Розвиток орієнтування в просторі

На шостому році життя програмою передбачено удо­сконалення знань про розміщення і назви приміщень ди­тячого садка, про найближчі об'єкти на сусідніх вули­цях. Діти у цьому віці мають розуміти і вживати слова: ліворуч, праворуч, прямо, далі, вгору, вниз; визначати своє положення відносно навколишніх предметів, зміню­вати напрям під час ходьби, орієнтуватися від будь-яко­го предмета.

Серед різних просторових відношень, які дитина пі­знає в період дошкільного дитинства, слід особливо ви­ділити відношення між предметами — взаємне розміщен­ня їх у просторі.

У старшому дошкільному віці дитина оволодіває сло­весною системою відліку за основними просторовими на­прямами. Формування просторового орієнтування не ті­льки на чуттєвій, а й на словесній основі є складним і тривалим процесом, що потребує спеціального керівни­цтва педагога. Диференціювання основних напрямів простору на рівні другої сигнальної системи викликає певні труднощі. Дослідження показали, що напрями, які дитина розрізняє, вона в. цьому віці співвідносить з ок­ремими частинами власного тіла. Так, зміцнюються зв'яз­ки типу «вгорі — це там, де голова»; «внизу — це там, де ноги»; «спереду — де обличчя»; «ззаду — де спина».

Дитина у цьому віці продовжує орієнтувати на себе, від себе і починає оволодівати орієнтуванням від об'­єктів.

Основним засобом формування вміння орієнтувати­ся, а також уявлень і понять про простір є заняття з ма­тематики, фізкультури, музики і конструювання, а також образотворча діяльність. Саме тут здійснюється напрям­лене педагогічне керівництво процесом пізнання. Педа­гог допомагає дітям засвоїти просторові відношення, зв'я­зки і формує здатність переносити знання із спеціально-організованого дидактичного середовища у природну життєву обстановку.

Так, на одному із занять вихователь ставить дидак­тичну мету: навчити дітей визначати напрям і розміщення предмета відносно іншого: спереду, ззаду, ліворуч, праворуч, між, посередині.

Дітям пропонують підняти праву, а потім ліву руку, «Миколко, підійди до мене! Стань спиною до дітей і від­веди праву руку вбік. Чи правильно Миколка виконав завдання? Миколко, не опускаючи руки вниз, повернись обличчям до дітей! Яку руку Миколка відвів убік? Яка рука в нього опущена донизу?» Під час таких вправ ді­ти починають пізнавати дзеркальне відображення.

«Діти, ви вже добре вмієте розрізняти праву і ліву руки, знаходити, які предмети стоять спереду, ззаду, лі­воруч, праворуч від вас. Сьогодні вчитимемося визнача­ти, який предмет розміщено спереду, ліворуч, праворуч від іншого предмета».

Педагог показує на ляльку, що сидить посередині столу. «Наталко, покажи, яка рука у ляльки права, а яка ліва. Яку іграшку я поставила зліва, а яку справа від ляльки? Де сидить собачка? А де кішка?»

Потім іграшки міняють місцями і задають запитан­ня: «Де тепер сидить собачка? А де качечка?» (Іграшки розміщують не тільки зліва і справа, а й спереду, ззаду від ляльки). Діти щоразу називають, де що стоїть.

Під час музичних занять або фізкультури часто вико­ристовується прийом активного пересування у просторі. Так, вихователь викликає по черзі п'ять-шість дітей, вка­зуючи, де їм треба стати: «Сергійку, підійди до мене. Ми­колко, стань так, щоб Сергійко був позаду тебе. Віро, стань перед Іринкою!» тощо. Розмістивши так дітей, ви­хователь просить їх назвати, хто стоїть попереду і поза­ду від них. Далі дітям пропонують повернутися ліворуч або праворуч і знову назвати, хто і де (відносно них) стоїть (зліва і справа).

У роботі з дітьми шостого року життя широко вико­ристовуються прогулянки, екскурсії, бесіди за карти­ною, рухливі, музичні та творчі ігри. Спеціальні вправи і дидактичні ігри допомагають уточнити просторові уяв­лення дітей. Особливо важливо в цьому спиратися на досвід дітей, на їхні знання і вміння. Велику роль віді­грають також рухливі ігри і вправи. Майже в кожній рухливій грі можна виділити завдання на визначення напряму, місця перебування і відношень між предмета­ми у просторі. Так, ігри «Слідопити», «Туристи», «На аеродромі» потребують уміння дітей самостійно вибира­ти напрям, рухатися, враховуючи дані умови.

Для удосконалення вмінь орієнтуватися у просторі вводять правила, що потребують збереження маршруту пересування, використання всього простору.

Значну" роль при цьому відіграють мова вихователя, доцільно вживане слово, чіткість, інтонаційна виразність, виділення головного, створення у, дітей інтересу до гри, встановлення відповідного темпу. Читання віршів, роз­гляд картин, ілюстрацій сприяють закріпленню приймен­ників: на, в, над, під, за тощо.