Поняття та загальна характеристика джерел цивільного права

Джерела цивільного права – це зовнішні форми вираження його норм. На даному етапі склалося два розуміння джерел права: широке – будь-які носії права (теорія різноджерельного права), та вузьке – позитивне законодавство (теорія позитивізму). З огляду на інтеграційні процеси останнє повинно бути гармонізоване із законодавством тих країн, до тісною співпраці з якими прагне Україна. Так, Постановою КМУ №417 від 31 березня 2004р. “Про додаткові заходи щодо посилення роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” створена Міжвідомча координаційна рада адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та визначені напрямки її діяльності і компетенцію. Адаптація безумовно і перш за все стосується цивільного законодавства. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Метою адаптації є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства – це процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire.

Система джерел цивільного права зумовлена конструкцією ст.4 ЦК де вказано що основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є ЦК. Це відображає загальну систематику і ієрархію законодавства України, в тім числі й цивільного. Звідси актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Важливо, що у новому ЦК збережено правило, згідно якого якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК.

Цивільні відносини у встановлених законом випадках можуть регулюватися актами Президента України, постановами КМ України. Якщо така постанова суперечить положенням ЦК або іншому законові, застосовуються положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом.

Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України. Це забезпечує єдність джерел приватного права на всій території України, а зважаючи на такі підходи в інших країнах то і сталість цих підходів у більшості країн світу (єдиний простір цивілістичних підходів до регулювання цивільних відносин). Це надає орієнтирів при вступі у цивільні правовідносини на території інших країн. В основі такого підходу – природні права людини та рецепція римського цивільного права. Розвинуті правові системи визнають пануючим джерелом права нормативні акти, які у свою чергу групуються за їх юридичною силою: від основного закону до локального нормативного акту. В цивільному праві систем нормативних актів, які регулюють майнові і особисті немайнові відносини на засадах рівності і автономності, прийнято називати цивільним законодавством.

З огляду на процеси глобалізацій все більшого значення набувають міжнародно-правові акти. В Україні вони імплентовані з міжнародно-правових актів у національне законодавство і таким чином отримали свою формалізацію.

Класичною є теорія подвійного розуміння джерел права у формальному (юридичному) вигляді і як безпосередньо джерел (витоків) виникнення права (матеріальних джерел). Здебільше під матеріальним джерелом права розуміється матеріальні (об’єктивні умови життя) – першопричина необхідності врегулювання певних відносин. Формалізація права проходить через створення норм права “джерела права у юридичному сенсі”: форми існування юридичних норм, особливі форми вираження волі у вигляді норм права, спосіб надання правилу поведінки загальнообов’язкової сили. Цікавою є позиція про необхідність виділення трьох видів джерел права: матеріальних, ідеальних і юридичних. Під ідеальними розуміються обставини, що впливають на позицію законодавця при прийняті норм права (особливості внутрішньої і зовнішньої економічної і політичної обстановки тощо). Під джерелом права розуміється і діяльність держави по встановленню або санкціонуванню норм права. Спроби сучасного розуміння поняття “джерело права” не припиняються досі. Здебільшого це зв’язано із школами права взагалі: соціологічна – матеріальні джерела, природно-правова – розуміння людини, психологічна - психологічні і імперативно-атрибутивні переживання людини, історична – дух народу.

Сучасна теорія «різноджерельного права» на відміну від домінуючої раніше теорії «державного регулювання» відносин дає підставу до джерел цивільного права віднести:

– внутрішнє право особи;

– засади цивільного права;

– договір: міжнародно –правовий (Конвенція про права людини), з нормативним змістом (засновницький договір), звичайний цивільно-правовий договір як мононорма права;

– директиви ООН, а в майбутньому чи навіть вже й Європарламенту;

– нормативно – правовий документ (нормативний акт);

– звичаї, зокрема звичаї ділового обігу;

– судову практику (судовий прецедент);

– аналогію права і аналогію закону.

Перші відносяться до так званого природного права, а нормативно-правові документи до позитивного законодавства. Формалізовані джерела права (позитивне законодавство) мають свою залежність за силою та за датами прийняття. Акт нижчої юридичної сили не може суперечити акту вищої юридичної сили. При колізії (суперечливості) рівних за силою актів більшу силу має той з них, який прийнято пізніше.

До джерел цивільного права відноситься також прийнята система права, релігія, національний менталітет, уклад економіки, культура тощо.

Хоча цивілістична доктрина безпосередньо не відноситься до джерел цивільного права, але як доктринальне тлумачення норм права приймається до уваги судом в тих випадках коли виникають сумніви щодо застосування конкуруючих норм права, конкуренцій кваліфікації тощо. Дані тлумачення норми права враховуються при вирішення справи по суті. На їх підставі розробляються і вносяться пропозиції для удосконалення законодавства. До того у випадку виникнення складних питань у судовій практиці прийнято звертатись за доктринальним тлумаченням норм права та юридичною кваліфікацією відносин.

Не можуть бути джерелами цивільного права розроблювані, обнародувані навіть прийняті, але не введені у дію у встановленому порядку проекти нормативних актів. Це стосується модельних законів (Модельний цивільний кодекс СНД[20]), зразків договорів тощо.