ІІІ. Предмет та основні категорії термінознавства

Ключові слова: термінознавство,термін, архітектурний термін, термінологія, терміносистема, терміноїд, професіоналізм, системність терміна, коренева лексика, абревіатура, номенклатурне найменування, запозичення, термінологізація, транстермінологізація.

Частину словникового складу української мови становлять терміни, які утворені відповідно до законів та системних зв’язків сучасної української літературної мови. «Термін» є основною категорією термінознавства.

«Запам ’ ятайте».

Термінознавство – це наука, що вивчає терміни, термінології, терміносистеми, закономірності їх створення та функціонування.

3.1. Поняття «термін», «архітектурний термін»

У сучасному термінознавстві не існує загальноприйнятого визначення поняття «термін», оскільки термін є об’єктом дослідження кількох наук: логіки, лінгвістики, термінознавства, лексикографії тощо, і кожна з них виокремлює ті ознаки, які є найсуттєвішими саме з її точки зору.

«Запам ’ ятайте».

Термін – це мовний знак, що позначає спеціальне поняття у відповідній системі понять.

Термін не називає поняття, як звичайне слово, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього.

«Запам ’ ятайте».

Архітектурний термін – це номінативна одиниця (слово або словосполучення) у функції носія фахової інформації, яка позначає поняття архітектурної сфери і має чітку дефініцію.

Ознаки терміна:

1. Системність: термін повинен бути членом термінологічної системи, яка відображає систему понять певної галузі науково-професійного спілкування, і – членом лексико-семантичної, граматичної та фонетичної системи загальнонаціональної мови, де посідає певне місце серед інших мовних одиниць.

У вузькому розумінні кожна термінологічна система пов’язана з термінами певної науково-професійної галузі і становить сукупність взаємопов’язаних терміноелементів для вираження наукових понять. Об’єднуючись, термінологічні системи створюють термінологію відповідної національної мови або мови взагалі.

Як підсистема загальної лексичної терміносистеми національної мови українська архітектурна термінологія(УАТ) активно оперує термінами циклу технічних наук: акустики (вібрація, ізоляція повітряного шуму, звукоізоляція, звукопоглинаючі матеріали, шумозахисний екран); теплотехніки (коефіцієнт теплопередачі, теплова інерція, теплообмін, теплопровідність); кліматології (аерація, вентиляція, вологість, інсоляція, кліматичне районування, радіаційний режим, рухливість повітря); світлотехніки (біспіральні криптонові лампи, коефіцієнт природного освітлення, кут заломлення, освітлення поверхні, світловий потік, спектр випромінювання); гідравліки, гідротехніки та сантехніки, механіки рідин і газів (ґрунтові води, аварійний вимикач, водозабезпечення, газопостачання, відстійник); пожежної безпеки (межі вогнестійкості, евакуаційні шляхи) та ін. Тому в УАТ перевага надається термінам-словосполученням, які комплексно виражають власне архітектурну семантику: рівень ударного шуму під перекриттям, тепловитрати будівлі, мікроклімат приміщень, коефіцієнт віддзеркалювання стелі, водоочисний басейн, ступінь вогнестійкості будівлі, вогнестійкість конструкцій.

Проте архітектурна термінологія має найтісніші міжнаукові зв’язки та відносини з будівництвом – наукою, яка об’єднує спеціальні мовні одиниці на позначення галузі матеріального виробництва, що створює нові й реконструює діючі фонди виробничого і невиробничого призначення. Наприклад, будівельна наука активно користується термінами архітектури: абака, акант, ампір, анфілада, апсида, арабеска, колонада тощо. Більша частина архітектурних термінів, що ввійшла до терміносистеми будівництва, повністю зберегла своє понятійне значення, однак частина архітектурних термінів у будівельному лексиконі набула деяких особливостей значень.

Як вид мистецтва архітектура входить до сфери духовної культури, естетично формує оточення людини, виражає суспільні ідеї в художніх образах, тому у категоріальний апарат архітектурної науки ввійшли терміни різних видів мистецтва, наприклад: живопису (альсекко, альфреско, валер, вермікуле, вітраж, діорама, інтонако, колорит, панорама, фактура, фреска), скульптури (анадумен, антоліт, антропогліфіт, апсара, атлант, барельєф, бюст, вінок, горельєф, каріатида), літератури (алегорія, анафора, архітектоніка, асонанс), музики (акорд, ансамбль, батута), театру (аксесуар, бутафорія), графіки (вензель) та ін.

Таким чином, системність архітектурних термінів підпорядковується, з одного боку, внутрішнім закономірностям загальномовної лексичної системи і вступає у відношення з нею як частина цілого, а з другого – відбиває структуру понять архітектурної сфери, що описується цими термінами.

2. Наявність чіткої дефініції: для терміна характерна властивість дефінітивності, тобто кожний термін повинен мати точне, чітке визначення, яке відображає зміст відповідного поняття і виділяє також його особливі ознаки, що дають можливість відмежувати одне поняття від іншого і в той же час дозволяє поставити дане поняття в певний кваліфікаційний ряд.

3. Однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності. Ця властивість терміна носить відносний характер, оскільки термінологічна одиниця є членом не тільки певної терміносистеми, а й загальномовної. Явище полісемії термінів у межах однієї терміносистеми є небажаним, проте такі явища у термінології на практиці трапляються досить часто. Таким чином, термін повинен прагнути до однозначності і не повинен мати синонімів та омонімів у межах однієї терміносфери.

4. Стилістична нейтральність: термін повинен бути точним і відносно незалежним від контексту.

5. Відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків: при його вживанні основне денотативне значення, як правило, не супроводжується емоційно-оцінним або стилістичним відношенням суб’єкта мовлення до дійсності.

Окрім зазначених вище ознак терміна, слід відзначити, що термінологічним одиницям властива висока інформативність, фахово обмежена комунікативність. Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними одиницями загальновживаної мови, а складають повноцінну частину загального складу мови, де властивості слів виявляються більш визначено, регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння.

«Цікаво знати».

УАТ у своєму арсеналі має велику кількість загальнонаукових термінів, наприклад: автор, аналог, база, деталь, елемент, композиція, конструкція, образ, перспектива, проблема, проект, процес, структура, теорія, форма тощо. Архітектура як наука послуговується також термінами філософії. До архітектурної лексики ввійшли такі філософські терміни, як буття, відображення, дія, об’єкт, суб’єкт, простір, суспільство, уявлення, час тощо. Значна частина такої лексики має узагальнено-абстрактний характер, і лише у складі термінів-словосполучень, що позначають явища архітектури, такі терміноодиниці стають належними до архітектурної терміносистеми: іонічна база, деталь колони, фронтальна композиція тощо.

«Запам ’ ятайте».

На відміну від термінів, терміноїди утворюються на основі поняття у вузькій професійній діяльності і називають конкретні явища або об’єкти. До терміноїдів належать номенклатурні найменування, професіоналізми.

Номенклатурнінайменування (номени) – це слова, що називають конкретні об’єкти науки або техніки. Наприклад, найменування типів і класів машин, механізмів з цифровими або літерними позначеннями, які характеризують номер моделі, розмір деталі тощо (літак АН-24).

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Професіоналізми не мають чіткої дефініції, експресивно забарвлені, не становлять цілісної системи, не завжди відповідають нормам літературної мови. Наприклад, бак – частина корабля, клава – клавіатура.