Організація роботи комітетів і комісій Верховної Ради

Структурно Верховна Рада - однопалатний парламент, що включає в себе депутатів, які об'єднуються у комітети, комісії та фракції.

Верховна Рада для здійснення законопроектної роботи, підго­товки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повнова­жень, виконання контрольних функцій Верховна Рада з числа на­родних депутатів відповідно до Конституції України створює комітети Верховної Ради (далі - комітети). Загальний порядок організації роботи комітетів закріплюється Законом України „Про комітети Верховної Ради України” від 04.04.1995 р., а їх завдання - Положеннями про відповідні комітети, що затверджу­ються Верховною Радою, її Регламентом та іншими актами.

Верховна Рада України визначає: перелік комітетів; їх функціональну спрямованість; їх діяльність. Комітети створю­ються з урахуванням важливості проблем державного, госпо­дарського, соціально-культурного будівництва та інших факторів об'єктивного характеру.

Засідання є основною формою роботи комітетів. Вони право­мочні приймати рішення, якщо на засіданнях присутня більш як половина депутатів затвердженого складу. Засідання проводяться відкрито й гласно. За рішенням простої більшості членів комітету може проводитися закрите засідання. На ньому, крім членів комітету, можуть бути присутні запрошені особи.

Комітети, до компетенції яких віднесено підготовку і попе­редній розгляд питань, що належать до повноважень Верховної Ради України, відіграють також ключову роль у здійсненні функції парламентського контролю. Відповідно до Закону України «Про комітети Верховної Ради України» комітети мають право запрошувати посадових осіб виконавчої влади на обгово­рення або слухання з тих чи інших питань. На комітети покла­дається контроль за виконанням прийнятих рішень Верховної Ради України, відстеження стану впровадження прийнятих за­конів та ефективності їх дії. Як правило, прийнятий закон після його підписання залишається на контролі комітету, відпо­відального за його підготовку, або переходить до відання коміте­ту, який за профілем своєї діяльності безпосередньо відповідає за стан законодавства у відповідній галузі.

Комітети з питань, що належать до їх відання, здійснюють контроль за виконанням Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради, а також контроль за законністю, ощадливістю та ефективністю витрат із державного бюджету. Комітети у межах своєї компетенції вивчають практику застосування, впровадження й виконання прийнятих законів або їх окремих положень та ефективність їх дії. Рекомендації комітетів підлягають обов'язковому розглядові органами державної виконавчої влади, органами місцевого само­врядування та об'єднаннями громадян, підприємствами, устано­вами й організаціями. Про результати розгляду та вжиті заходи повинно бути повідомлено комітетам у встановлений ними строк.

За рішеннями комітетів на їх засіданнях можуть проводитися слухання з питань, що належать до їх компетенції. Метою слухань є одержання всебічної інформації щодо питань, які розглядаються, їх вивчення й обговорення.

Комітет більшістю своїх членів приймає рішення, ухвалює рекомендації та висновки. Голосування може бути відкрите, поіменне чи закрите. Рішення приймаються з питань, що стосу­ються організації роботи комітетів. Після обговорення питань приймають рекомендації, що готуються на розгляд Верховної Ради України, а також щодо контрольної діяльності комітетів. Висновки приймаються щодо законопроектів і проектів інших актів, внесених на розгляд Верховної Ради України, а також щодо кандидатур, які пропонуються для обрання, призначення чи зат­вердження Верховною Радою. Рішення, рекомендації, висновки комітетів можуть бути переглянуті, якщо за це подано більшість голосів членів комітету від його загального складу. На кожному засіданні комітету ведеться протокол. Роботу комітетів організу­ють їх голови, які обираються Верховною Радою. Голова комітету забезпечує складання та організує виконання плану роботи комітету. Він також здійснює низку інших повноважень ор­ганізаційного, розпорядчого, інформаційного, представницького та іншого характеру, що визначені Регламентом, Положенням про комітет та дорученнями Верховної Ради.

З метою забезпечити конкретні напрями своєї діяльності комітет створює зі свого складу підкомітети, які утворюються у складі не менш як трьох членів комітету. Члени комітету мо­жуть входити до складу кількох підкомітетів. Діяльність підкомітетів забезпечується відповідними підрозділами Секре­таріату або працівником апарату комітету, що входить до струк­тури Секретаріату. Голова підкомітету обирається на засіданні комітету відкритим голосуванням.

Для підготовки проектів законодавчих актів Верховної Ради, проектів рішень, рекомендацій, висновків комітетів і розгляду питань, що обговорюються на засіданнях комітетів, можуть ство­рюватися робочі групи і призначатися їх керівники. До складу робочої групи включаються члени комітету, інші народні депута­ти України, які не є членами цього комітету, за їхньою згодою, а також можуть входити працівники Секретаріату Верховної Ради, науково-дослідних інститутів і навчальних закладів, фахівці-практики, автори проектів та ін. Питання, що належать до відання кількох комітетів, за їх ініціативою, а також за дору­ченням Верховної Ради, можуть розглядатися комітетами спіль­но. Спільні засідання може проводити один із голів цих комітетів за їх взаємною згодою. У разі потреби спільне засідання за рішен­ням комітетів можуть вести Голова Верховної Ради або його пер­ший заступник чи заступник голови. Процедурні питання роботи комітетів можуть регулюватися законом чи Регламентом. Коміте­ти інформують громадськість про свою діяльність. Існує практика проведення виїзних засідань комітетів. Організаційно-методичне, технічне, інформаційне й матеріальне обслуговування комітетів, а також забезпечення їх функціонування здійснюють Секретаріат і Управління справами Верховної Ради, секретаріати комітетів.

Комітети подають на розгляд Верховної Ради свої висновки, рекомендації на підготовлені ними законопроекти чи проекти інших актів. Рішення комітетів і комісій Верховної Ради є правочинними, якщо їх прийнято на засіданнях, проведених згідно з розкладом.

Верховна Рада може створювати, коли визнає за необхідне, тимчасові спеціальні комісії для розробки, попереднього розгля­ду, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради, для вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції (крім контрольних, ревізійних і слідчих комісій, які створюються й діють відповідно до інших статей Регламенту). Тимчасова спеціальна комісія завжди є головною комісією з питання, для підготовки якого вона створена. Питання про ство­рення тимчасової спеціальної комісії включається окремим пунк­том до порядку денного сесії Верховної Ради, якщо інше не перед­бачено Регламентом. Тимчасова спеціальна комісія діє відповідно до порядку, встановленого для комітетів Верховної Ради.

Тимчасові слідчі комісії створюються Верховною Радою для проведення розслідувань із питань, що становлять суспільний інтерес, за умови, якщо за це проголосувало не менше третини від конституційного складу Верховної Ради. Висновки й пропозиції спеціальних слідчих комісій згідно з ч. 5 ст. 89 Конституції України не є вирішальними для слідства й суду. Виходячи із практики діяльності Парламенту, визнано, що порядок діяль­ності тимчасових слідчих комісій потребує окремого додаткового регулювання через спеціальний закон.

Таким чином, Конституція України, закони й Регламент Вер­ховної Ради України закріплюють порядок організації й діяль­ності комітетів і комісій, їх повноваження, використання ними організаційно-правових форм і методів.