Формування уявлень про геометричні фігури

У старшій групі діти ознайомлюються з тим, що гео­метричні фігури можна умовно поділити на дві групи: площинні (круг, квадрат, овал, прямокутник, чотирикут­ник) і об'ємні (куб, куля, циліндр), вчаться обстежува­ти їхню форму, виділяти характерні особливості цих фі­гур, знаходити подібність і відмінність, визначати фор­му предметів, порівнюючи їх з геометричними фігурами як еталонами.

Методика формування геометричних знань у групі шостого року життя принципово не змінюється. Проте обстеження стає дедалі докладнішим. Поряд з практич­ним і безпосереднім порівнянням відомих геометричних фігур накладанням і прикладанням широко використо­вується як методичний прийом вимірювання умовною мірою. Уся робота з формування уявлень і понять про геометричні фігури будується на зіставленні і протистав­ленні їхніх моделей.

Для виявлення ознак подібності й відмінності фігур їхні моделі спочатку порівнюють попарно (квадрат і прямокутник, круг і овал), потім зіставляють відразу три-чотири фігури кожного виду, наприклад чотири­кутники.

Так, ознайомлюючи дітей з прямокутником, їм пока­зують кілька прямокутників різних за розмірами, виго­товлених з різних матеріалів (паперу, картону, дроту). «Діти, подивіться на ці фігурки. Це прямокутники». При цьому звертають увагу на те, що форма не залежить від розмірів. Дітям пропонують взяти у ліву руку фігуру, а вказівним пальцем правої руки обвести по контуру. Ді­ти виявляють особливості цієї фігури: рівні сторони, ку­ти також рівні. Перевіряють це згинанням, накладан­ням один на одного. Лічать кількість сторін і кутів. По­тім порівнюють прямокутник з квадратом, знаходять спільне й особливе в цих фігурах.

У квадрата і прямокутника по чотири кути і чотири сторони, усі кути рівні між собою. Проте відрізняється прямокутник від квадрата тим, що у квадрата всі сто­рони рівні, а у прямокутника рівні тільки протилежні — попарно.

Особливу увагу в цій групі слід приділяти зображен­ню геометричних фігур; викладанню з лічильних пали­чок, із смужок паперу. Ця робота проводиться як з де­монстраційним (біля стола вихователя), так і з розда­вальним матеріалом.

На одному із занять вихователь викладає на фланелеграфі із смужок прямокутник. «Діти, як називається ця фігура? Скільки сторін має прямокутник? Скільки ку­тів?» Діти показують сторони, кути прямокутника. Далі вихователь запитує: «Як і які фігури можна утворити з прямокутника (утворити менші прямокутники, квадрати, трикутники)?» При цьому використовують додаткові смужки паперу. Діти лічать сторони і кути утворених фігур.

На основі виявлення суттєвих ознак геометричних фі­гур дітей підводять до узагальненого поняття «чотири­кутник». Порівнюючи між собою квадрат і прямокутник, діти встановлюють, що у всіх цих фігур по чотири сто­рони і по чотири кути. Ця кількість сторін і кутів є за­гальною ознакою, яку покладено в основу визначення поняття «чотирикутник».

Далі діти порівнюють різні за формою чотирикутни­ки. У рівності сторін і кутів діти переконуються при на­кладанні їх один на одного.

У старшому дошкільному віці діти оволодівають здатністю переносити здобуті знання в незнайому їм раніше ситуацію, використовувати ці знання в самостійній діяль­ності. Знання про геометричні фігури широко викорис­товуються, уточнюються, закріплюються на заняттях з образотворчої діяльності, конструювання.

Такі заняття дають дітям навички з поділу складного візерунка на складові елементи, а також утворення ві­зерунків складної форми з одного-двох видів геометрич­них фігур різних розмірів.

Так, під час одного із занять дітям роздають конвер­ти з набором моделей геометричних фігур. Вихователь показує аплікацію «робот», складену з квадратів і пря­мокутників різних розмірів і пропорцій. Спочатку всі разом послідовно розглядають зразок. З'ясовують, з яких частин (фігур) виконано кожну деталь. Потім діти відтворюють зразок. Педагог показує ще два-три зраз­ки і пропонує вибрати один з них, уважно його розгля­нути і скласти таку саму фігуру.

У дітей цього віку важливо сформувати правильні навички показу елементів геометричної фігури. При пе­релічуванні кутів діти вказують тільки на вершину ку­та. Дітям не пояснюють, що таке вершина кута, а про­сто показують її як точку сполучення двох сторін. Сто­рони діти показують, проводячи пальцем вздовж усього відрізка, від однієї вершини кута до другої. Кут, як частину площини, діти показують одночасно двома паль­цями — великим і вказівним.

В об'ємних фігурах (таких як циліндр, куб) діти ви­діляють і називають бічні сторони і основу. При цьому можна показувати кількома пальцями або долонею.

Діти шостого року життя часто самостійно влашто­вують дидактичні ігри, що закріплюють й уточнюють їх знання геометричних фігур. Так, вони організовують іг­ри «Гаражі», «Хто знайде?», «Доручення», «У яку ко­робку?».

Блок самоперевірки.

Дітей шостого року життя ознайомлюють з новою фігурою... та дають поняття про чотирикутник. Основне..., яке стоїть перед вихователем цієї групи, полягає у тому, щоб краще... дітей з найпростішими... та... відомих їм... фігур. Вся робота будується на основі... та... моделей фігур. Поряд з практичним безпосереднім порівнянням відомих геометричних фігур, широко практикується прийом … умовною мірою

овалом, завдання, ознайомити, ознаками, властивостями, геометричних, зіставлення, протиставлення, вимірювання.