Вимоги до усного ділового спілкування

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відповідають висловлюваному змісту;

виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення;

доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата, Крім цього, треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування у співбесідника, і вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.

Спілкування нерозривно пов’язане із загальними нормами поведінки людини, її етичними та естетичними вимогами у використанні вербальних (словесних) і невербальних (погляд, жести, міміка) засобів комунікативної взаємодії. Саме у спілкуванні якнайповніше виявляється рівень професійної підготовленості спеціаліста, його мовленнєва культура тощо.

Важливим є дотримання у спілкуванні етичних вимог, які передбачають:

- увічливість, привітність і доброзичливість, шанобливе ставлення до співрозмовника, виявлення зацікавленості темою розмови;

- уміння відчувати співрозмовника, ураховувати його настрій, стежити за реакцією на висловлене, за потреби використовувати такі типові мовні звороти: як Вам відомо, що…; як Ви могли переконатися, що…; зверніть, будь ласка, увагу, що … та ін .;

- зважання на вік, стать співрозмовника, його службове становище, професію, посаду;

- уміння слухати співрозмовника, спонукання до спілкування за допомогою таких мовних виразів: я Вас уважно слухаю; говоріть, будь ласка; я Вас слухаю; продовжуйте, будь ласка; мені приємно це чути;

- делікатність, уникнення недоречних запитань;

- вчасне реагування на запитання співрозмовника (якщо відразу складно відповісти, тоді можна скористатися такими словесними формулами: дозвольте подумати; на жаль, не володію достатньою інформацією, щоб відповісти відразу; я не готовий зараз дати відповіді та ін.;

- використання у спілкуванні слів увічливості: вибачте; даруйте; пробачте; на жаль, так сталося; щиро дякую Вам за…; дозвольте подякувати Вам за ….

Усне професійне мовлення існує в таких функціонально і композиційно відмінних формах: монолог, діалог, полілог.