Освітня політика як соціально-політичний феномен. Взаємозв’язок освітньої політики з іншими науками

У всі часи держава приділяла особливу увагу системі освіти, яка в різних соціально-економічних і соціокультурних умовах виконує соціальне замовлення на формування особистості. Пильна увага держави до системи освіти зумовлена тим, що остання отримує державне замовлення на формування особистості визначеного типу. А керівництво нею держава здійснює через державну освітню політику.

Термін «освітня політика» - з 70-х років розглядається як окрема сфера, яка потребує уваги держави.

Термін «освітня політика» складається із понять «освіта» та «політика». За своєю структурою «освіта» - це досить складне, неоднозначне та багатомірне поняття.З'ясування його сутнісного змісту є необхідною передумовою дослідження політичних проблем освітянської діяльності. «Політика» - це низка дій спрямованих на досягнення певних цілей.

Феномен освітньої політики виникає у контексті взаємодії освіти із «політичним форматом суспільного буття».

Процес формування теоретико-методологічних засад дослідження освітньої політики є результатом зусиль представників різних наук з якими вона має тісний взаємозв’язок – філософії, політології, політичної соціології, державного управління, соц. філософії; політекономії, педагогіки і історії.В контексті політичної науки зазначений феномен розглядається як певна система організації освітнього процесу, як органічна складова суспільно-політичної організації конкретної країни.

Таким чином, освітня політика як соціально-політичний феномен - це низка дій спрямована на досягнення цілей освітніх організацій та системи освіти.

З цієї т.з. освітня політика - це, передусім, політика, що забезпечує розвиток і функціонування системи освіти. Вона спрямована на забезпечення суспільства знаннями, необхідними для суспільного розвитку.

Освітня політика - це сфера діяльності, пов'язана відносинами між соціальними групами щодо передачі новим поколінням накопиченого соціального досвіду і культури. Предметом освітньої політики є відносини або система відносин, що виникають в процесі діяльності.

Освітня політика - реально існуючий в часі і просторі процес. Його онтологічна властивість дає підстави стверджувати фундаментальну роль освіти в житті людини та суспільства. Її сутнісне визначеннядосить точно сформулював X. Гадамер, який стверджував, що освіта «як рух до всезагального... єметою людини». Звідси випливає, що освіта охоплює усі без виключення сфери буттялюдини, її життєдіяльності. Освіта - це своєрідний соціокультурний універсум.

Проблема людини є стрижнем освітньої проблематики і має всеохоплюючий характер.

У рамках же соціальної філософії, соціології, економічної науки освіта розглядається як система організації освітнього процесу, як органічна складова суспільної системи організації людської діяльності. Освітня політика - це, передусім, політика, що забезпечує розвиток і функціонування системи освіти.

Такимчином,освітняполітикаєуособленнямтакінцевимрезультатомвзаємодіїполітичнихтасоціальнихінститутів, групінтересівтаіндивідівзекономічною, соціальною, правовоюсистемами. Спрямуванняосвітньоїполітикинадосягненнявищихрівнівлюдськогорозвиткуєзасобомформуванняосвіти, адекватноїсучаснимринкампрацізметоюсталогодемократичногорозвиткукраїни. Головнимипріоритетамиосвітньоїполітикиповиннібутиякістьірівністьвосвіті, наданнябільшоїсвободиівідповідальностісамимсту- дентам, довготерміновеплануваннярозвиткуосвіти. Освітняполітикаповиннабутизразкомпублічностіізберігатибагатоманітністьосвітніхпідходівіпрактик.