Види позовної давності

Сучасне цивільне законодавство розрізняє два види строків позовної давності: загальний та спеціальні. Їх відмінність основана на відмінності предмету спору.[160] Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки і поширюється на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, на які поширюється строки спеціальної позовної давності.

Спеціальними називаються строки, встановлені законом для окремих вимог. Вони можуть бути скороченими або більш тривалими порівняно із загальним строком позовної давності (п.1 ст. 258 ЦК). Так, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності; у зв’язку з недоліками проданого товару та інших вимог, які прямо передбачені п. 2 ст.258 ЦК України. Спеціальна позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману (п. 3 ст. 258 ЦК). Спеціальна позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину (п. 4 ст. 258 ЦК).

Строки позовної давності встановлені законом не можуть бути скорочені за домовленістю сторін. В той же час ЦК передбачає можливість збільшення строків позовної давності сторонами шляхом укладення про це договору у письмовій формі (ст. 259 ЦК).