А.О. Капелюшний

■ імперативні форми дієслів, що передають заклики до спільної дії;

■ конструкції з різними видами інверсії;

■ конструкції з повторами слів і синтагм, предикативних ланок склад­ного синтаксичного цілого;

■ риторичні запитання та звертання.

Публіцистичний стиль має декілька різновидів; їх виокремлюють залежно від того, які засоби масової інформації ними послуговуються. Найбільш дослідженим і найменш суперечливим з теоретичного погля­ду є газетний різновид публіцистичного стилю\

Варто з'ясувати для себе специфічність понять, які позначають термінами "текст" і "дискурс" Дискурс - зв'язний текст у сукупності з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психологіч­ними та ін.) чинниками; текст, узятий у подієвому аспекті; мовлення, яке розглядають як цілеспрямовану соціальну дію, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їх свідомості (у когнітив-них процесах). Дискурс - це мовлення, "занурене в життя". Тому термін "дискурс" на відміну від терміна "текст" не застосовують до давніх текстів, зв'язки яких із життям не можна відтворити безпосередньо. Дискурс охоплює паралінгвістичний супровід мовлення (міміку, жести). Життєвий контекст дискурсу моделюють у формі "фреймів" (типових ситуацій) або "сценаріїв" (у яких зроблено акцент на розвитку ситуацій). Дискурс звернено до ментальних процесів учасників комунікації: етно­графічних, психологічних і соціокультурних правил і стратегій виник­нення й розуміння мовлення в тих чи інших умовах (англ. сіізсоигзе ргосеззіпд), що визначають належний темп мовлення, міру його зв'яз­ності, частку загального й конкретного, нового й відомого, суб'єктивного (нетривіального) й загальноприйнятого, експліцитного й імпліцитного в змісті дискурсу, міру спонтанності, обрання засобів для досягнення

¹ Див.: Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови: Навчальний посібник. - Львів: ПАЮ, 2001. - С.11; Капелюшний А.О. Стилістика. Редагування журналістських текстів: Практичні заняття (Навчальний посібник з курсів: "Практична стилістика української мови", "Стилістикатексту", "Редагування в ЗМІ").-Львів: ПАЮ, 2003.-С.9-10; Коваль А.П. Практична стилістика української мови.-К.: Вища шк., 1978.-С.З-15; Кулик Б.М., Масюке-вич О.М. Збірник вправ з стилістики. - К.: Рад. шк., 1963. - С.11-20; Особливості мови і стилю засобів масової інформації.-К.: Вища школа, 1983.-С.18-23, 50-62; Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. -К.: Либідь, 1992. -С.3-19 (3-тє вид. - Терно­піль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - С.3-18); Сучасна українська літературна мова: Стилістика. - К.: Наук, думка, 1973. - С.3-54; Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилісти­ки сучасної української мови. -К.: Рад. шк., 1962. -С.3-85.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

мети, фіксування поглядів мовця та ін. Під терміном "текст" мають на увазі переважно абстрактну, формальну конструкцію, під терміном "дискурс" - різні види її актуалізації, які розглядають з погляду мен­тальних процесів та у зв'язку з екстралінгвістичними чинниками (ван Дейк)¹.

3. Практика слововживання в сучасних українських ЗМІ та завдання редактора. Сучасні українські засоби масової інформації функціонують в умовах перехідного суспільства, для якого характерни­ми рисами є помітна демократизація порівняно з тим, що було за часів тоталітаризму, й водночас рудиментарні явища значного тиску на сво­боду слова, спроб запровадження політичної неоцензури у вигляді сумнозвісних "темників" тощо. Чи позначаються згадані суспільні про­цеси на мові мас-медіа, на практиці журналістського мовлення?

Аналізуючи лише один аспект із практики мовлення в ЗМІ, доходи­мо низки парадоксальних висновків. Насамперед зауважимо, що за­гальновизнані канони слововживання свідчать про те, що лексика, словниковий запас мови залежить від суспільних процесів, від "життя людей", "змінюється разом зі змінами у житті людей"². Для мови ЗМІ прикметною (стилеутворювальною) групою стилістично маркованої лексики є, як відомо, суспільно-політична лексика³, до складу якої "входять слова, що стосуються сучасної політики, суспільного життя, проблем державного будівництва, функціонування державних і гро­мадських інституцій тощо"⁴. Проте, оглянувши низку видань різного політичного спрямування (від опозиційних тоді "Вечірніх вістей" до лояльного "Урядового кур'єра"), можемо простежити тут спільну тен­денцію у слововживанні. Зокрема, суспільно-політична лексика у всіх виданнях мало чим відрізняється за своїм складом. Переважно в ужит­ку перебуває лексика, яку було реактивовано, включено до активного словникового запасу журналістів за останнє десятиріччя. Ось приклад таких слів з перших трьох абзаців інтерв'ю "Дуже цікаво все виходить у нашій країні": мер, соціальний, асоціація, безпека, самоврядування, форум, криза, ринок тощо⁵. Всі відмінності стосуються вживання зовсім

¹ Див.: Українська мова: Енциклопедія. - К.: Укр. енциклопедія, 2000. -С.627-628; Лингвистический знциклопедический словарь. - М.: Сов. знциклопедия, 1990. - С.136­137.

² Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. - Львів: Світ, 2003. -С.52.

³ Див., наприклад: Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. - К.: МАУП, 2002. - С.25.

⁴ Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. - Львів: Світ, 2003. -С.55.

⁵ ЛГ.-2004.-12 лютого.