Способи виникнення юридичної особи

Для того щоб юридична особа з’явилася як така, її засновникам необхідно вчинити низку передбачених законом юридичних дій. Ці дії не є рівнозначними для різних юридичних осіб. Так, одні юридичні особи створюються самою державою і досить лише рішення засновника, та лише воно здатне легалізувати підприємство, оскільки має нормативну силу. Інші юридичні особи засновуються приватними особами. Створення деяких організацій має високу соціальну значимість, а через те потребує окремого висновку державних органанів щодо можливості їх існування. В усіх перелічених випадках бачимо різний ступінь впливу держави на процес створення юридичних осіб. Залежно від цього виділяють різний порядок створення юридичних осіб.

Розпорядчий порядок створення юридичних осіб характеризується тим, що необхідним та водночас достатнім є розпорядження засновника, який створює організацію. Оскільки для легалізації юридичних осіб необхідними є дії державних органів, то рішення засновника повинно мати нормативну силу. Таким чином створюються публічні юридичні особи. Їх засновником є держава. Наприклад, державна служба охорони Міністерства внутрішніх справ створена розпорядчим порядком.

Дозвільний порядок створення юридичних осіб передбачає, що для створення юридичної особи обов’язковим є отримання спеціального дозволу вповноваженого державного органу. Цей орган у кожному окремому випадку вивчає необхідність та можливість створення такої юридичної особи. Виявляється відповідність юридичної особи іншим значущим факторам, які мають її характеризувати. Так, наприклад, комерційні банки створюються за дозволом Національного банку України, що попередньо вивчає дотримання кандидатом спеціальних вимог щодо статутного фонду та інше.

Нормативно-явочний порядок створення юридичних осіб — найбільш спрощений у порівнянні з вищевказаним. Тут не вимагається, як при дозвільному порядку, попереднього дозволу державних органів на створення юридичної особи. Подання необхідних для створення юридичної особи документів, передбачених законом, в орган реєстрації достатньо для прийняття останнім рішення про реєстрацію організації. Сам закон вже дозволив створення таким чином юридичних осіб. Отже, державний орган лише перевіряє дотримання засновниками закону при створенні юридичної особи. Він не може довільно відмовити у створенні юридичної особи, наприклад, на підставі недоцільності її існування.

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Це випливає зі змісту ст. 87 ЦК.

Стаття 88 ЦК встановлює вимоги до змісту установчих документів юридичної особи. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо не встановлені додаткові вимоги щодо змісту статуту. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов’язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені ЦК або іншим законом. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління нею. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

Державна реєстрація слугує цілям легалізації юридичної особи, зумовлює появу в неї властивостей правосуб’єктності.Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (ст. 4) надає таке поняття державної реєстрації: державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду. До Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності докладно регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р.

Державну реєстрацію здійснює державний реєстратор, повноваження якого окреслені у ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців». Державний реєстратор призначається на посаду та звільняється міським головою міста обласного значення або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Державний реєстратор підпорядковується міському голові міста обласного значення або голові районної, районної в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.

На посаду державного реєстратора призначається особа з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стажем роботи за фахом на державній службі не менше одного року, або стажем роботи в інших сферах управління не менше трьох років. Державний реєстратор має посвідчення державного реєстратора та власну печатку.

Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи державного реєстратора здійснює виконавчий комітет міської ради міста обласного значення або районна, районна в містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Підсумком державної реєстрації, що підтверджує на документальному рівні факт легалізації юридичної особи, є відповідне свідоцтво. Строк державної реєстрації — три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи. Разом зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику видається один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію — документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи — підприємця.

Державні реєстратори використовують бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців єдиних зразків.

Бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються: найменування юридичної особи; ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; місцезнаходження юридичної особи; місце проведення державної реєстрації; дата проведення державної реєстрації; прізвище та ініціали державного реєстратора.

Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена до суду.

Заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі:

- внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов’язані зі зміною найменування та/або місцезнаходження юридичної особи;

- втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.

Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку із внесенням змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов’язані зі зміною найменування та/або місцезнаходження юридичної особи, здійснюється при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Для заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням засновники (учасники) юридичної особи (фізична особа — підприємець) або уповноважений ними орган чи особа повинні подати державному реєстратору особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заяву встановленого зразка про заміну свідоцтва про державну реєстрацію;

- непридатне для використання свідоцтво про державну реєстрацію, якщо підставою для заміни свідоцтва є його пошкодження;

- документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про втрату або заміну свідоцтва про державну реєстрацію;

- документ про підтвердження внесення реєстраційного збору за заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням, якщо вони не передбачені законом.

Якщо документи для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням подаються засновником (учасником) юридичної особи чи фізичною особою — підприємцем, або уповноваженою ними особою особисто, державному реєстратору додатково пред’являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження. Документи, які подаються для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику (учаснику) юридичної особи чи фізичній особі — підприємцю або уповноваженому ними органу чи особі з відміткою про дату надходження документів. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням здійснюється протягом двох робочих днів з дати надходження документів.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу державної реєстрації необхідні документи. Вони встановлені у ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців». Документи повинні бути викладені державною мовою. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.

У разі, коли законом встановлено вимоги щодо реєстрації установчих документів, такі документи подаються з відміткою про їх реєстрацію в органі, визначеному законом. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Для державної реєстрації юридичної особи подаються такі документи:

1) заповнена реєстраційна картка;

2) копія рішення засновників (уповноваженого ним органу) про створення юридичної особи;

3) два примірники установчих документів:

- статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності. Так, наприклад, для створення командитного чи повного товариства такий установчий документ як статут не передбачено. Для акціонерних товариств, товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю статут є необхідним;

- установчий договір для повного товариства, командитного товариства є єдиним установчим документом.

В установчих документах юридичної особи має бути вказано її найменування; місце знаходження; мета діяльності; повноваження й перелік її органів тощо. Щодо окремих видів юридичних осіб установчі документи мають містити специфічні відомості. Так, при створенні кількома особами товариства з додатковою відповідальністю, крім переліченого вище, в установчих документах вказуються деякі дані. Це насамперед відомості про розмір вкладів кожного із засновників та, пропорційно до цього, розмір додаткової відповідальності кожного з них на випадок, коли власних коштів товариства буде недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;

4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору;

5) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом, якщо вимоги щодо формування статутного фонду встановлено законом (для товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства тощо). Таким документом може бути довідка з банківської установи про відкриття тимчасового розрахункового рахунку, куди засновниками внесена відповідна грошова сума для формування статутного фонду юридичної особи. Якщо статутний фонд формується не грошима, а іншим майном, до реєструючого органу подається рішення засновника про передачу до статутного фонду юридичної особи відповідного майна, наводиться його грошова оцінка;