Колір як елемент та засіб властивості форми у композиції

3. 1. Колір

Три стандартних якості кольору – тон (власне колір), насиченість і світлота – тісно пов'язані з не основною, але для композиції дуже важливою характеристикою – яскравістю. Саме яскравість зорово виділяє предмет, грає роль контрасту.

Коли композиція будується в основному кольором, цілісність досягається зближенням плям по світлоті, тоді розходження в тонах і насиченості може залишатися значним. Якщо гармонійність композиції будується в монохромних або близьких тонах, то відмінність в світлоті теж бажано зменшити. Ця ситуація дуже подібна з такими засобами композиції, як контраст або нюанс. Дивись рис. 58, 59 виділення та поєднання кольором у картинах.

Часто властивість кольору використовується для створення ілюзії наближення або віддалення предмета: насичені теплі тони як би наближають, а холодні, малонасичені тони віддаляють. Таким чином, тільки за допомогою кольору можна передавати простір. Колір як засіб композиції присутній буквально в кожному зображенні незалежно від його композиційних завдань і форм. Всюди сущість кольору дає йому право вважатися універсальним і необхідним (тобто без кольору не можна обійтися) засобом композиції.

Рис. 58. Виділення кольором

Рис. 59. Поєднання кольором.

3. 2. Симетрія

Композиційні засоби (прийоми) чи категорії композиції, котрі спрямовані розкрити певні ритмічні закономірності художніх творів відносяться до симетрії.

Симетрія притаманна декоративним композиціям, де рівномірно чергуються елементи та інтервали між ними, де можна уявно провести вісь симетрії, де компоненти співіснують у дзеркальному або перевернутому відношенні. Дивись рис. 60.

Прийоми симетричної компо­зиції часто використовуються в усіх видах мистецтва та дизайну. Симетрія – це:

- найбільш активна закономірність по­будови композиції;

- властивість композиції – найбільш яс­краво виявлений стан форми;

- засіб композиції, за допомогою якого організується гармонійна форма, досягається єдність і художня виразність.

Сучасне визначення симетрії у художніх видах творчості - це адекватне розташування елементів форми по відношенню до прямої лінії (вісь симетрії) або площини (площина си­метрії), яке сприймається оком як особливий вид упорядкування форми. Основні види симетрії:

1. Дзеркальна – базується на рівно­сті двох частин фігури відносно уявної площи­ни, яка поділяє предмет на абсолютно рівні час­тини. Площина, яка поділяє предмет на дві рівні частини, є площиною симетрії. Дивись рис. 60.1.

2. Осьова – симетрія предмета або ком­позиції відносно осі. Обумовлена конгруент­ністю (рівність геометричних фігур в осьових перерізах) і досягається шляхом обертання форми відносно осі симетрії. Лінія, яка утворю­ється при взаємо- перпендикулярному перерізі площини симетрії з фронтальною поверхнею, яка зображає предмет, є віссю симетрії. Зо­браження на площині об'ємних предметів, які мають дзеркальну симетрію, можна розглядати як осьову. Дзеркальна і осьова симетрії є взаємообумовленими. Дивись рис. 61.

3. Центральна – симетрія відносно цент­ра (точки). Зв'язана з обертальним рухом. На­приклад, обертанням точки навколо центра на площині утворюється центрально-симетрична фігура - коло, у просторі - сфера. Дивись рис. 62.

Центральна симетрія також зв'язана з осьовою. Дивись рис. 62.1.

4. Гвинтова – зв'язана з обертальним рухом. Утворюється при рівномірному обертально-поступальному рухові точки (лінії, площини, фігури) навколо нерухомої осі з постійною кутовою швидкістю. Наприклад, гвинт, шуруп, шнек, у природі - листя на стеблині. Дивись рис. 63.

Зі стародавніх часів симетрія вважалася однією з умов краси, оскільки вона забезпечує композиційну рівновагу. Дивись рис. 64.

Рис. 60, 60.1. Дзеркальна симетрія Рис. 61. Осьова симетрія

Рис. 62. Центральна – симетрія у рапорті та емблемі композицій

Рис. 62.1. Центральна – симетрія відносно цент­ра (точки).

Рис. 63. Гвинтова симетрія у схемі, ритмічної закономірності художнього твору.

Рис. 64. Симетрія у картині Рафаеля та схемі до композиції.

Є таке французьке прислів'я: якщо не знаєш, як збрехати, говори правду. У художників-дизайнерів за аналогією з цим прислів'ям є правило: якщо не знаєш, як побудувати композицію, роби симетрію.

Як засіб композиції по ефективності і простоті симетрія не знає собі рівних, тому що вона спочатку врівноважена і цілісна, крім того, не вимагає ніяких спеціальних творчих зусиль: достатньо відобразити дзеркально одне в іншому – і композиція готова. Інша справа, чи доречно цей засіб в конкретному творі, але формально воно безпрограшно. Дивись рис. 65, 66.

Рис. 65. Симетрія у пейзажі та схемі до композиції.

Рис. 66. Симетрія у картині три богатирі В. Васнецова.

3. 3. Асиметрія

Між асиметрією і симетрією існує прин­ципова різниця.

У асиметричній композиції принцип організації виявляється не настільки наочно, як у симетричній. її гармонія буду­ється на складних відношеннях багатьох закономірностей, оскільки елементи форми не зв'язуються віссю симетрії. Симетрична форма сприймається легко і майже відразу, а гармонія асиметричної - розкривається поступово.

Неправильно стверджувати, що симет­рична форма явно краща від асиметричної. Са­ма по собі симетрія ще не гарантує гармонії, а асиметрія - не означає ще дисгармонії.

Весь людський досвід підтверджує, що асиметричні композиції (прості та складні) з точки зору естетичної цінності не поступаються симетричний. Однак робота з ними складніша, потребує розвиненої інтуїції та витонченого по­чуття композиційної рівноваги, особливо бага­тоелементні композиції, які можуть мати свої власні осі симетрії.

Асиметрія – це сполучення і розташу­вання елемент, при якому вісь чи площина си­метрії відсутня.

Деякі закономірності, які лежать в основі гармонії асиметричної форми:

1. Асиметрія вельми чутлива до зміни пропорцій, і необхідно з особливою увагою ста­витися до пропорційного устрою. Пропорції важливі 1 для симетричної форми, але саме в активній асиметрії їх зміна безпосередньо відкликається на композиційній рівновазі і на цілісності форми.

2. Велике значення має органічний зв'я­зок між частинами форми. Багато залежить від того:

- як взаємодіють елементи;

- який зв'язок між елементами;

- яке відношення об'ємів (площин) за масою, фактурою, тоном, кольором.

3. У симетричних формах увага на супідрядності елементів не акцентується, оскільки симетрія сама по собі сприяє супід­рядності. Асиметрична форма позбавлена цієї сильної основи, що організує, і супідрядності її елементів ґрунтується на багатьох більш тонких закономірностях.

Для гармонізації асиметричної форми особливо необхідний ретельний аналіз. Тут все будується на «ледь-ледь». Таким чином, головна умова асиметричної форми – композиційна врівноваженість. Композиційна рівновага не означає простої рівності величин. Це такий стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою.

Рівновага залежить від розподілу основних мас композиції відносно її центра. Дивись рис. 67. а, б.

Існують різні поняття центра композиції, але у більшості випадків це місце зосередження основних, найважливіших зв'язків між всіма елементами.

Асиметрія – характерна для реалістичних артефактів, які передбачають використання форм, ліній, кольорів, що не повторюються. Дивись рис. 68.

Рівновага - а Не рівновага - б

Рис. 67. а, б. Рівновага та не рівновага у асиметричному пейзажі, схемі до композиції.

Рис. 68. Асиметрія у пейзажі та схемі до композиції.

Лекція 8.