Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх

З усіх видів покарань, передбачених КК, до неповнолітніх мо­жуть застосовуватися лише штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт; позбавлення волі на певний строк.

Виходячи з положень ст. 98, до неповнолітніх не можуть застосовуватися конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі. Не можуть бути призначені неповнолітнім і такі специфічні по­карання, як позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чи­ну або кваліфікаційного класу, службові обмеження для військовос­лужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні. У тих випадках, коли вказані покарання передбачені санкцією статті Особливої части­ни КК, за якою засуджується неповнолітній, вони не призначаються, а натомість суд обирає покарання з інших, які названі в ст. 98.

Основні види покарання у ст. 98 вказані у відповідному по­рядку – від менш тяжкого до більш тяжкого.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Тепер розглянемо окремі види покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітніх.

Штраф. Кримінальне покарання має особистісний характер. Тому закон передбачає певні заходи проти того, щоб штраф, призначений неповнолітньому, сплачувався за нього батьками чи іншими особами. З цією метою встановлено, що штраф застосовується лише що­до неповнолітніх, які можуть його сплатити за рахунок свого доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення. Мінімальний розмір штрафу, який призначається неповнолітнім, становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 53). Максимальний же розмір штрафу для неповнолітнього ви­значається санкцією статті Особливої частини КК, але не може пере­вищувати п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі неможливості сплати штрафу суд, відповідно до ч. 4 ст. 53, може замінити засудженому неповнолітньому у віці від 16 до 18 років несплачену суму штрафу на покарання у виді громадських робіт із розрахунку десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або ви­правними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак тривалість виправних робіт для неповнолітнього і в цьому випадку не може перевищувати одного року.

Штраф до неповнолітніх може застосовуватися і як основне, і як додаткове покарання. Як додаткове покарання штраф може призначатися лише в сукупності з іншим видом основного покарання.

Громадські роботи. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому з урахуванням обмежень, встановлених в ч. 1 ст. 100. Вони стосу­ються віку особи (неповнолітньому від 16 до 18 років), якій призначається таке покарання, мінімальної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для непов­нолітніх (від 30 до 120 годин), їх щоденної тривалості (не більше 2-х годин на день).

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на момент призначення покарання з дотриманням відповідних вимог законодавства про працю прийнятий на роботу за трудовим договором (контрактом) постійно чи тимчасово на строк, який від­повідає принаймні тривалості призначеного покарання. Не може призначатися таке покарання тим неповнолітнім, при прийнятті яких на роботу не дотримано вимог трудового законодавства, або які виконують роботу за цивільно-трудовим договором чи працю­ють тимчасово, на термін, менший від тривалості виправних робіт.

Виправні роботи призначаються, неповнолітнім, які досягли 16-річного віку. Якщо в передбаченому законом порядку було при­йнято на роботу особу, яка досягла 15-річного віку, то їй також мо­же бути призначене покарання у виді виправних робіт.

Суворість обмежень, якими супроводжуються виправні робо­ти для неповнолітніх, менша, ніж такого ж виду покарання для доро­слих: зменшено його максимальний строк до 1 року; встановлено ме­нші розміри відрахування із заробітку засудженого в дохід держави (від 5 до 10%).

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб. Сам злочин, за який призначається арешт, може бути вчинений і до досягнення 16-річного віку. Настання повноліття в період відбування арешту не є підставою для зміни тривалості арешту, порівняно з тією, яка обмежена ст. 101 КК.

Неповнолітні повинні відбувати арешт окремо від дорослих засуджених. Умови відбування арешту неповнолітніми визначають­ся кримінально-виконавчим законодавством.

Позбавлення волі на певний строк. Позбавлення волі на певний строк – це найбільш суворе по­карання в системі покарань, які можуть застосовуватися до непов­нолітніх. Воно має призначатися тоді, коли, на переконання суду, всі інші, більш м’які покарання не дають змоги досягти мети кри­мінального покарання.

Неповнолітні відбувають це покарання у спеціальних виховних установах, їхні види і режим відбування покарання у них ви­значаються згідно з кримінально-виконавчим законодавством.

Неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості покарання у виді позбавлення волі не призначається. Таким засу­дженим мають бути призначені інші покарання із вказаних у санкції статті Особливої частини КК з урахуванням ст. 98.

Тривалість позбавлення волі для неповнолітніх визначається з урахуванням положень ст. ст. 63 та 102, а також санкції статті Особливої частини КК. Мінімальний строк позбавлення волі для неповнолітнього, як і для дорослого засудженого, становить 1 рік. Максимальна тривалість такого покарання визначається санкцією статті Особливої частини КК, однак вона не може перевищувати строків, вказаних в ч. З ст. 102. Ці строки диференційовані залежно від ступеня тяжкості злочину. За особливо тяжкий злочин, пов’я­заний з умисним позбавленням життя людини, неповнолітньому може бути призначене позбавлення волі строком до 15 років.

Положення ст. 102 стосуються покарання у виді позбавлення волі, що призначається за окремий злочин особі, яка не досягла до вчинення злочину 18-річного віку. При призначенні покарання за сукупністю вироків або сукупністю злочинів слід керуватися ч. 2 ст. 103, згідно з якою неповнолітнім може бути призначене позба­влення волі і на більш тривалий строк – до 15 років.

Відповідно до ст. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень, особи. які засуджені за КК 1960 року і відбувають покарання, що призначені в розмірах, більших, ніж встановлені новим КК, чи відбувають покарання, які не можуть бути призначені за КК 2001 р., підлягають звільненню від покарання. Ця норма повністю поширюється і на осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці до 18 років.