Короткі теоретичні відомості. Мислення – це психічний процес, який відображає суттєве в предметах і явищах у найбільш узагальненій та опосередкованій формі

Мислення – це психічний процес, який відображає суттєве в предметах і явищах у найбільш узагальненій та опосередкованій формі. Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання й далеко виходить за його межі, оскільки будь-яка пізнавальна діяльність починається з відчуття та сприймання через пам'ять, і лише потім відбувається перехід до мислення у проблемній ситуації.

Основними функціями мислення є:

1) розуміння;

2) розв'язання проблем і задач;

3) цілеутворення, пов'язане з передбаченням;

4) рефлексія.

Логічні форми мислення: поняття, судження, умовивід.

Види мислення:

1) за характером завдань: практичне і теоретичне мислення;

2) за ступенем новизни та оригінальності: репродуктивне мислення і творче мислення;

3) за формою: наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення,, словесно-логічне чи абстрактне мислення;

4) за усвідомленістю: аналітичне мислення та інтуїтивне мислення.

Розумова дія виникає у процесі пізнання, теоретичної та практичної діяльності людини, є актом мислення, при якому розв'язується елементарна математична, лінгвістична, практична чи інша задача.

Етапи розумової дії:

1) виникнення задачі;

2) усвідомлення умови задачі;

3) активізація асоціацій, які виникають зі змістом розв'язання задачі;

4) відсів тих асоціацій, які далекі до розв'язання певної задачі;

5) поява передбачення або гіпотези, плану розв'язання задачі;

6) пошук методів розв'язання задачі;

7) перевірка гіпотези, реалізація плану розв'язання задачі;

8) перевірка результату.

Розумової операції: порівняння, абстракція, узагальнення, аналіз, синтез, конкретизація, класифікація, систематизація.

Евристика – наука, що вивчає продуктивне творче мислення.

Інтелект – загальна пізнавальна здібність, що визначає готовність людини до засвоєння та використання знань і досвіду, а також розумової поведінки у проблемних ситуаціях. Вимірюється інтелект за допомогою тестів.

Мовлення – процес спілкування людей за допомогою мови. Функції мовлення: експресивність (виразність) та об'єктивація внутрішнього змісту психічного життя у вербальних засобах.

Мова розглядається у психології як система словесних знаків, яка опосередковує психічну (і найперше, інтелектуальну) діяльність та реалізується у мовленні. Функції мови: сигніфікативна (означальна) та вираження змісту предмета інформації.

Основними елементами мови є її словниковий склад і граматична будова. Словниковий склад – це сукупність слів у кожній окремій мові. Слово як одиниця мови має два боки: зовнішній звуковий (фонетичний) та внутрішній смисловий (семантичний). Обидва вони є продуктом тривалого суспільно-історичного розвитку, їх єдність (однак не тотожність) і утворює слово. Мова характеризується своєю ієрархією. Причому на вершині ієрархії стоять речення. Речення складають словосполучення, які, у свою чергу, є сполученням слів.

Види мовлення:

1. За екстерiоризованiстю чи iнтерiоризованiстю:

внутрішнє зовнiшнє

письмове усне

афективне діалогічне монологiчне

2. За довiльнiстю: довiльне та мимовiльне.

3. За складністю психофізіологічних механізмів, якi забезпечують процес мовлення: хорове мовлення; ехолалiчне (просте повторення); мовлення – називання; комунікативне мовлення.

Література: [5, 11, 16, 18, 19, 20, 21, 24].