Інформаційна діяльність. Основні види та напрями

Згідно ст. 12 Закону України “Про інформацію” під інформаційною діяльністю розуміється сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов’язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування.

Основні напрями інформаційної діяльності визначені статтею 13 Закону України “Про інформацію”. Це:

- політичний;

- економічний;

- соціальний;

- духовний;

- екологічний;

- науково-технічний;

- міжнародний напрями тощо.

Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім фізичним та юридичним особам в межах їх прав, функцій, повноважень і свобод. Держава постійно дбає про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків даних, баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.

У ст. 14 Закону України “Про інформацію” законодавцем визначені основні види інформаційної діяльності. До них відносяться: одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Зазначені види інформаційної діяльності здійснюються у порядку, передбаченому Законом України “Про інформацію” та іншими законодавчими актами в галузі інформації.

Для забезпечення успішного функціонування і розвитку національних інформаційних ресурсів в Україні здійснюються фундаментальні наукові дослідження в галузі інформаційної діяльності, створюються умови для здобуття професійної освіти в галузі інформаційної діяльності через систему державних та комерційних навчальних закладів. Порядок створення навчальних закладів інформаційного напряму (журналістики, статистики, бібліотечної та архівної справи, науково-інформаційної діяльності, інформатики та обчислювальної техніки) та принципи їх діяльності, згідно ст. 15 Закону України “Про інформацію”, визначаються Законом України “Про освіту” та іншими законодавчими актами.

Крім того, створюються наукові установи, науково-виробничі підрозділи, об’єднання, асоціації, центри нових інформаційних технологій тощо, в тому числі за участю зарубіжних партнерів.

Фінансування пошукових і фундаментальних наукових досліджень, наукових програм, проектів державного значення у науково-дослідних установах і навчальних закладах здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, власних коштів та коштів замовника.

Фінансування прикладних досліджень, розробок здійснюється, як правило, на договірній або контрактовій основі, а їх результати можуть бути об’єктом товарних відносин (ст. 16 Закону України “Про інформацію”).

Під науково-інформаційною діяльністю тут, згідно ст. 1 Закону України “Про науково-технічну інформацію” [25], розуміється сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави в науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.

Україною в галузі інформації та інформаційної діяльності проводиться політика на співробітництво з іншими державами, зарубіжними і міжнародними організаціями.

Міжнародна інформаційна діяльність полягає в забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами і об’єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Згідно із ст. 50 Закону України “Про інформацію” громадяни України мають право на вільний і безперешкодний доступ до інформації через зарубіжні джерела, включаючи пряме телевізійне мовлення, радіомовлення і пресу.

Правове становище і професійна діяльність акредитованих в Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних засобів масової інформації, а також інформаційна діяльність дипломатичних, консульських та інших офіційних представників зарубіжних держав в Україні регулюються законодавством України, відповідними міжнародними договорами, укладеними Україною.

Створення і діяльність спільних організацій в галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян регулюються законодавством України.

Якщо міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною.