Усне професійне мовлення: специфіка, форми, вимоги

Однією з форм сучасної української літературної мови є усне професійне мовлення – засіб контакту людей у процесі виконання ними службових обов’язків, а також засіб спілкування працівників установи чи підприємства з відвідувачами в години прийому, з представниками інших установ тощо.

Високий рівень культури усного, зокрема професійного, мовлення є яскравим свідченням високої загальної культури людини.

Щоб добре та правильного спілкуватися, завжди бути привабливим і цікавим співрозмовником, необхідно майстерно володіти прийомами усного спілкування, повсякчас їх дотримуватись. Необхідно також врахувати специфіку та особливості усного мовлення:

- є однією із форм словесного спілкування;

- розраховане на слухове сприймання, тому використовується як засіб спілкування мовця з колективом чи конкретною особою;

- є первинною формою відносно писемної;

- характеризується широкою сферою застосування та функціонування (промови, виступи на зборах, мітингах; лекції, доповіді, повідомлення; дискусійно-професійне спілкування і под.);

- може бути заздалегідь не підготовленим, спонтанним;

- наявність неповних (коротких) речень, зміна прямого порядку слів у реченні на непрямий;

- активізація невербальних (несловесних) засобів спілкування – інтонація, жести, міміка;

- відповідає вимогам ораторського мистецтва,

- потребує дотримання норм сучасної літературної мови (орфоепічних – правильна вимова, акцентних – правильне наголошування);

- притаманні емоційність, експресивність, імпровізованість.