Державне мито

Державне мито становить плату, яку справляють за здій­снення юридично значущих дій у інтересах юридичних і фізич­них осіб уповноваженими на це компетентними органами й ви­дачу їм відповідних документів, що мають правове значення. Особливості застосування механізму державного мита регулює Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року¹.

Платниками державного мита виступають юридичні й фізич­ні особи, які звертаються до відповідних органів і в інтересах яких останні здійснюють юридично значущі дії і видають доку­менти, що підтверджують це. Об'єктом оподаткування висту­пають певні дії, з яких справляють державне мито (з позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрації актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Українуосіб із інших країн, видачі паспортів, прописки тощо).

Державне мито справляють:

1) із позовних заяв, заяв із переддоговірних спорів, заяв
(скарг) у справах окремого провадження її скарг на рішення,
прийняті щодо релігійних організацій, із апеляційних скарг на
рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а
також за видачу судами копій документів;

2) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банк­-
рутство, які подають до господарських судів, і апеляційних і
касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про
їхній перегляд за нововиявленими обставинами;

3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальни­ми конторами й виконавчими комітетами, а також за видачу
дублікатів нотаріально засвідчених документів;

Відомості Верховної Ради України - 1993. - № 13. - Ст. 113

Глава 10

Правові основи оподаткування в Україні

А) за реєстрацію актів громадянського стану, а також ви­дачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів гро­мадянського стану й свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповнен­ням, виправленням і поновленням записів актів громадянсь­когостану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про
запрошення в Україну осіб із інших країн, за продовження
строку їхньої дії і за внесення змін до цих документів; за про­-
довження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного
пройду через її територію (перебування в Україні іноземців і
осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії
посвідчення на проживання в Україні іноземцям і особам без
громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, тран­-
зитного проїзду через її територію, а також із заяв про прий­-
няття до громадянства України або про вихід із громадянства
України;

6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України
(крім обміну нині чинного паспорта на паспорт нового зразка);
за оформлення нового зразка паспорта громадянина України
для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закор­-
донного паспорта на право виїзду за кордон або продовження
строку його дії;

7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

8) за видачу дозволів на право полювання й рибальства;

9) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, окрім об­-
лігацій державних і місцевих позик, та з видачі приватизацій­-
них паперів;

10) за операції з об'єктами нерухомого майна,які здійсню­-
ють на товарних біржах, окрім операцій із примусового відчу­-
ження такого майна у випадках, передбачених законами Ук­раїни;

11) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендера)
об'єктами нерухомого майна, крім операцій із примусового
відчуження такого майна у випадках, передбачених законами
України;

12) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв)
на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з
підтриманням чинності патентів на сорти рослин;

13) за подання до Кабінету Міністрів України проекту ство­рення промислово-фінансової групи.

Перелік ставок державного мита становить досить великий список, оскільки встановлюють стосовно конкретних видів об'єктів обкладання (вчинених дій).

Досить широко представлено систему пільг, які використо­вують і щодо юридичних, і щодо фізичних осіб (позивачів під час подачі позову про стягнення аліментів; посвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави; інваліди ї і II групи, Пенсійний фонд Україні! тощо).

Державне мито сплачують за місцем розгляду й оформлен­ня документів і зараховують до бюджету місцевого самовряду­вання, крім мита, що справляють із позовних заяв, які подають до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх пере­гляд за нововиявленими обставинами, а також за дії, пов'язані з отриманням патентів на сорти рослин, підтриманням їхньої чинності, і за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи, яке зараховують до Державного бюджету України.