Морфологічні мовні норми

У порівнянні з орфографічними та орфоепічними (акцентуаційними) мовними нормами, морфологічні помилки менш поширені, проте мовці часто допускають неточності у процесі творення різних граматичних форм іменників, прикметників, числівників, активних та пасивних дієприкметників тощо.

1. При творенні давального відмінка іменників слід пам’ятати, що іменники чоловічого роду ІІ відміни у давальному відмінку мають паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю: ректору (ректорові), декану (деканові), директору (директорові).

2. Варто послуговуватися кличним відмінком, оскільки в українській мові використання у звертаннях форм називного відмінка є ненормативним: Тетяно Сергіївно, Галино Петрівно, Петре Сергійовичу.

3. При творенні вищого та найвищого ступенів прикметників слід пам’ятати:

- вищий ступінь прикметників утворюють додаванням суфікса -іш (-ш) до основи чи кореня звичайної форми якісного прикметника – проста форма: добріший, новіший, дешевший; за допомогою додавання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника утворюється складена форма: більш вдалий, менш стійкий;

- найвищий ступінь прикметників утворюють додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня: найкращий, найменше; за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника утворюється складена форма: найбільш гарний, найменш солодкий;

- для підсилення вживають при формах найвищого ступеня прикметників частки що, як, які з прикметниками пишуться разом: якнайбільший, щонайдовший;

- існує ще одна складена форма найвищого ступеня, яка твориться від простої форми вищого ступеня за допомогою слів від усіх, над усе: швидший від усіх, кращий над усе.

4. Активні дієприкметники теперішнього часу російської мови відтворюють прикметники українською мовою: навколишній, руйнівний, життєствердний; або іменники: працівник, вступник, гравець.

5. Активні дієприкметники теперішнього часу із суфіксами -уч (-юч), -ач (-яч) вживаються обмежено: співаючий, квітнучий, працюючий.

6. Пасивні дієприкметники теперішнього часу російської мови перекладаються підрядними реченнями: уважающий себя человек (рос.) – людина, яка себе поважає (укр.).