Розвиток лічильної діяльності -у дітей сьомого року життя

У роботі з дітьми сьомого року життя важливе місце має подальший розвиток лічильної діяльності. Діти вча­ться лічити у межах десяти в прямому і зворотному порядку, кількісними і порядковими числівниками, групами по два-три предмети, називаючи загальну кількість предметів у цих групах.

Важливе місце займає в цій групі лічба з участю різ­них аналізаторів (зорового, слухового, тактильного, ру­хового). Основна увага при цьому приділяється відтво­ренню множин за названим числом. Діти лічать звуки,, рухи, предмети, зіставляють множини, сприйняті різни­ми аналізаторами, з числом. Дітям сьомого року життя доступні складні завдання, що складаються з кількох конкретних задач. Наприклад, вихователь пропонує по­слухати, скільки разів він ударить молоточком, а діти знаходять серед числових фігур таку картку, на якій стільки само кружечків або на один більше (менше), ніж сприйнятих звуків.

Використовуються і такі прийоми: «Відгадайте, скіль­ки предметів на картці у мене, якщо я плесну у долоні на один раз менше (більше)?» Досить ефективними є дидактичні ігри і вправи типу: «Хто знає, нехай далі лі­чить», «Не випустити м'яча!», «Вгадай, яке число про­пущено», «Назви попереднє число», «Під яку ялинку стрибнув зайчик?», «Номер будинку».

Вправи, пов'язані з лічильною діяльністю, є основним компонентом майже кожного заняття з математики. Як правило, на них відводиться 3—4 хв на початку або в кінці заняття.

У підготовчій до школи групі важливо підвести дітей до узагальнення, що починати лічити можна з будь-яко­го предмета, у будь-якому напрямі, основне — не про­пустити жодного елемента і не полічити один предмет двічі. При цьому звертається увага на зміну руху рук і очей зліва направо, згори донизу. У дітей формується уявлення про послідовність розміщення чисел у нату­ральному ряду, розуміння взаємно-обернених відношень між числами у межах десяти, вміння користуватися сло­вами «спереду» і «позаду» від числа для позначення цих відношень.

Так, вихователь пропонує дітям розглянути таблицю, на якій зображено числові східці (числа від одного до десяти), «Ви добре навчилися лічити,— говорить вихо­ватель,— знаєте числа. А тепер подивіться на таблицю, на ній у певному порядку розміщено числа. Ця таблиця називається числовими східцями. Скажіть, які числа більші, а які менші? Скільки сходинок на числових схід­цях? Полічіть їх по порядку. Я називатиму ряд, а ви відповідайте, котрий він по порядку. Яке найменше чи­сло на числових східцях? Які числа йдуть після цього? Яке найбільше число на числових східцях? Які числа розміщені до нього? Скільки у п'ятому ряду? Яке число, передує п'яти? А ще які числа? Що більше: чотири чи п'ять? Яке число стоїть після п'яти? Ще які? Яке число більше: шість чи п'ять? Подивіться, яке число стоїть до трьох, а яке — після трьох? Що більше (менше): три чи чотири? Скільки квадратів у дев'ятому ряду? Яке число стоїть до дев'яти? А яке після дев'яти? Що більше: ві­сім чи дев'ять? Чому?» Діти розглядають числові східці, називають числа. Потім вихователь закриває східці і пропонує дітям пригадати, яке число більше (менше), ніж назване. На скільки шість більше, ніж п'ять?

Педагог знову відкриває східці і каже: «Полічіть, скільки кружечків у восьмому ряду. Назвіть числа, які передують восьми. Більші чи менші ці числа, ніж вісім? Чому ви вважаєте, що числа дев'ять і десять більші, ніж вісім?»

Діти відповідають, чому ця таблиця називається чис­ловими східцями. «Правильно, на них видно, в якому по­рядку розміщені числа, які числа передують кожному числу і йдуть після нього, які числа більші і які менші?»

Для закріплення поняття про суміжні числа дітям роздають картки з чотирма смужками і коробочки з кру­жечками (по 25 кружечків на кожну дитину). Вихователь звертається до дітей: «Візьміть картку і полічіть, скіль­ки на ній смужок. На третю смужку покладіть шість кружечків. Які числа стоять до шести? Яке число стоїть перед числом шість? Що більше: п'ять чи шість? На яку смужку треба покласти п'ять кружечків? Яке число йде після шести? Що більше: шість чи сім? На яку смужку треба покласти сім кружечків? Хто здогадався, скільки кружечків треба покласти на першу смужку? Покладіть чотири кружечки. Назвіть найменшу кількість кружеч­ків на вашій картці. Які числа йдуть після семи?»

У кінці заняття вихователь робить висновок про те, що всі числа, які стоять до будь-якого числа, менші, ніж це число; числа, що йдуть після цього числа, більші від нього.

Розуміння дітьми відношень між суміжними числа­ми натурального ряду дає змогу навчити їх лічити від будь-якого числа у прямому і зворотному порядку: При цьому спочатку діти можуть спиратися на демонстра­ційний і роздавальний матеріал.

Поряд з лічбою окремих предметів, вправлянням у лічбі їх попорядку в підготовчій групі вводиться навчан­ня лічби груп, тобто навчання лічби із зміною основи. До цього діти сьомого року життя вже підготовлені. Зо­крема, навчання дітей вимірювання й поділу цілого на рівні частини є фундаментом, основою в розумінні лічби групами.

Починати ознайомлювати дітей з лічбою групами мо­жна з показу практичної діяльності доцільності, еконо­мії часу, усталених традицій. Так, дорослі лічать пара­ми рукавички, шкарпетки, взуття; десятками — яйця, іноді овочі, фрукти; набором — меблі (гарнітур), посуд (сервіз) тощо. Вихователь підкреслює, що в таких ви­падках кілька предметів сприймають як єдине ціле. Спи­раючись на це, можна запропонувати дітям вправи з ліч­би груп різних предметів. Діти утворюють і лічать кіль кість груп, кількість предметів у кожній групі, загальну кількість предметів (скільки всього?).

Значення цієї роботи в тому, що внаслідок навчання діти усвідомлюють зв'язок між лічбою і вимірюванням, починають розуміти, що основою (мірою) лічби може бу­ти будь-яке число.

Т. В. Тарунтаєва рекомендує починати цю роботу з аналізу двох побудов з різними основами (два або три бруски). Потім вихователь пояснює, що лічба також мо­же мати різну основу. Основа лічби — це те, що ми бе­ремо за одиницю. Це наша міра. Отже, спираючись на відому дітям діяльність, можна ознайомити їх з новим видом лічби —лічбою групами. Після цього діти лічать предмети: прикладаючи два кружечки відразу до двох предметів, вони називають число «один», ще раз при­кладають їх до двох предметів і називають число «два». Основа лічби змінюється. Наприклад, за одиницю (ос­нову) лічби беруть три-чотири кружечки. Дітей вчать утворювати число за заданою основою лічби.

З особливим інтересом діти сприймають перегрупу­вання. Наприклад, з десяти предметів утворюють п'ять груп по два предмети у кожній, потім дві групи по п'ять предметів. Разом з вихователем діти роблять висновок про те, що при тій самій множині, якщо зменшується кількість груп, то одночасно збільшується кількість пред­метів у групах. Дитина пояснює це так: «Спочатку у мене було п'ять груп по два літаки в кожній групі, а потім я кожну групу утворив з п'яти літаків, груп у ме­не стало менше — всього дві». Цілеспрямоване навчання допомагає формувати в дітей здатність одночасно оцінювати всі кількісні зміни в предметній ситуації. Значну увагу слід приділяти при цьому розвитку мови дітей, вмінню пояснювати, дово­дити, аргументувати свою відповідь. Важливо, щоб діти вміли пояснювати шлях до досягнення мети. Наприклад., діти розклали шість квадратів на дві групи, при цьому у кожній групі вийшло по три квадрати. Після цього ви­хователь пропонує подумати, як можна з шести квадра­тів утворити три групи. Дитина каже: «Я з кожної гру­пи візьму по-одному квадрату і утворю щ_е одну групу! У мене вийде три групи по два квадрати в кожній».