регулювання загальнообов'язкового...

них і децентралізованих фондів, які необхідні для фінансуван­ня непередбачених потреб суспільства та його членів, відшко­дування шкоди, яка виникла внаслідок стихійного лиха та інших подібних подій. У модельному законі про державне соціальне страхування, який було прийнято на десятому пленарному за­сіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД 6 грудня 2000 року, державне соціальне страхування визначе­но як частину системи соціального забезпечення, яку організо­вано державою в інтересах застрахованих із метою забезпечен­ня державних гарантій від можливих наслідків соціальних та/ або професійних ризиків, і полягає в матеріальному забезпе­ченні застрахованих осіб, наданні їм соціальної, медичної і ре­абілітаційної допомоги.

Характерними ознаками страхування є:

1) імовірний характер відносин, згідно з яким неможливо визначити заздалегідь конкретного страховика, час настання страхового випадку тощо;

2) поворотність коштів, яка полягає в тому,що страхові
платежі після об'єднання їх у страховий фонд підлягають (за
відрахуванням витрат за послуги страхової компанії) виплаті
страхувальнику;

3) перерозподільний характер відносин, який регулює участь
більшої кількості осіб, що вносять страхові внески до фонду,
ніж кількість осіб, які отримують право на виплати зі страхо­-
вого фонду;

4) цільове використання створюваного фонду, тобто витра­-
чання страхових ресурсів здійснюють виключно в суворо ви­
значених випадках, що обумовлено умовами договору.

Призначення страхування та його суспільна сутність най­повніше проявляються в його функціях. Виділяють такі функції: розподільчу, яка в страхуванні виявляється в формі поперед­ження, відновлення, ощадну та контролюючу¹. Попереджувальна функція дозволяє здійснювати досить широку систему проф­ілактичних заходів, інвестувати кошти страхових фондів відпо­відно до програми, державні цінні папери тощо.

1 Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право: Учеб. пособие. - Харьков: Легас, 2003. - С. 258.

Відновлювальна функція дозволяє повністю або частково Відні кодувати втрати внаслідок страхового випадку, виплатити обумовлену законодавством або договором грошову суму. Ощад­на функція дозволяє акумулювати грошові кошти за їхнім цільо­вим призначенням використання. Контролююча функція обу­мовлює надходження коштів страхового фонду на суворо ви­значені цілі, в певних випадках і певному колу суб'єктів.

Учасниками процесу в сфері соціального страхування є дер­жава, страховики та страхувальники. Держава розробляє й приймає законодавство з питань соціального страхування. Стра­ховики, якими є фонди соціального страхування, контролюють його виконання. Страхувальники, в ролі яких виступають ро­ботодавці, а в окремих випадках і застраховані особи, викону­ють покладені на них обов'язки й несуть відповідальність.

В Україні є три форми фондів соціального страхування: Фонд страхування від нещасних випадків, Фонд страхування на ви­падок безробіття. Фонд страхування від непрацездатності, кож­ний із яких відокремлено, в межах своїх повноважень здійснює перевірки правильності нарахування, своєчасності й повноти перерахування та надання страхових внесків тощо.

Фонд страхування від нещасних випадків — це некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який за­тверджує а правління. Нагляд за діяльністю Фонду соціально­го страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду¹.

Фонд страхування на випадок безробіття є цільовою цен­тралізованою структурною липкою, членами якої є всі застра­ховані особи. Цей Фонд виступає як некомерційна самоврядна організація, кошти якої не включають до складу Державного бюджету України. Фонд є правонаступником Державного фон­ду сприяння зайнятості населення, що ліквідувався. Обов'яз­ком Фонду страхування на випадок безробіття є контроль за

Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування віл не­щасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності: Закон України віт 23 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 47. - Ст. 403.

Глава 12

Правове регулювання загальнообов'язкового...

правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіт­тя, правильністю призначення роботодавцем і виплати застра­хованим особам допомоги з часткового безробіття¹.

Фонд страхування від непрацездатності провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, і забезпечує. їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Цей Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів і є некомерційною самовряд­ною організацією. Гарантом надання Фондом матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, його стабільної діяльності є держава.

Управління страховими фондами здійснюють на паритетній основі держава й представник суб'єктів соціального страхуван­ня. Державний нагляд у сфері обов'язкового державного со­ціального страхування здійснює спеціально вповноважений Ка­бінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Роль і значення страхування багатогранні. Страхування має важливе значення в забезпеченні постійного функціонування господарчих суб'єктів і нормальної роботи громадян-підпри­ємців. Треба відзначити, що системи органів державного стра­хування як самостійної системиорганів державного управління на сучасному етапі не існує.

Відносини в галузі страхування, які регулюють норми фінан­сового права, залежно від суб'єктів, що беруть у них участь, можна класифікувати на такі кили:

1) відносини між державою в особі Уряду України й органа­
ми виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю;

2) відносини між органами виконавчої влади з нагляду за
страховою діяльністю та органами-страховиками з приводу вста­-
новлення правил формування й розміщення страхових резервів,
надання ліцензій, організації страхової діяльності тощо;

3) відносини між державними органами й страховиками з
приводу обмеження монополізму на страховому ринку;

4) відносини між державними контрольними органами й стра­ховиками.

Залежно від правового режиму, суб'єктного складу, методів регулювання страхові фонди поділяють на децентралізовані (які створюють самі господарчі суб'єкти для ліквідації непередба­чених збитків і витрачають на їхній розсуд) і централізовані (формують цільовий фінансовий резерв держави).

Виділяють кілька різновидів страхових фондів на певних рівнях':

1) децентралізовані страхові фонди підприємств;

2) відомчі страхові фонди, які створюють на рівні міністерств,
відомств тощо;

3) резервний фонд бюджету для здійснення непередбачених
витрат, що не мають постійного характеру, порядок викорис-­
тання коштів із якого визначає Кабінет Міністрів України;

4) сукупний фонд централізованих резервів державного стра-­
хування, який створюють за рахунок децентралізованих над­
ходжень.