Приголосний л та його зміна

Зміна приголосного л у певній фонетичній позиції є рисою, типовою для української та білоруської мов. Вона відбулася передусім там, де л у цих мовах виступав після зредукованих ъ і ь пред наступним приголосним. У такій позиції приголосний л змінювався на у нескладовий або на білабіальний в, які в українській мові передаються буквою в, а в білоруській – ў. Так давньоруським формам вълкъ, пълный, шьлкъ в українській мові відповідають вовк, повний,шовк, а в білоруській – воўк, поўны, шоўк.

Зміни на ў в українській та білоруській мовах зазанава також суфіксальний лу дієсловах минулого часу, що походять з дієприкметників минулого часу: писаў, сказав, стаў.

У російській мові і в багатьох її говірках зміна л на ў не спостерігається: ходил, стал, бросил.

11. Спільним фонетичним явищем для східнослов’янських і південнослов’янських мов є спрощення груп приголосних дл, тл в середині слова. Сполучення тл, дл у східнослов’янських і південнослов’янських мовах спростилися у л, а в західнослов’янських залишилися без змін:

укр. горло, мило, сало; рос. горло, мыло, сало; польськ. gardło, mydło; чеськ. mýdlo.

Причину спрощення вбачають у тому, що артикуляція приголосних у них була об’єднаною, а це й зумовило заміну їх одним плавним л: радло-рало, плетла – плела.

Спільнослов’янським [gv], [kv], [xv] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах перед колишніми [ĕ] та [i] (ai, oi) відповідають передньоязикові [zv], [cv], [sv]: *гвhзда (<гвоізда) ® звhзда (ст.сл.); *квhтъ®цвhтъ (ст.сл.); блг. звезда, цвете, цвят; срб. звезда, цвет.

Але в польськ. gwiazda, kwiat; чеськ. hvezda, kwet. Це явище пов’язане із палаталізацією г, к, х перед голосними переднього ряду.