Короткі теоретичні відомості. Сприймання – психічний процес, який відображає у свідомості людини предмети та явища в цілому під час їх безпосередньої дії на аналізатори

Сприймання – психічний процес, який відображає у свідомості людини предмети та явища в цілому під час їх безпосередньої дії на аналізатори. Сприймання і відчуття є сенсор­ними процесами, тобто формами відображення чуттєвого пізнання. Однак, на відміну від відчуттів, у процесах сприймання формується образ цілісного предмета шляхом відображення всієї сукупності його властивостей.

Фізіологічною основою сприймання є умовно-рефлекторна діяль­ність внутрішньоаналізаторного та міжаналізаторного комплексу нервових зв'язків, які зумовлюють цілісність і предметність явищ, що відображаються. Саме тому сприймання являє собою результат діяль­ності системи аналізаторів. Первинний аналіз, який здійснюється у рецепторах, доповнюється складною аналітико-синтетичною діяль­ністю мозкових відділів аналізаторів.

Загальні особливості сприймання: предметність, цілісність, структурність,

константність, апперцепція, узагальненість, вибірковість, ілюзії.

Види сприймання:

1. За провідним аналізатором:зорове, слухове, смакове, нюхове, кінестезичне, дотикове сприймання;

2. За формами існування матерії: сприймання простору, сприймання руху, сприймання часу.

Література: [5, 11, 13, 17, 18, 19].

Самостійна робота № 3