Короткі теоретичні відомості. Уява– це психічний процес, який відображає нове шляхом сполучення досвіду особистості та виконує функції прогнозування діяльності суб'єкта

Уява– це психічний процес, який відображає нове шляхом сполучення досвіду особистості та виконує функції прогнозування діяльності суб'єкта.

Якщо основною метою відчуттів і сприймань є збір конкретних вражень про навколишній світ, а пам'яті – точне накопичення отри­маного досвіду, то мислення й уява – перетворення досвіду. Наявність цього творчого початку дозволяє вважати уяву та мислення єдиною мисленнєвою діяльністю.

Водночас між цими пізнавальними процесами існують суттєві відмінності: уява – це створення нових образів на основі досвіду, а мислення – це відображення суттєвого в предметах і явищах. Резуль­татом уяви є образ, а результатом мислення – виражені у словах думки: судження та поняття. Однак ця відмінність є досить відносною; адже будь-який, навіть дуже фантастичний, образ віддзеркалює реальну дійсність, а у продуктах мислення завжди існують елементи фантазії. Іспанський художник Ф. Гойя говорив, що фантазія, яка позбавлена розуму, творить страхіття; фантазія, поєднана з розумом, є матір'ю мистецтва та джерелом чудес.

Процеси уяви: типізація, аглютинація, гіперболізація, схематизація, акцентування.

Види уяви:

Активна уява та пасив­на уява:

а) безсвідома уява;

б) зі свідомим наміром.

2. За докладанням свідомих вольових зусиль мимовільна уява та довільна уява:

а) відтворююча (репродуктивна) уява;

б) творча уява.

3. За змістом: художня уява, технічна уява, наукова уява.

Література: [5, 11, 16, 18, 19, 20].