Статус дитини з інтелектуальною недостатністю

З медичної точки зору інтелектуальна недостатність - психіатричний діагноз, з точки зору системи освіти – знижена здатність до навчання, з точки зору соціального захисту - функціональне обмеження та одна з причин інвалідності на все життя. З точки зору цивільного права – одна з підстав визнання особи недієздатною.

Діагноз „розумова відсталість” в України є видом обмежень для визначення форм та обсягу державної допомоги і критерієм належності дітей до певної „категорії”. У віці до 16 років такі діти отримують статус дитини-інваліда. Цей статус дає підстави для соціального забезпечення: отримання дитиною соціальної пенсії, надання пільг, реабілітаційних та інших соціальних послуг за рахунок державних коштів. У зв’язку з наявністю діагнозу дитина направляється або до спеціальної школи-інтернату системи освіти або до будинку-інтернату для дітей-інвалідів системи соціального захисту [13]. По досягненні 16 років медико-соціальна експертна комісія визначає групу інвалідності.

В Україні встановлення інвалідності є ключовим моментом для початку отримання державної і, в багатьох випадках, допомоги недержавних організацій. Іноді дитина, яка має і знижений інтелект і знижену адаптативну здатність, не отримує статусу інваліда, а значить і не отримує необхідної соціальної допомоги, підтримки та особливого захисту, якщо батьки або опікуни не зверталися з вимогою щодо його отримання.

І хоча діти з інтелектуальною недостатністю визнаються інвалідами, вони, передусім, є громадянами України і мають гарантії прав та свобод згідно з Конституцією України.

В Україні для дітей з інтелектуальною недостатністю немає окремих законів, які були б присвячені їх специфічним проблемам. У міжнародному праві особливості захисту цих дітей викладені у загальних документах шодо прав дитини та інвалідів.