Типи композиції (прийоми)

У художньому справі визначення не багато чого варті. Говорячи словами французького поета і філософа Поля Валері, не можна всерйоз мислити за допомогою термінів. Своєрідну класифікацію доводиться складати не з любові до таблиць і визначень, а для ясності сприйняття предмета.

2. 1. Замкнута композиція.

Зображення із замкнутою композицією вписується в раму таким чином, щоб воно не прагнуло до країв, а як би замикалося саме на себе. Погляд глядача переходить від фокуса композиції до периферійних елементам, повертається через інші периферійні елементи знову до фокусу, тобто прагне з будь-якого місця композиції до її центру.

Відмінною рисою замкнутої композиції є наявність полів. В цьому випадку цілісність зображення проявляється в буквальному сенсі – на якомусь тлі композиційна пляма має чіткі межі, все композиційні елементи тісно пов'язані між собою, пластично компактні див. (рис. 8).

Рис 8. Зразки замкнутих (закритих) композицій де лінії йдуть до симетрії та геометричних форм

2. 2. Відкрита композиція

Заповненість образотворчого простору при відкритій композиції може бути двоякою. Чи це йдуть за межі рами деталі, які легко уявити поза картини, або це великий відкритий простір, в яке занурюється фокус композиції, що дає початок розвитку, руху супідрядних елементів.

У такому випадку відсутнє затягування погляду до центру композиції – навпаки, погляд вільно йде за межі картини з деяким домислом не зображеної частини.

Відкрита композиція відцентрова, вона тяжіє до поступального руху або до ковзання по спірально розширяючої траєкторії. Вона може бути досить складною, але завжди в кінцевому підсумку йде від центру. Нерідко й сам центр композиції відсутній, вірніше, композиція складається з безлічі рівноправних міні-центрів, що заповнюють поле зображення див. (рис. 9).

Рис 9. Типи відкритих композицій де лінії і форми йдуть від центру

2. 3. Симетрична композиція

Основна риса симетричній композиції – рівновага. Вона настільки міцно тримає зображення, що є за сумісництвом і базою цілісності. Симетрія відповідає одному з найглибших законів природи – прагненню до стійкості. Будувати симетричне зображення легко, достатньо тільки визначити межі зображення і вісь симетрії, потім повторити рисунок у дзеркальному відображенні. Симетрія гармонійна, але якщо всяке зображення робити симетричним, то через деякий час ми будемо оточені благополучними, але одноманітними творами.

Художня творчість настільки далеко виходить за рамки геометричної правильності, що в багатьох випадках треба свідомо порушувати симетрію в композиції, інакше важко передати рух, зміну, протиріччя. Водночас симетрія, як алгебра, провіряючи гармонію, завжди буде суддею, нагадуванням про первинний порядок, рівновагу див. (рис. 10).

Рис 10.

2. 4. Асиметрична композиція

Асиметричні композиції не містять осі або точки симетрії, формоутворення в них вільніше, однак не можна думати, що асиметричність знімає проблему рівноваги. Навпаки, саме в асиметричних композиціях автори приділяють особливу увагу врівноваженості як неодмінної умові – грамотного – побудови картини див. (рис. 11, 12, 13, 14).

Рис. 11, 12. Асиметрія у декоративній, стилізованій (узагальненій) та акварельній композиціях пейзажу

Рис. 13, 14. Асиметрія у портреті, схемі та індустріальному пейзажі.

2. 5. Статична композиція

Стійкі, нерухомі, часто симетрично урівноважені, композиції цього типу спокійні, мовчазні, викликають враження самоствердження, несуть в собі не ілюстративний опис, не подію, а глибину, філософію див. (рис. 15, 16, 17).

Статичність (статика) – це відсутність руху в даний момент. При цьому в композиції або в елементах композиції може бути внутрішня напруга або навіть потенціал руху. Головне, що в даний момент композиція знаходиться в стані спокою.

Композиція з статичних елементів буде більш статичною, ніж композиція з елементів, в яких закладений безкінечний потенціал руху.

Рис. 15, 16. Статика у мозаїці, графіці, акварельний, олійній композиціях пейзажу та схемі

Рис. 17. Статика у камерному портреті та картинах Леонардо да Вінчі

2. 6. Динамічна композиція

На протилежність статичності, динаміч­ність(динаміка) – це зорове сприйняття руху, стрімкості форми. Динамічною називають таку форму, яка активно однобічно спрямована, ніби втручаєть­ся у простір.

Динамічність найбільш зв'язана з про­порційним ладом. Контрасту відношеннях ве­личин за двома (у площинних композиціях) або за трьома координатами простору (в об'ємних композиціях) створює динаміку в напрямку переважної величини.

Зовні нестійкий, схильний до руху, асиметрії, відкритості, цей тип композиції прекрасно відображає наш час з його культом швидкості, напору, калейдоскопічності життя, жагою новизни, зі стрімкістю моди, з кліповим мисленням. Динаміка часто виключає величавість, ґрунтовність, класичну завершеність; але буде великою помилкою вважати просту недбалість у роботі динамікою, це абсолютно нерівнозначні поняття. Динамічні композиції складніші і індивідуальніші, тому вимагають ретельного продумування і віртуозного виконання.

Якщо вищевказані три пари композицій зіставити один з одним і спробувати знайти взаємозв'язок між ними, то з невеликою натяжкою ми повинні визнати, що перші за рахунком типи: в кожній парі – одне сімейство, а другі – інше сімейство. Інакше кажучи, статичні композиції майже завжди бувають симетричними і часто замкнутими, а динамічні – асиметричними і відкритими. Але так буває не завжди, жорсткого класифікаційного зв'язку між парами не проглядається, більше того, визначаючи композиції за іншими вихідним критеріям, доводиться створювати ще один ряд, який для зручності будемо називати вже не типами, а формами композиції, де визначальну роль відіграє зовнішній вигляд роботи див. (рис. 18).

Рис. 18. Динаміка у діагоналі, точкуванні, русі, декоративності та постмодерному авангарді.

Лекція 3.