А.О.Капелюшний. софські та медіапрагматичні дослідження

софські та медіапрагматичні дослідження. Ми лише зауважуємо тен­денцію до стирання межі між цими дослідженнями (це позитивний чинник) через поглинання медіасофських досліджень, перетворення їх на спрощені, примітивізовані, пристосовані до проблем медіапрагма-тики (це, ясна річ, чинник негативний). Можливо, на Заході (особливо в США) ця тенденція не зашкодить у цілому розвиткові науки про журналістику, адже там завжди є меценати, готові вкладати свої гроші у фундаментальні дослідження (за кількістю лауреатів Нобелівської премії США в декілька разів перегнали всі інші країни, разом узяті¹). Проте для України ця тенденція дуже небезпечна: вона може призвести до повного припинення фундаментальних досліджень як зайвих в умо­вах ринкової економіки, як таких, що не окуповують себе. Насамперед, звісно, це стосується так званих гуманітарних наук, серед яких пере­довсім науки про журналістику, що в умовах навчальних закладів завж­ди трансформувалася в навчальну дисципліну "Теорія і практика жур­налістики". Останнім часом серед недосвідчених і мало обізнаних зі специфікою мас-медіа людей і також серед невігласів, які вдають із себе ветеранів ЗМІ, дедалі частіше лунають заклики припинити "начи­няти" студентів теорією, а інтенсивніше в них формувати на факультеті журналістики практичні навики. Перевагою журналістської освіти в нас і в дуже багатьох західно- і східноєвропейських країнах, а також у США є те, що факультети (інститути) журналістики є структурними ланками університетів, тобто журналістська освіта - це майже скрізь університетська освіта, яка завжди відзначалася переважанням фун­даментальних знань, котрі є основою наступного самовдосконалення й самонавчання людини після закінчення навчального закладу. При­кладні відомості швидко застаріють, фундаментальні знання зали­шаться. Скажімо, навряд чи випускники факультету журналістики 20-річ-ної давності вважають за корисні знання з "Техніки ЗМІ", пов'язані з особливостями набору тексту в газетній практиці, оскільки тепер набір став комп'ютерним, а ось загальні принципи оформлення газети, які сформували добрий смак у працівників мас-медіа, залишилися незмін­ними.

Так само дедалі частіше лунають голоси на захист того, щоб мовну підготовку журналістів звести до набуття навичок правильного напи­сання слів і розстановки розділових знаків. Тобто те, чого навчають

¹ Див.: Малая знциклопедия персоналий: 2000 великих людей. - Харьков: Торсинг, 2001. - С. 575-606; Справочник необходимьіх знаний. - М.:РИПОЛ-КЛАССИК, 2001. -С.439-446,538-561, 670-672, 751-759; 100 великих нобелевскихлауреатов.-М.: Вече, 2003. -С.459-472.; Капелюшний А. О. Практичний посібник-довідник журналіста: Реда­гування в ЗМІ: Аналіз і перевірка фактичного матеріалу. - Львів: ПАІС, 2004. - С.131-147.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

ще в середній школі, мовляв, треба повторити й удосконалити. Мовна ж підготовка журналістів в університеті має, на нашу думку, полягати в тому, щоб навчити студентів правильно оцінювати тенденції, які від­буваються в українській мові, зробити так, щоб вони (студенти), засво­ївши все її багатство, вільно орієнтувалися в ньому, добирали саме ті засоби у своїх творах, які найбільш адекватно передають їхню думку, найефективніше впливають на читача, слухача, глядача. А цього не досягнеш тільки правильним написанням слів, тільки знанням норм. Навчити журналіста мови - це навчити його мислення. Ніхто з критиків фундаментальної підготовки на факультеті журналістики не говорить про неправильне мислення випускників, усі наголошують тільки на неправильному мовленні. Це тому, що згадані критики також здебіль­шого мали б докластися до формування в студентів правильного мис­лення і не зробили цього.

Перетворення медіалінгвістики на суто прикладну наукову й на­вчальну дисципліну вважаємо першим кроком до перетворення всієї науки про журналістику на суцільну сферу медіапрагматики. Водночас не можемо не зауважити, що наш захист медіасофського й частково лінгвософського спрямування медіалінгвістики не ґрунтується на за­хисті власних наукових інтересів. Автор упродовж багатьох років дослі­джує медіапрагматичні аспекти науки й читає курси медіапрагматично-го спрямування¹. Проте, скажімо, курс "Практичної стилістики українсь­кої мови", який має переважно медіапрагматичну спрямованість, не може не спиратися на курс "Української мови в засобах масової інфор­мації", значною мірою медіасофського, такого, що дає широкі знання про функціонування української мови в сучасних мас-медіа. Це значить принаймні те, що медіалінгвістика, незважаючи на намагання спрагма-тизувати її, має виконувати, крім ужиткових завдань, ще одну важливу й неперехідну функцію - бути базовою наукою для вивчення низки медіапрагматичних (і медіасофских) дисциплін, скажімо, того самого "Редагування в ЗМІ".

Медіалінгвістика, отже, посідає чільне місце серед медіазнавчих наук. І, хоча в структурі медіалінгвістики важливими є медіапрагматичні