Гендерні аспекти спілкування

Гендер – категорія, що визначає соціальну особливість статі людини на відміну від біологічної статі. Це певний соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності. За іншим визначенням, гендер – це сукупність соціальних ролей, приписуваних індивідові.

Сучасна теорія гендеру доводить, що суспільні відмінності між чоловіками та жінками не мають біологічного походження, не є одвічно даними, а лише набутими, приписаними індивідові суспільством.

Але ми живемо у світі стереотипів. Одні з них мають тенденцію до змін, інші залишаються досить стійкими, як наприклад, гендерні стереотипи. Згідно з ними, «Світ – це дім чоловіка, а дім – це світ жінки». Тобто, йдеться про те, що є чоловічі посади, а є жіночі, є чоловічі обв'язки в сім'ї, а є жіночі.

Гендерна рівність – це справедливе ставлення до жінок та чоловіків, їх рівні права та можливості, незалежно від біологічної статі. В Україні в останні роки було підписано низку документів із метою створити рівні права й можливості для чоловіків і жінок. Зокрема, Указ Президента від 25 квітня 2001 року «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні», Постанова Кабінету Міністрів України «Про національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001 – 2005 р.р.» від 6 травня 2001 р. (№479). Розроблено також Закон України «Про державне забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок». За міжнародними угодами, наше суспільство має стати гендерно збалансованим уже у 2015 році. Гендерну збалансованість науковці розуміють як представництво жінок у важливих для суспільства сферах (насамперед у державному та економічному управлінні та політиці) у кількості мінімум 40 %. Якщо жінок менше 15 %, виникатимуть серйозні диспропорції. До речі, як свідчить статистика, рівень освіченості українських жінок в 1,6 разу вищий, аніж чоловіків, водночас у парламенті лише 7% жінок, в Україні немає жінок – голів облдержадміністрацій, голів міст обласного підпорядкування. Державний класифікатор професій України фіксує близько семи тисяч назв посад у чоловічому роді, натомість у жіночому – 38. До того ж, останні частіше є професіями невисокого соціального статусу. При цьому чітко простежується така тенденція: чим вищий соціальний статус професії або посади, тим частіше її назва вживається в чоловічому роді, напр.: професор, декан, доцент, ректор, мер, депутат. У такий спосіб формується менталітет, національна свідомість: якщо немає назви у жіночому роді, то жінці не місце на цій посаді.

Але ж світ давно змінився: канцлер Ангела Меркель у Німеччині, Ю. Тимошенко, Р.Богатирьова, Н.Карпачова, Г.Герман тощо у нас, зрештою ректор, проректор нашої академії. Жінки давно довели, що працюють на т.зв. чоловічих посадах не гірше за самих чоловіків.

Для українців ця проблема є порівняно новою, у той час як європейці та американці започатковують гендерний лінгвістичний рух, починаючи з 70-х років ХХ ст. Однією з ключових тез феміністичної, або гендерної, лінгвістики є така: мова не встигає перебудовуватися слідом за реальним зростанням суспільного значення жінок у сучасному світі, тому потребує певного реформування в рамках відповідної мовної політики. У ряді західних країн діють відповідні комісії для усунення виявів мовної дискримінації жінки. Гендерний аспект враховується на засіданнях ООН та Ради Європи, міжнародних зустрічах усіх рівнів, конференціях, під час складання документів, у ЗМІ. Наприклад, якщо йдеться про політика чоловіка, американці використовують форму конгресмен, якщо ж про жінку – конгресвумен.

Цікавим є факт, що деякі права українські жінки одержали раніше, ніж європейські. У грудні 1917 р. серед перших декретів радянської влади був Декрет про рівну оплату за рівну працю чоловіків та жінок; перша радянська Конституція, ухвалена 1918 р., надавала можливість жінкам обирати та бути обраними до органів влади. У Франції, наприклад, жінки отримали виборчі права лише в 1940-хх рр., у Швейцарії – 1968 р.

Поступові зміни в гендерній свідомості не лише можливі – вони неминучі, і деякі зрушення помітні вже зараз. Коли людина вперше задумується, чи насправді те, що видається природним і справедливим, є таким вже й правильним і незмінним – то це і є перший крок до зміни мислення і поведінки. Коли світ змінюється, то виживають лише ті, хто виявляє гнучкість і здатний пристосуватися до нових умов.