Соціально-економічні права дітей з інтелектуальною недостатністю у національних документах

Правовий статус дитини з інтелектуальною недостатністю має певні особливості. Проте, окремих законів, які визначають їхні права немає. Деякі аспекти таких прав описуються в усьому національному законодавстві України.Діти з інтелектуальною недостатністю є громадянами України і, як усі, у віці 16 років вони отримують паспорт. Тому і права, які гарантує Конституція і закони держави, стосуються їх так само, як і усіх інших громадян. Звісно, ці закони можуть містити окремі виключення, особливі умови або детальні норми та механізми їхнього забезпечення для дітей з інтелектуальною недостатністю. Проте, світові підходи до формування законодавства держав рекомендують враховувати, що будь-який окремий закон що регулює права цієї категорії дітей може бути і формою дискримінації [22]. Діти зі зниженим інтелектом, як правило, не підозрюють або не ідентифікують прояви дискримінації по відношенню до себе, не розуміють, яку шкоду приносить дискримінація. У зв’язку зі зниженим інтелектом їм важко відстоювати свої інтереси.У багатьох країнах світу існує законодавство проти дискримінації.

Особливості реалізації прав та захисту дітей-інвалідів відображені у законах України щодо реабілітації, навчання, соціального захисту, медичної допомоги дітям, інвалідам, сімям. (див. Додаток 1).

Положення щодо заборони дискримінації по відношенню до інвалідів містять Конституція України, Закони України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, „Про охорону дитинства”.

Надання розумово відсталій дитині статусу інваліда, призначення їй пенсії а також допомоги по догляду на дитину-інваліда матері або іншому доглядальнику визначається Пенсійним законодавством та Законом України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”.

Гарантії медичного обслуговування та психіатричної допомоги дитині з інтелектуальною недостатністю регламентовано Законами України „Основи законодавства України про охорону здоров'я” та “Про психіатричну допомогу”. Право розумово відсталої дитини на освіту регламентуються Законами України „Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту” та “Положенням про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку”, затвердженим Міністерством освіти України від 13.05.93 за № 136.

Допомога щодо отримання реабілітаційних заходів регламентується Законами “Про соціальну захищеність інвалідів в Україні” та „Про реабілітацію інвалідів в Україні”.

Усі правові аспекти встановлення опіки та піклування над дітьми з інтелектуальною недостатністю та гарантії захисту її майнових прав регулюються Цивільним, Сімейним, Житловим та Цивільним процесуальним Кодексами України.

У липні 2005 року Президентом України було видано Указ «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», який визначає основні заходи, що спрямовані на захист прав дитини. В основному, ці заходи спрямовані на розвиток та підтримку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей), розроблення концепції реформування системи інтернатних закладів.

Далі наведено перелік прав та гарантій, які визначені українським законодавством і, у більшості положень відповідають правилам, проголошеним у Конвенції про права дитини.

Конституція України гарантує дітям з інтелектуальною недостатністю [2]

• право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (Ст. 46);
• право на догляд для непрацездатних осіб шляхом створення мережі державних, комунальних, приватних закладів (Ст. 46);
• право на належне матеріальне забезпечення та на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (Ст. 23);
• право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм (Ст. 49);
• право на інформацію і право знати свої права і обов’язки" (Ст. 57);
• право на свободу і особисту недоторканість. (Ст. 29);
• право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (Ст. 33);
• право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.... (Ст. 41);
• право на повагу до гідності людини (Ст. 28);
• рівність у конституційних правах та свободах без привілеїв за будь-якими ознаками (Ст. 24);
• право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.... (Ст. 43);
• право на вільний і всебічний розвиток своєї особистості (Ст. 23) [23].

****************************************************************************

Закон України „Про охорону дитинства”

• визнає права дітей на життя та охорону здоров'я, на ім'я та громадянство з моменту народження, на достатній життєвий рівень, на вільне висловлення думки, на отримання інформації, на захист від усіх форм насильства;
• забороняє дискримінацію дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку і декларує рівність можливостей для повноцінного життя з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів;
• гарантує надання відповідної матеріальної допомоги одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює (встановлення скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки (до 5 днів), відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг);
• гарантує безоплатність спеціалізованої медичної, дефектологічної і психологічної допомоги та протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров'я, можливість отримати базову й професійно-технічну освіту, в тому числі у домашніх умовах, безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції;
• визначає право дитини, яка не має можливості виховуватися в біологічній родині, на сімейне виховання в альтернативних формах: прийомних сімях та дитячих будинках сімейного типу;
• визначає перелік закладів для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку, які утримуються за рахунок держави: спеціальні загальноосвітні школи, школи-інтернати, дитячі будинки, дитячі будинки-інтернати, дошкільні та інші заклади [24].

****************************************************************************

Закон України “Про основни соціальної захищеності інвалідів в Україні”

o визнає рівність та повноту соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод інвалідів;

• створення для інвалідів умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та грошовій діяльності;
• право на працю;
• право інваліда на забезпечення житлом та його збереження протягом часу, коли інвалід влаштований у будинок-інтернат;
• забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами реабілітації, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом;
• право на отримання соціальної допомоги, послуг чи пільг залежно від групи інвалідності [25].

**********************************************************************************

Закон України “Про психіатричну допомогу”

• гарантує грошову допомогу особі, яка доглядає за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який потребує постійного стороннього догляду;
• вирішення у встановленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади, їх належного соціально-побутового влаштування;
• встановлення обов’язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування інвалідів внаслідок психічного розладу;
• створення мережі психіатричних закладів та забезпечення гарантованого рівня психіатричної допомоги;
• забезпечення належних умов надання психіатричної допомоги з дотриманням прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;
• організація за спеціальними програмами безоплатного загальноосвітнього та професійно-технічного навчання осіб, які страждають на психічні розлади;
• створення лікувально-виробничих підприємств, цехів, дільниць тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;
• організація гуртожитків та інших місць для проживання осіб, які страждають на психічні розлади і втратили соціальний зв’язок [26].

*******************************************************************************

Закони України „Про освіту”, "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту" гарантують:

o право дитини на доступність і безоплатність освіти у державних навчальних закладах незалежно від соціального статусу дитини та стану її здоров’я;

o соціальний захист вихованців, учнів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів;

o здобуття освіти в домашніх умовах;

o право дитини на родинне виховання;

o рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини;

o право на формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття соціального досвіду;

o права батьків на вибір закладу здобуття освіти;

o право батьків /опікунів захищати права та інтереси дитини в судовому порядку;

o безоплатні медичні послуги у навчальних закладах для дітей;

o створення психологічної служби в навчальних закладах та здійснення соціально-педагогічного супроводу у системі освіти задля адаптації дітей до умов соціального середовища, консультативної допомоги батькам та особам, які їх замінюють;

o створення різних типів навчальних закладів для „ осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах” такі як: спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави [27,28,29].

*******************************************************************************

Закони України “Про пенсійне забезпечення” та “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” регулюють

• матеріальне забезпечення шляхом надання трудових і соціальних пенсій інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальна захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму[30,31].

*******************************************************************************

Закон України „Про соціальні послуги”

• гарантує право на вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування при одержанні соціальних послуг;
• визначає можливість надання соціальних послуг в реабілітаційних установах та закладах, в установах та закладах денного перебування, а також тимчасового або постійного перебування,та інших;
• передбачає надання соціальних послуг недержавними суб’єктами за бюджетні кошти. [32].

********************************************************************************

Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” гарантує дітям-інвалідам

• безоплатні реабілітаційні послуги відповідно до індивідуальної програми реабілітації, серед яких: фізична, медична, психолого-педагогічна і психологічна, соціальна реабілітація та абілітація а також психолого-педагогічний супровід;
• обов’язкове формування індивідуальної програми реабілітації лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів;
• створення відділень або будинків тимчасового перебування дітей-інвалідів для забезпечення догляду за дитиною-інвалідом з важкими формами інвалідності у разі тимчасової відсутності осіб, які доглядають за ним (під час хвороби, відпустки, у вихідні дні);

• пріоритетне право дітей-інвалідів на забезпечення технічними і допоміжними засобами для реабілітації, в тому числі: засобами для пересування і орієнтування, для самообслуговування та догляду, спілкування та обміну інформацією, спеціальними засобами для освіти (включаючи літературу) і занять трудовою діяльністю, протезно-ортопедичними виробами, спеціальним фізкультурно-спортивним обладнанням;
• призначення груп інвалідності з урахуванням, окрім ступеню втрати здоров’я, також потреби у постійному сторонньому догляді та здатність до самообслуговування [33].

****************************************************************************

Бюджетний Кодекс України

передбачає видатки, що здійснюються з Державного бюджету України у соціальній

сфері на:

• спеціальні школи (в тому числі школи-інтернати), загальноосвітні школи соціальної реабілітації державної форми власності;
• спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу, у тому числі спеціалізовані лікарні;
• соціальні пенсії та допомога по догляду за дитиною-інвалідом, компенсації на медикаменти;
• будинки-інтернати для дітей-інвалідів;
• територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому державної системи соціального захисту;
• державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
• підготовку та участь національних збірних команд в параолімпійських іграх;
• підтримку баз олімпійської підготовки;
• державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори до них) [34].

********************************************************************************

Концепція соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю в Україні:

o визначає напрями і гарантії забезпечення державного соціального захисту осіб з розумовою відсталістю з метою їх соціальної адаптації;

• організацію догляду згідно з індивідуальними планами, розробленими для кожного клієнта;
• створення в установах та закладах тимчасового або постійного перебування належних умов для проживання, навчання і виховання осіб з розумовою відсталістю, надання їх необхідної медичної допомоги та соціально-побутових послуг;
• надання соціальних послуг за місцем проживання як альтернативи утриманню у стаціонарних інтернатних установах та закладах.

o право вибору місця проживання – у родині, закладі або самостійно із забезпеченням соціального супроводження [35].

*******************************************************************************