Матеріально-декоративний рівень форми (композиція у декоративному мистецтві)

Твори декоративно-прикладного мистецтва є складовою частиною культу­ри епохи, тісно пов'язаної з побутом, з тими чи іншими етнічними (народними) і національними особливостями. Вони по­стійно впливають на духовний стан люди­ни, її настрій, стають важливим джерелом емоцій, які формують на ставлення людини до навколишнього світу.

Важливу роль у композиції худож­нього твору в декоративному мистецтві відіграють:

1) будова предмета, його конструк­тивні особливості й пластичні якості

матеріа­лу (наприклад, вироби зі скла без декору);

2) поєднання образу з асоціацією (порівняння форми виробу із краплею, квіткою, постаттю людини, тварини, їх окремими елементами тощо);

3) декор (часто завдяки декору побу­тові предмети стають творами мистецтва);

4) декор має емоційну виразність, свій ритм і пропорції. Він видозмінює форму і зливається з нею в єдиний художній образ.

Специфічні особливості декору:

- сюжетне зображення; - символічне зображення;

- орнамент; - елементи образотворчого мистецтва.

Сюжетне зображення – малюнок на поверхні предмета, який зображає певне явище, подію, конкретну людину або річ. Сама форма предмета повинна викликати естетичні почуття, емоції (радість, жаль, смуток тощо).

Символічне зображення – умовний образ, який означає будь-яке поняття, ідею, явище. У вузькому розумінні символ постає у вигляді умовного знака (моногра­ма, сплетіння букв імені й прізвища). Сюди відносяться емблеми, герби, знаки (пошто­ві й фабричні, грошові знаки, медалі, ордени). Дуже часто в них використовується алегорія – іносказання.

У декоративно-прикладному мисте­цтві (ДПМ) для створення декору широко застосовують орнамент і елементи (окремо або у взаємозв'язку) образотво­рчого мистецтва (скульптура, живопис, супер - графіка).

Елементи образотворчого мистец­тва інколи проникають і у форму пред­мета (деталі меблів у вигляді лап тварин, пальмет – прикраса у вигляді пальмового листа, волют – спіралевидний мотив з «очком» у центрі, голів; посуду у вигляді квітки, плоду, птаха, тварини, постаті люди­ни). Іноді орнамент або зображення утворю­ють нову форму виробу (візерунок решітки).

Зображення в декоративно-приклад­ному мистецтві художник-дизайнер організовує за допомогою пластики форм і певних кольорових співвідношень.

Твори ДПМ прикрашають наш побут, приносять естетичну насолоду, виклика­ють бажання творити, прикрашаючи предметне середовище.

4. 1. Особливості композиційної структури орнаментів

Візерунок – вільна композиція декоративних мотивів.

Орнамент (прикраса) – візерунок, який складається з ритмічно впорядко­ваних елементів: призначається для прикрашення різних предметів (посуд, зброя, текстильні вироби, меблі, книги та інше), архітектурних споруд (як усередині, так і ззовні), творів пластичних мистецтв (здебільшого прикладних), а в первісно­общинних людей – також людського тіла (розфарбування, татуювання).

Орнамент пов'язаний з поверхнею, організовує її і прикрашає, орнамент опе­рує невизначеними формами або стилізує реальні мотиви, які схематизує до невпізнання.

Особливості орнаменту:

1) декоративна стилізація;

2) площинність;

3) зв'язок із поверхнею.

За характером композиційні орна­менти класифікуються на:

1) стрічкові;

2) сітчасті;

3) композиційно-замкнені.

За мотивами, які використовуються в орнаментах, їх поділяють на:

1) геометричні, які складаються з аб­страктних форм (точки, прямі, ламані, зигзагоподібні, сітчасто-перетинаючі лінії, круги, ромби, багатокутники, зірки, хрес­ти, спіралі, більш складні мотиви — меандр та інші);

2) зооморфні або тваринні (стилізація реальних або фантастичних тварин);

3) використання мотивів людської постаті, архітектурних фрагментів, зброї, знаків і емблем гербів);

4) стилізовані написи на архітектур­них спорудах (наприклад, на середньо-азійських мечетях, середньовічних пала­цах) або в книгах (так звана — в'язь);

5) складні комбінації мотивів, напри­клад, геометричних і тваринних форм - так звана тератологія; (тератологія — наука, яка вивчає відхилення у розвитку рослин, тварин і людей, геометричних і рослинних форм — арабески).

Орнаменти також поділяються на площинні та рельєфні.

Площинний орнамент — прикраса на плоскій або кривій поверхнях.

Рельєфний або випуклий орнамент — прикраса на дереві, кості, камені або металі.

Виконується орнамент засобами ма­люнка, живопису, скульптури, залежно від матеріалу — на папері, на тканині, дереві, металі, камені і т д.

Важливу роль в орнаментальній ком­позиції відіграє колір.

В основі побудови орнаментів ле­жать такі принципи:

1. Утилітарність, так зване практичне його застосування.

2. Залежність художнього оформлення від матеріалу, форми і призначення предмета.

3. Яскравість і декоративність орна­ментальних образів.

Суттєва ознака багатьох різновидів орнаментів – чітко виражений ритм – рівномірне чергування деяких елементів. Одна і та ж група елементів може повто­рюватись скільки завгодно разів. Цю групу часто називають мотивом, або рапортом, а частину поверхні, на якій розміщується мотив, – фоном, або полем орнаменту. Орнамент, у якому весь час повторюється одна і та ж група елементів, можна назвати одномотивним.

4.2. Види симетрії та особливості композиції в декоративному мистецтві

Симетрія — це певний просторовий порядок, математично точна законо­мірність у розміщенні предметів або їх частин. Існує декілька видів симетрії.

Найпоширеніша дзеркальна симет­рія. Вона притаманна тілу людини і більшості тварин, багатьом предметам і застосовується в мистецтві.

Якщо будь-який предмет або фігуру розділити на дві половини так, щоб одна половина повторювала другу, то це й буде дзеркальна симетрія. Дивись рис. 27.

Рис. 27. Витинанка. Декоративне вирізання з паперу

Орнамент вирізаний із складеного вдвоє аркуша кольорового паперу, – най­простіший спосіб досягнення дзеркальної симетрії.

Вісь симетрії – це точка, навколо якої фігура переміщується на певний кут. Дивись рис. 28, 29.

Це другий вид симетрії. Тут осьова симетрія (16 площин симетрії).

Рис. 28, 29. «Роза» - центральне округле вікно собору Паризької Богоматері XVIII ст. Орнаментальна композиція в колі з ритмом повторення однорідних елементів.

Наступний вид симетрії — перене­сення або трансляція. Симетричні елементи можуть накладатись, якщо їх переміщувати вздовж прямолінійної осі. Дивись рис. 30.

Рис. 30. Фрагмент барельєфа із палацу в Персиполі

(Стародавня Персія. Сер. 1 тис. до н. е.)

В орнаментальних і декоративних! зображеннях застосовуються різні види симетрії: дзеркальна: дві стрічкові, три сітчасті, п'ять центричних.

Вісь симетрії (циклічно-оберто­ва) – від кількості циклів суміщення фігури самої з собою (під час повного оберту) залежить різновид циклічно-обертової симетрії: 3-го порядку, 4-го порядку, 5-го порядку і т. д.

Перенесення – сім стрічкових, сімнадцять сітчастих і чимало центричних.

4.3. Способи організації орнаментів: стрічковий, сітчастий, композиційно-замкнений

Орнамент поділяється на: незамкнений стрічковий, сітчастий, композиційно-замкнений.

Стрічковий орнамент (або фризо­вий) — це візерунок, декоративні елементи якого створюють ритмічний ряд з відкритим двобічним рухом, що вписується в стрічку. Стрічковий орнамент розміщують у смузі з вертикальним або горизонтальним члену­ваннями мотивів. До цього типу орнаменту відносять бордюри, облямівки, шпалери, а також меандр Дивись рис. 31, 32.

Рис. 31. Рис. 32.

Бордюри, лінійні орнаменти, Види симетрії бордюрів

що утворюються переносом

будь-якої фігури вздовж осі

Меандр – орнамент із неперервною кривою або ламаною під прямим кутом лінією, яка утворює спіраль. Меандрів орнамент розроблений в мистецтві Старо­давньої Греції.

Незамкнений стрічковий орнамент несе в собі ритмічне повторення мотивів. Існує сім видів симетрії орнаментальних стрічок. Дивись рис. 33.

А – елемент асиметричний;

Б – одна площина симетрії, котра паралельна до осі переносу;

В – плаваючі відображення;

Г – осьова симетрія;

Ґ – площини дзеркальної симетрії перпендикулярні до осі переносу;

Д – поперечні площини симетрії поєднуються із плаваючим відображенням і осьовою симетрією;

Е – повздовжня і багато поперечних осей симетрії.

Рис. 33.